Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ №6, 2021-02-07

22 січня 2021 року в столиці Вармії і Мазур – Ольштині – відбувся чин архієрейського найменування нового єпископа греко-католицької церкви у Польщі Аркадія Трохановського, а наступного дня – єпископська хіротонія. На початку чину пролунали два декрети глави Української греко-католицької церкви Святослава: Декрет проголошення отця д-ра Аркадія Трохановського єпископом УГКЦ і Декрет про призначення його першим єпархіальним єпископом новоутвореної Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ. Опісля новопризначений владика Аркадій проголосив визнання віри та, поклавши руку на Євангеліє, склав присягу на вірність папі римському Франциску, главі УГКЦ блаженнішому Святославу та їхнім наступникам.

Згадані дати – знакові, вже історичні, як і 25 листопада минулого року, коли папа римський Франциск поблагословив і видав буллу на запит Синоду єпископів УГКЦ із благословенням постанови про створення Ольштинсько-Ґданської єпархії греко-католицької церкви у Польщі, яку самі віряни називають Українською греко-католицькою церквою (офіційно прикметника «українська» у назві немає). Таким чином архієреєм цієї єпархії від 23 січня 2021 року є преосвященний владика Аркадій Трохановський, який ще донедавна був греко-католицьким парохом у Валчі.                                                                                                                                                                      

Чин найменування у катедральному соборі новоутвореної єпархії провів глава УГКЦ Святослав Шевчук спільно з владикою Євгеном Поповичем, архієпископом і митрополитом перемисько-варшавським, та владикою Григорієм Комаром – єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Участь взяли також ієрархи та духівники інших віросповідань і церков, зокрема римо-католицької. Присутні були митрополит вармінсько-мазурський, архієпископ Юзеф Ґужинський,  консул Лев Захарчишин, делегації воєводського самоврядування з маршалком  Мареком Бжезіном і віцемаршалком Мироном Сичем, воєводою ольштинським  Артуром Хоєцьким, мером Ольштина Пйотром Ґжимовічем та інші. Листи від президента Польщі Анджея Дуди і маршалки Сейму Ельжбєти Вітек зачитали їхні представники. Список запрошених виявився досить скромним, оскільки пандемія не дозволила запросити до собору всіх охочих. 

Історія створення єпархії від 1947 року

Під час проповіді, яка, як і вся врочистість, транслювалася наживо, блаженніший Святослав відзначив, що шлях до створення Ольштинсько-Ґданської єпархії був складним для переселенців і вигнанців, сповнений, попри комуністичні репресії, важкою працею задля організації тут, на цих землях, українського духовного і культурного життя.

— У цей день вшанування пратулинських мучеників ми переживаємо тут, в Ольштині, особливу історичну хвилину. Сьогодні ми стали свідками потрійної радості греко-католицької церкви у Польщі, яка є радістю всієї помісної УГКЦ як на рідних землях, так і по всій земній кулі, — сказав блаженніший. — Ми є учасниками єпископської хіротонії преосвященного владики Аркадія та введення на престол ольштинсько-ґданських єпископів першого в історії правлячого архієрея.

Українці Вармії і Мазур заслуговують на визнання, яким після десятиріч старань і очікування, майже напередодні 75 роковин акції «Вісла» стало створення Ольштинсько-Ґданської єпархії. Саме у цей регіон депортували чи не найбільше представників нашої громади – близько 56 тисяч. Саме в країні тисячі озер почала творитися нова історія української греко-католицької церкви у Польщі. Ще у липні того ж 1947 року отець мітрат Мирослав Ріпецький, вивезений силоміць із рідних Лісок, відкрив у школі в Хшанові, що біля Елка, крихітний храм – попри усі заборони. Туди одразу почали приїжджати українські греко-католики з усієї Польщі – аби повінчатися, охрестити дітей, взяти участь у різдвяних, йорданських і великодніх літургіях рідною мовою. Відкриття цієї церковці додало сміливості й іншим греко-католицьким священникам, які почали проводити служби в костелах. 

Віряни ж почали добиватися, аби у нових місцях їхнього проживання відкривали парафії. Найактивніші багато разів їздили до Варшави й Ольштина й місяцями оббивали пороги курій, митрополій, комітетів, адміністрацій. І таки отримали своє. Більшість із них не дочекалася, однак, 22 січня 2021 року. А ця дата є також своєрідним символом. 22 січня 1919 року відбулося проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Створення єпархії, як і цей акт, дає надію на зміцнення церкви, а не лише збереження того, що є. 

Нова єпархія та її завдання 

Дуже важливим є питання рідної мови у церкві. На жаль, уже на початку другого десятиріччя цього століття у деяких парафіях почали з’являтися ідеї переходу в літургіях на польську мову. Багато вірян, утім, це критикує. 

Завдань перед українською церквою у Польщі, зокрема й перед новою єпархією, – дуже багато. Це і справа цивілізованого переходу на новий календар, яким користуються у Європі (але не раніше, ніж в Україні); і питання сконсолідованої з українськими неурядовими організаціями і місцевим самоврядуванням допомоги родинам, які осиротіли внаслідок війни Росії проти України; і реабілітація поранених на фронті. 

Нова Ольштинсько-Ґданська єпархія, як і дві інші, входить до складу Перемисько-Варшавської митрополії. Вона охоплює північну частину Польщі: усю територію Вармінсько-Мазурського, Поморського та Підляського воєводств, а також частину Мазовецького і Куявсько-Поморського регіонів. Загальна площа єпархії складає понад 82 тисячі км². Вона межує не лише з іншими регіонами і такими ж церковними одиницями Польщі, але й із закордоном — з Калінінградською єпархією Російської православної церкви, Гродненською і Волковиською єпархією Білоруського екзархату Російської православної церкви та з Вілкавішкіською дієцезією римо-католицького обряду в Литві. 

На території нової єпархії знаходяться 43 (за іншими джерелами – на 1 більше) парафії і душпастирські пункти, служать понад двадцять священників. Катедральним храмом єпархії став собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині. Парафія Покрови Пресвятої Богородиці у цьому місті, якою управляє отець Іван Галушка, була заснована в 1979 році, коли не було ще власного храму. З багатьох римо-католицьких парафій в Ольштині лише одна з них, парафія Христа Царя отців Францисканців, зробила свою церкву доступною для служіння греко-католиків. Зрештою, така «правильність» спостерігалася і в інших місцевостях регіону. Євангелики та представники інших віросповідань реформованого костела йшли охочіше на співпрацю, ніж «рідніші у вірі» римо-католики. Ольштинські українці спільно з тодішнім парохом отцем Ярославом Москаликом у 1997 році вирішили будувати свій храм. Через три роки, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, архієпископ і митрополит Іван Мартиняк освятив церкву, а роботи тривали далі. Єпархія має у своєму розпорядженні також прокатедральний собор святого Варфоломія та Покрови Пресвятої Богородиці у Ґданську.

Нова єпархія має низку відпустових місць. Це, зокрема, Санктуарій святого Володимира, Хрестителя Русі-України, у Ґданську. Особливим для українських греко-католиків є місце створення першого після виселення храму у Хшанові. Новий єпископ Аркадій Трохановський, відвідавши Хшаново 30 січня, показав, що цінує ці священні терени. Це – перша офіційна поїздка новопризначеного владики поза терени єпархії, яка перебуває на етапі організації.

Фото Богдан Тхір

Поділитися: