Леся Коростатевич ■ ПІДЛЯШШЯ ■ №47, 2018-11-25

16-17 листопада в Більську на Підляшші пройшла конференція, організована Підляським науковим інститутом. На ній розглянули важливі питання, що стосувалися української мови та літератури, історичної долі, культурної та природної спадщини, а також загалом українського етносу Підляшшя.

Поки Ґданськ відпочивав на «ЯрмарокФест-2018» («JarmarockFest-2018»), а Варшава проводила «Український студентський тиждень-2018» («Ukrainian student weekend-2018»), до Більська на Підляшші 16-17 листопада завітали науковці з Польщі та України. Вони приїхали на ІІ Підляську українську наукову конференцію під назвою «Культура
та мова Підляшшя протягом століть», що проходила у міській публічній бібліотеці.

Про Підляський науковий інститут

Підляський науковий інститут – це доволі молода установа, яка була заснована рік тому. Саме інститут став офіційним організатором конференції, натомість співорганізатори – це Союз українців Підляшшя та Українське товариство.

Наразі інститут проходить процес становлення. Основна мета його діяльності – це наукові дослідження та популяризація знань про культуру, мову, історію та сьогодення українськогоетносу Підляшшя. Ключові напрямки
діяльності, за словами очільників інституту – проведення наукових досліджень, організація наукового життя, видавнича діяльність, документація життя української громадськості Підляшшя, попу-ляризація знань про цей регіон.

Підготовка до конференції – як це було

Захід пройшов успішно, щоправда, як пам’ятають читачі «Нашого слова», на початку організації конференції виникли труднощі із фінансуванням. Директор Григорій Купріянович розповів, як це було і хто саме допоміг у проведенні. Він наголосив, що організація цьогорічної конференції вимагала особливих зусиль, адже спершу інститут не мав жодних коштів. Та завдяки численним приватним особам, які відгукнулися на прохання про допомогу, фінансовій підтримці Міністерства закордонних справ України, бургомістрів міст Більськ на Підляшші, Гайнівка, Кліщелі, війта ґміни Більськ, Товариства любителів скансену в Козликах, а також дякуючи приватним фірмам: Польській мережі магазинів «Аргелян», Видавничому агентству «Екопресс» та «Ю. В. Транспортне підприємство» – кошти вдалося зібрати.

Яка мета конференції та хто завітав на неї?

Метою Підляської української наукової конференціїє «інтенсифікація досліджень історії і культури та сучасності Підляшшя, а також створення місця для презентації і популяризації результатів наукових досліджень українського наукового середовища Підляшшя та інших дослідників, які зацікавлені дослідницькою проблематикою Підляшшя».

Конференція зібрала науковців та представників українського середовища регіону. Вона складалась із чотирьох cесій, під час яких виступили 26 доповідачів, більшість із них – родом з Підляшшя, проте були також дослідники з різних наукових осередків Польщі та України. Із детальною програмою конференції можна ознайомитися на сторінці організаторів у соціальній мережі Facebook.

Тематично проблематика Підляшшя була охоплена широко. Перш за все, це історія, мова та культура регіону. Кожна сесія містила цікаві доповіді, що викликали жваву дискусію. Питання мови та культури Підляшшя висвітлили у своїх доповідях Григорій Аркушин, Любов Фроляк, Тадей Карабович, Людмила Лабович та інші. Кароліна Хмур у своєму виступі зазначила актуальні проблеми стану та перспектив навчання української мови в Підляському воєводстві.

Як зауважив Григорій Купріянович, «якщо ми хочемо говорити про збереження ідентичності, спадщини, яка століттями функціонувала на Підляшші – дуже важливим є будування основ». Як відомо, основним із елементів спадщини цього регіону є також говірка. Тож своїми спостереженнями про неї поділилась дослідниця та секретарка конференції Людмила Лабович: «На Підляшші між річками Буг та Нарва місцеве населення користується українськими говірками, часто дуже архаїчними. Добачали це дослідники вже в середині ХІХ століття. Вони дуже чітко визначали межу між українськими і білоруським nа польськими говірками на цій території. Проте після ІІ Світової війни поширилася зовсім ненаукова думка, що жителі Підляшшя користуються «білоруськими» або «перехідними білорусько-українськими говірками». Отже, одне із завдань, яке ставить перед собою Підляський науковий інститут – це поширення знань про український характер говірок території між Бугом і Нарвою».

На значення дилеми ідентичності православних мешканців Підляшшя звернув увагу Андрій Єкатеринчук. Цікавим був його аналіз дискусій в Інтернеті навколо тотожності. Зокрема, доповідач звернув увагу на групу «Howorymo po
swojomu», створену у Facebook.

Тематика конференції охопила також історичну долю регіону. Під час сесії говорили, зокрема, про українське населення Підляшшя у контексті державотворення 1917-1918 років та міжнародних відносин (Юрій Гаврилюк) чи чисельність україномовного населення Північного Підляшшя та дії державних органів щодо формування його національної приналежності у ХІХ столітті (Микола Рощенко). Із доповіддю про православних святих з Північного Підляшшя виступив Григорій Купріянович.

Під час конференції учасники започаткували також добру традицію презентації наукових видань про Підляшшя. На цьогорічній конференції представили видання «Кліщелі, Підляшшя, Україна» за редакцією Григорія Купріяновича та Романа Висоцького, яке є ювілейним збірником на пошану доктора Миколи Рощенка.

В окремій сесії представили питання культурної і природної спадщини Підляшшя. У цій сесії виступали, зокрема, Юрій Плева, Андрій Рощенко, Лариса Лукашенко, Фелікс Чижевський. Цікавими були виступи дослідниць з України – Галини Похилевич та Лариси Лукашенко, які активно популяризують пісні з Північного Підляшшя. Під час доповіді слухачі могли ознайомитися із їх науковим виданням «Традиційні пісні українців Північного Підляшшя…». Окрім
проведення експедицій, укладення монографій, науковиці ще й співають. Слухачі конференції почули традиційні пісні Північного Підляшшя, а саме «Вийду я на Юлоньку» та «Ой ясна красна в лузі калина». Дослідниці зізналися, що почали співати не одразу. З часом вони загорілися ідеєю збереження та продовження традицій, яку охоче презентують на фестивалях. Також дівчата розповіли слухачам, що відтворити звучання говірки, зважаючи на її мовні особливості – це справа доволі нелегка.

Окрім цього, представником музичних традицій підляшуків на конференції була вокальна група Українського ансамблю пісні і танцю «Ранок» на чолі із керівницею Єлизаветою Томчук. Виступ був надзвичайно колоритний, а також дуже гармонійно завершив конференцію. Таким чином теоретична частина вдало поєдналась із практикою.

«Конференція виконала поставлені завдання, ми почули низку цікавих доповідей та продовжили інтеграцію українського наукового середовища Підляшшя. Важливим аспектом є те, що налагоджується контакт з дослідниками з-поза підляського середовища, що вивчають Підляшшя або займаються науковим дослідженням інших важливих для нас тем. Завданням конференції було згуртувати якнайбільше дослідників, що вивчають спадщину Підляшшя. Враховуючи досвід першої конференції, ми відпрацювали певну модель, що відповідає нашим потребам. Вона враховує інтердисциплінарність конференції, що дає змогу спеціалістам з однієї наукової дисципліни зустрітися з дослідниками, що займаються іншими питаннями. Цей інтердисциплінарний характер конференції – дуже важливий», – підсумував директор інституту Григорій Купріянович.

Підляський науковий інститут запрошує

Організатори закликають до співпраці науковців, які займаються темою Підляшшя. Адже діяльність наукового інституту полягає на згуртуванні дослідників, «спробі створити простір для наукового життя і для наукової дис-
кусії про Підляшшя у найширшому розумінні». Конференція завершилась оптимістичними розмовами про майбутнє інституту та можливість розширення місць проведення конференції, звичайно, не залишаючи культурного осередку регіону – Більська.

Поділитися: