ПОДІЇ ■ №38, 2018-09-23

Після подій (підпал автомашини), що сталися у ніч з 7 на 8 вересня у Лігниці, можна сказати, що мали рацію ті люди, які два роки тому, після нападу націоналістів на церковну процесію у Перемишлі, говорили про наростання у Польщі ворожості до національних меншин, зокрема української. Про це свідчать події, що відбувалися потім: побиття іноземців, підпали ресторанів, а також хвиля «мови ненависті» в Інтернеті. Чи підпал автомобіля Адама Вєвюрки виявиться хуліганським вчинком п’яних молодиків, чи справжнім терористичним актом – це вже справа правоохоронних органів у Лігниці. Однак цей факт стосується не лише самого Адама Вєвюрки, він у нашій громаді не лише пан Адам, адже він – лідер Об’єднання лемків, учитель в українському ліцеї, врешті-решт, співробітник українського тижневика «Наше слово». Нам усім треба заявити: пане Адаме, а також пане Григорію Купріяновичу, – усі ми з вами. Зараз, коли емоції вже заспокоїлися, Адам Вєвюрка коментує інцидент підпалу, а також говорить про свою участь у місцевих виборах до органів самоврядування. ОЛ

Хулігани чи терористи

Зараз минуло декілька днів від підпалу. Емоції та хвилювання дещо вщухли. На даному етапі я не буду однозначно
оцінювати підпал автомобіля як такий, що спрямований проти лемків чи проти українців. Я весь час сподіваюся, що це не так, що ми маємо справу просто з витівкою хуліганів.

Однак треба зважати на те, що підпал вчинено неподалік української школи в Лігниці. Там я залишив автомобіль і
поїхав на засідання управи Об’єднання лемків. Також важливим є те, що востаннє я залишав машину на цій стоянці
6 місяців тому. І відразу після такої перерви саме мою машину, що стояла серед багатьох інших, спіткала така доля.

Мені дуже прикро про це говорити, однак наведені факти прямо вказують на зв’язок українства, лемківства з цим
підпалом. Я сьогодні очікую від правоохоронних органів у Лігниці, поліції та прокуратури, відповідних дій. Сподіваюся, що вони швидко знайдуть та покарають тих, хто вчинив цей підпал.

Сьогодні відомо, що 7 вересня о 15.00 годині я залишив автомобіль на стоянці біля гуртожитку нашого ліцею. Після цього ми з професором Ігорем Ксеничем іншою машиною поїхали до Горлиць.

У суботу 9 вересня, уранці, мені подзвонили з гуртожитку і повідомили, що моя машина згоріла. Пізніше стало відомо, що підпал вчинили о 2 ночі.

У понеділок вранці, 10 вересня, я пішов до відділення поліції і надав відповідні документи. Експерт поліції ще у неділю 9 вересня обстежив спалену машину, й однозначно оцінив, що це був підпал, а не технічна аварія. Це було ще перед тим, як поліція переглянула записи з камер спостереження. На відеозаписі, у свою чергу, видно двох молодиків, які підходять до мого авто, а потім підпалюють машину спереду під двигуном. Один із них стоїть та дивиться, чи ніхто не іде вулицею. Потім обоє відходять, однак згодом повертаються знов, щоби вдруге підпалити авто. Це була якась займиста речовина у пляшці. Це однозначно вказує на зумисні дії оцих молодиків. Вочевидь, не могло бути так, що якийсь п’яний хуліган кинув недопалок в машину. Підпал був вчинений свідомо.

Мова ненависті

Як цей підпал позначиться на нашій громаді – буде видно упродовж найближчих днів. Зустрівшись, наприклад, біля церкви, наші люди зможуть обмінятися думками про цю подію.

Можливо, це була хуліганська витівка, однак серед нашої громади, її активістів, причому не лише в Лігниці, зароджується чимраз більший страх перед незнаною небезпекою.

Я вважаю, що події останніх днів спрямовані в небезпечну для нас сторону. Нам треба у відповідь зловмисникам
посилити зв’язки між собою; як члени нацменшинної громади, ми маємо творити єдність, аби спільно захищатися
від усього злого, що нас спіткало останнім часом. Згадаймо хоч би процесію в Перемишлі, ворожі написи на мурах
тощо. Нам треба стати «муром» проти дедалі більшої хвилі нетолерантності, ворожості, націоналізму.

Місцеві вибори

Я йду на вибори як кандидат від усіх мешканців нашого повіту (ґмін Мілковиці та Кротошиці), не лише представників нацменшини. Специфіка нашого повіту полягає в тому, що у ґміні Мілковиці частково живуть переселенці в рамках акції «Вісла» колишні мешканці Лемківщини, а в ґміні Кротошице – переселенці з Любачівщини.

Я хотів би зміцнити серед цих людей почуття національної єдності, закріпити зв’язки між різними нашими історичними землями, жителів яких колись вигнали з малої Батьківщини. Досі у місцевих органах самоврядування у нашому повіті не було представників нацменшин.

Коли ми нарешті матимемо у повітовій раді свого представника – тоді буде людина, яка стежитиме за потребами
нашої нацменшини, наголошуватиме на тому, що ми в демократичній державі є повноцінними громадянами Польщі,
як і всі інші.

Як громадський активіст, я останнім часом відчуваю, що люди почали боятися подавати свої кандидатури на місцевих виборах. Мені дзвонили представники різних політичних угрупувань і питали, чи представники української меншини захочуть зараз подавати свої кандидатури. Мені було складно пояснити їм таку поведінку представників нашої громади.

Дуже складно сьогодні знайти когось, хто відкрито заявить, що він представник нацменшини, та погодиться від її імені подати свою кандидатури на місцевих виборах. Це символічний «крок назад» порівняно з останніми роками, якщо оцінювати спад громадської активності української меншини.

Те, що голосування проводитиметься анонімно – це плюс, наші виборці голосуватимуть без жодного остраху. Іти на вибори як кандидат самому – це інше. Але я вірю в наших людей. Попри те, що сталося з моєю машиною, попри
останні прояви мови ненависті проти українців, у голосуванні за своїх кандидатів ми покажемо усім свою силу та
згуртованість. Відвага і власний вибір у процесі голосування не коштуватиме нам надто багато, а результати будуть вагомі.

У своїй передвиборчій заяві я хочу звернутися також до тих, хто відійшов від громади, від свого українського
походження. Вони ще досі зберігають пам’ять про своє коріння. Сподіваюся, у Лігниці вони підтримають наших
кандидатів. Онуки й правнуки переселенців мають шанс показати свою солідарність із нами та продемонструвати
свій зв’язок із предками.

Поділитися: