Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №46, 2019-11-17

Наприкінці жовтня люблінський воєвода, новообраний депутат Сейму Пшемислав Чарнек подав у прокуратуру заяву про притягнення до кримінальної відповідальності викладача Університету Марії Кюрі Склодовської Томаша Кітлінського. Підставою для звернення були слова: воєвода «хизується ненавистю до українців».

Томаш Кітлінський висловив цей погляд, протестуючи проти надання воєводі медалі «Заслужений для Університету Марії Кюрі-Склодовської» під час інавгурації нового навчального року. На самій церемонії проти медалі для воєводи протестувала громадська активістка з Любліна Анна Домбровська, відома читачам «НС» з реалізації спільних польсько-українських проектів — вона назвала воєводу «хейтером», за що ректор вишу на урочистості обізвав її «лівачкою».

У понеділок, 28 жовтня, воєвода скликав прес-конференцію, і у світлі камер прочитав своє чергове звернення до прокуратури.

— Якщо хтось заявляє, що воєвода хизується ненавистю до українців, то це удар у державу та державну політиці, тому що люблінський воєвода є конституційним органом держави — зазначив Чарнек.

Подаючи заявку, Чарнек кілька разів провідміняв слова «хамство» й «дурість», журналістів обізвав «пропагандистами», а Кітлінського — таким, що «звихнувся розумом». Вочевидь для певності, щоб зацікавлені не забули згадати стару приказку про комуністичного чиновника, котрого журналісти ображали його власними цитатами.

Рух «Громадяни Польщі» видав заяву, у котрій вказує, що в судовій практиці Польщі припускається навіть значно ширша критика представника влади: тим часом «Чарнек розуміє її вужче, ніж у випадку звичайного громадянина». На думку руху, це заперечення статті 54 польської Конституції, що гарантує громадянам свободу висловлювання.

Сам Томаш Кітлінський, філософ, видав заяву, у якій абстрагується від досить примітивного обґрунтування Чарнека і вказує: «На лекціях я розповідаю про останні тенденції світової філософії, я борюся без насильства і без ненависті […] Від часів середньої школи, відколи я брав участь у шкільному страйку в 1981 році, я розумію, наскільки важливі національні та етнічні меншини в Польщі. Я беру участь у відновленні єврейської спадщини та підтримую українські ініціативи. Серед моїх студентів — багато українців, і це наповнює мене радістю […] Присудження медалі „Amicis Universitatis Mariae Curie-Skłodowska” люблінському воєводі Пшемиславу Чарнекові вдарило в мої етичні принципи. Я не можу залишатися байдужим. Нехай незалежне правосуддя оцінить мої заяви з цієї точки зору».

Ця справа має кілька досить широких аспектів.

По-перше, дуже очевидно виникає дежавю з минулорічною нагонкою Чарнека на Григорія Купріяновича. Воєвода відхрещується від власної ненависті проти українців, водночас у своїх заявах, немов у старі комуністичні часи, спритно розмежовує їх на «звичайних» та «націоналістів». Так, учасників минулорічної церемонії в Сагрині він назвав «українськими націоналістами», натякнув, що вони могли бути загрозою для навколишніх мешканців, подякувавши при нагоді прикордонникам за запевнення безпеки. Після кількох місяців ініційованої воєводою політичної кадрилі ІПН та прокуратура з Замостя справу закрили. Проблема однак у тому, що провадження взагалі не повинно було починатися. Якби прокурори розслідували всі подібні заявки — більшість мешканців цієї країни не виходила б із поліцейського відділку через донесення сусідів, співпрацівників чи учасників дорожнього руху.

По-друге, воєвода на Купріяновичі випробував модель здобуття політичного капіталу, досить добре відому в постсовєтських державах. За умови підпорядкованості політикам прокурорів, суддів чи поліції можна розтоптати будь-кого, і принагідно здобути собі політичні очки. Нове, дуже подібне з точки зору політичної гри повідомлення до прокуратури — це ознака, що опір в справі Купріяновича оборонив самого діяча Українського товариства, проте не змусив відмовитися від «прокурорського» інструменту як такого. А отже, про шантаж повідомленнями до прокуратури авторства Чарнека ще чутимемо.

По-третє, здобуті бали воєводи Чарнек містяться в майже 90 тис. голосів в останніх виборах. Із другого місця в регіональному списку Чарнек перескочив на дев’яте місце в усій країні за кількістю зібраних голосів своєю партією (ПіС). Він один досягнув майже вдвічі більшого результату, ніж весь список націоналістичної «Конфедерації» в його окрузі — при тому, що це округ, у котрому націоналісти виглядали досить непогано.

По-четверте, воєвода хотів відмовитися від мандату, однак верхівка ПіС наказала йому покинути посаду воєводи й переїжджати до Варшави. Цілком можливо, що на початку кампанії його поставили просто для «відгризання» голосів від «Конфедерації», а вхід до парламенту не брався до уваги. Проте враження від досить високого результату Чарнека зробило своє — і тепер йому суджено бути головним щитом ПіС проти «Конфедерації». Це саме Чарнек — поки Дуда говоритиме про співпрацю з Україною — змагатиметься з «конфедератами» в кількості маячні проти польських українців. Що знаменно — ЗМІ націоналістів, попри те, що минулого року досить детально висвітлювали війну Чарнека щодо Купріяновича і українців, нині переважно промовчали про нову заявку депутата.

Отже, ставки в аукціоні на найбільш безглузді дії й заяви проти українців зростають. Хто дасть більше?

Поділитися: