Хорощинка: місце убивства Івана Пастернака 1943 р.

Богдан Гук ■ ІСТОРІЯ ■ №18, 2014-05-04

На шляху з Загорова у Велику Дубровицю розкинулася Хорощинка (Горошинка, Хорошенка). Це невелике село у ґміні Тучна Білопідляського повіту. На цьому маршруті в селі є два повороти вправо. За другим, праворуч, перед нами відкривається панорама на дерев’яний римо-католицький костел, побудований на місці церкви. Однак нас цікавить ліва частина села, за 50 метрів перед костелом: там фронтом до дороги стоїть довга дерев’яна хата (через хату від римо-католицької плебанії).

Іван Пастернак. Фото з Вікіпедії
Іван Пастернак. Фото з Вікіпедії

На її порозі 23 травня 1943 р. зазнав смертельного поранення Іван Пастернак, українець родом з Підляшшя, державний діяч доби Української Народної Республіки, яка реально існувала на цій території на початку 1918 р. Він же – колишній сенатор Республіки Польщі міжвоєнного періоду. Два нападники застали свою жертву зненацька: Пастернак відкрив їм двері й тут же отримав дві кулі з револьвера. Пораненого селяни перевезли в лікарню в Білій-Підляській, проте його урятувати не вдалося і 25 травня 1943 р. він там помер.
Причини нападу – незнані, як і «герої»-виконавці, ймовірно, члени місцевої Армії крайової, оскільки цьому формуванню уряд РП дозволив виконувати смертні вироки без розслідування злочину. Пастернак був авторитетним українцем, особою, яка зуміла згуртувати тисячі інших українців та перетворити їх на силу, здатну чинити результативний опір політиці уряду, який воював з німецькою окупацією шляхом прихованих убивств… українських лідерів, очищуючи таким чином майбутню державу від чужостороннього елементу.
Важливо й те, що влітку 2013 р., шукаючи колишній дім подружжя Пастернаків, я зайшов у стару хату, яка стоїть через дорогу від нього. Ось що розповіла мені її мешканка, православного віровизнання бабуся Мелешко (нар. 1922 р. в Заболотті, дівоче прізвище – Назарук):
– Ви чули про Пастернака?

Бабуся Мелешко, яка знала сім’ю Анни та Івана Пастернаків. Фото автора статті
Бабуся Мелешко, яка знала сім’ю Анни та Івана Пастернаків. Фото автора статті

– Я чула, розповідали, що тут ходили якісь такі та вкрали велосипед, а його мали закрити в шпихлірі, але він утік, і казали, що то він убив. Казали, що вбила українська партія… Що вина українців…
– Але він сам був українцем…

– Так, православний, вчена, вчена людина. І добра людина. Мав пасіку. Вона [жінка] була кравчиха, як хто бідний – то пошила суконочки. Даром, нічого не хотіла та Пастерначиха Анна. Дуже добрі люди, дуже добрі люди. Ніхто не скаже нічого проти них. А чому прийшли вночі? Кажуть, що він вночі вийшов, і в сінях чи де убили. Везли, як-то колись, фірманкою. Однак везли кругом, через Тучну, і в Білу не довезли в лікарню, помер. Похоронений у Білій.
– Були в них діти?
– Були, були. Один син виїхав у Англію. Були в них два сини. Один дуже добре вчився, виїхав. А другий, другий, певно, у Росії залишився.
– А що з жінкою?

На порозі цієї хати Іван Пастернак зазнав смертельного поранення. Фото автора статті
На порозі цієї хати Іван Пастернак зазнав смертельного поранення. Фото автора статті

– Стала вдовою. Був такий хлопець із Вільшанок, слуга, старший хлопець уже. Він тут працював на господарстві, як треба. А в неї була така старша господиня, не мала місця, а та її взяла до себе, як рідна мати. Як ішли діти, то вона кожній дитині давала по варенику, такі добрі люди Пастернаки були… Не оцінити! За що його застрелили? Не знаю (плач). Як виїжджали на захід, Анна з тим слугою виїхала. А потім приїхала сюди до одних людей. Мала рідню у Вільшанках, і та рідня її забрала до себе. Похоронили її тут на цвинтарі.
– Яке господарство мали Пастернаки?
– Не ліпше, не гірше, але мали величезну пасіку. І дуже гарний сад.
– Звідки вони були родом?
– Здається, що вона була Василевська, родом тутешня. А він – з Павлова, село коло Білої. Він тут пристав до неї.
– Хто потім мешкав у хаті Пастернаків?
– Люди з Лукова.
– Як Вас звідси виганяли?

Могила Івана Пастернака на цвинтарі в Білій-Підляській (www.senat.gov.pl)
Могила Івана Пастернака на цвинтарі в Білій-Підляській (www.senat.gov.pl)

– Як? Приїхали фірманки, бери, що можеш узяти! Намолотив ціпом півметра жита, я картоплі накопала. У Хотилові плакали, не хотіли їхати. Так десь тиждень. Хотіли додому. Як приїхали на захід, там робили їх чистими. А як тиждень по тому жінка заспівала пісню про повернення додому, то всі казали, що привезли бандитів.
– Де Ви там мешкали?
– У Кєрштанові, коло Ольштина. Потім ми вернулися, хоч нам там добре було… ■

Поділитися:

Категорії : Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*