ГОРИ наши, гори, гори і убочи, не мож вас забути, ні во дне, ні в ночи…

Cофія ФединаЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2008-08-21

{mosimage}Лемки не забувають своїх країв, своїх побратимів і своєї культури. Єднаються так, як ніхто у світі, збираються на лемківські фестивалі, які вже давно стали місцем єднання українців усього світу.

Цього року ювілейний, вже 10-ий, Всеукраїнський фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини” пройшов 23 серпня у місті Монастириськах на Тернопільщині. Вибір цієї місцини для проведення фестивалю – невипадковий. На Тернопільщині проживає нині близько 200 тисяч лемків. І саме на Монастирищині їх найбільше.
Фестиваль традиційно почався парадом лемківських колективів, урочистими привітаннями та запаленням ватри. Чи то мені так на радощах здалося, але цього року Ватра була найкраща!

За словами начальника управління культури ОДА Григорія Шергея, фестиваль набув справді всеукраїнського рівня – участь у ньому взяло близько 78 творчих колективів, з яких 25 прибуло з інших областей України. Старанням товариства “Лемківщина” в Монастириськах був створений музей Лемківської культури, який на сьогодні має обласний комунальний статус.
Голова Всеукраїнського товариства “Лемківщина” Олександр Венгринович зазначив, що цього року на фестивалі побувало близько 12 тисяч гостей, серед яких чимало представників інших країн. “Це дає надію, що в майбутньому “Дзвони Лемківщини” можуть набути міжнародного статусу”, – наголосив голова Всеукраїнського товариства “Лемківщина”.
Серед поважних гостей на фестивалі була заступник міністра культури і туризму України, відома лемкиня Ольга Бенч. Вона повідомила, що нарешті у Києві приступають до роботи над зведенням Всесвітнього центру лемківської культури. Це повинно тішити – все ж таки лемки великі українці і мають єднатися по всьому світі для розбудови Української держави.
Серед виступаючих – два дні програми концерту були традиційно заповнені вщерть – лемків вітали Народна хорова капела “Бескид” з Івано-Франківська, Леся Горлицька з Бучача, Народний ансамбль пісні і танцю “Лемковина” зі Львова, Народний хор “Конар Лемківщини”, Лемківський народний хор “Радоцина” з Калуша, Анничка та Софія Федина зі Львова, Вітольд Левицький з Рожнятина, Народний лемківський хор “Яворина” з Монастириськ, дитячий зразковий ансамбль “Веселі гудаки” з Бучача та багатобагато інших… Навіть не можливо перерахувати всіх, хто творив величне свято лемківської культури.
Маючи можливість виступати на багатьох фестивалях, я цього року відчула особливість лемківської Ватри: по-перше – це відчуття повернення додому. Кожного разу приїжджаючи сюди відчуваєш, що збирається одна велика родина, яка спільно протистоятиме незгодам і спільно тішитиметься радощами й здобутками. Лемки зі всієї України та інших країн світу приїжджають, щоб відчути єднання і силу своєї спільності. Приїжджають сюди також не лемки, щоб стати частинкою великого святкування, і вже назавтра понесуть у світ із собою лемківську іскорку. Окрім того, лемківська Ватра – це один з унікальних фестивалів, на якому відбувається єднання поколінь: вся родина від малого до старого приїжджає на Ватру. Тут можна побачити і немовлят на руках у мам, але вже у вишиванці, і патріархів родини, навколо яких гуртується весь рід. Тільки так і передається мудрість поколінь. Бо більшість фестивалів окреслює себе як суто молодіжні, відкидає всіх інших, і в результаті часто сприяє деґрадації молоді.
Цього року, оскільки це була ювілейна, вже Х Ватра “Дзвони Лемківщини”, було особливо багато народу звідусіль. Серед курйозів фестивалю можна виокремити те, що цього року приїхало так багато крамничок з продуктами, і там активно повключали холодильники, що час від часу не вистачало напруги для сцени та музичної апаратури – працювали тільки мікрофони – і тоді виконавцям співати допомагала численна публіка, яка, незважаючи на спеку, ні на мить не покидала своїх місць.
На фестивалі відбувалися також численні конкурси, можна було оглянути експозиції Монастириського обласного музею лемківської культури і побуту; переглянути виставку народних майстрів: на особливу увагу заслуговує відомий майстер чорнолощеної кераміки В. Бардичевський зі села Товстого. Дуже тішило й те, що скрізь були люди у фантастичних вишиванках. Можна було навіть влаштовувати окремий конкурс на найкращу вишиванку.
Перед Ватрою були побоювання, чи вона відбудеться, зважаючи на повінь, від якої сильно потерпіла Західна Україна. Проте саме то місце, де проводиться Ватра, не зазнало жодних ушкоджень, тому було вирішено нічого не відміняти, а натомість у неділю при спільній Службі Божій пом’янути загиблих під час повені і спільно попросити Бога про кращу долю для людей. Також під час Ватри проводився збір коштів для допомоги потерпілим від повені.
Для мене ще одним вагомим моментом є те, що на Ватрі у Ждині ми хоч і на своїй Лемківській землі, проте це тепер земля чужої нам держави. А тут, у Монастириськах – хоч і не зовсім лемківські землі – але то таки наша рідна земля і вона додає особливої наснаги в час єднання українців на Ватрі. І тут стає не так уже й важливо чи ти лемко чи ні, головне – ми всі українці.
Було файно, що вперше за багато років не було під час Ватри дощу. Кажуть, що коли проводилося виселення лемків з їхніх земель, то безперервно падав дощ – то Лемківщина плакала за своїми доньками і синами. І на кожнім лемківськім фестивалі продовжувала плакати… А тепер і сама природа тішилася великою лемківською родиною: цього разу Ватра “Дзвони Лемківщини” відбувалася під яскравими променями сонця, що мовби освячували всю присутню громаду:
Ей гой, наше рідне село на біло білено.
Хто ж до него прийде, каждому весело!

P.S. Ще одна лемківська Ватра цього року буде в Луганську в останній тиждень вересня. Лемки наступають

“Наше слово” №34, 24 серпня 2008 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*