ЛЕМКІВСЬКА СТОРІНКА ■ № 12, 2019-03-24

Ми поспілкувалися з Андрієм Клімашем, членом Об’єднання лемків та палким ґаздою «ватри» в Ждині, про його життя, і  пасію –  працю для найбільшої лемківської події року.

Андрій Клімаш. Фото з архіву Об’єднання лемків

Я народився в Проховицях біля Лігниці і жив там до закінчення школи. Пам’ятаю, що ходив на українські забави до Лігниці, але ми, лемки, ніколи не належали до об’єднання українців. У нас дома ніколи не говорили по-польськи. Могли розмовляти польською поза хатою, але коли зачинялися двері – кінець, не можна було сказати жодного польського слова. У хаті існував просто інший світ. Так є і зараз у мене в сім’ї та в сім’ї моєї доньки. Вона живе у Кракові, мої внуки розмовляють лемківською. Я є міцним традиціоналістом і дуже ревно слідую традиціям. Наприклад, коли приходить Святий вечір, у мене цілий список того, що я повинен зробити: я йду по снопок, по залізо під стіл, солому, а на столі обов’язково має бути 12 страв.

Після закінчення школи в Проховицях я пішов до війська, моя частина базувалася в Новому Дворі-Мазовецькому. А потім приїхав до Горлиць. Я дуже товариська людина і вмію організовувати інших, у мене є якості лідера. І на початку я робив приватні зустрічі молоді по селах, бо лемки, які мешкали в Горлицях, просто не знали один одного. У місті було 50 людей, і виходило, що я їх всіх знав, а вони один одного ні.

У Горлицях я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вона теж лемкиня й теж консервативних поглядів. Її родичі повернулися на Лемківщину в 1956 році, і вона народилася вже в Горлицях. Ми побудували будинок і живемо в селі Ропиця Гурна, яке раніше називалося Ропиця Руська.

Перші 20 років я працював у муніципальному кооперативі, потім керував власною будівельною фірмою. А зараз – на пенсії.

Протягом усього цього часу я займався громадською діяльністю в Об’єднанні лемків (ОЛ). Працював у ревізійній комісії, пережив п’ятьох чи шістьох шефів і завжди був членом ОЛ. Останні дві каденції я є шефом ревізійної комісії. На останньому з’їзді мене переобрали на наступну каденцію. Але я вже готую собі заміну, пані Юстину Клапач, яка займається бухгалтерськими справами. Я відчуваю, що вона перейме від мене роботу в об’єднанні, наприклад, на наступному з’їзді. У ревізійній комісії протягом року я проглядаю документи, протоколи. Ті організації, які дають нам гроші, хочуть, щоб усе було перевірено. І ми з комісією час від часу зустрічаємося й працюємо над цими документами. А під кінець, коли бухгалтерка підготує звітність, сідаємо з нею і цілий день перевіряємо кожну цифру.

Я думаю, що Х з’їзд є просто перехідним. У цьому році всі в об’єднанні досягають пенсійного віку, і молоді люди, які приєдналися до ОЛ, потрохи перейматимуть справи в організації.

Але найважливішою моєю роботою є робота на «ватрі». Коли в 2014 році я перейшов на пенсію, і помер Петро Чухта, який у Ждині займався фестивалем, то я сам зголосився на його місце, щоб мати контакт із людьми. Через закриття моєї будівельної фірми мені здавалося, що я не дам ради сам на сам із собою, якщо сидітиму вдома, без роботи і не спілкуватимуся з людьми. І я сам звернувся в об’єднання, щоб вони дали мені ключі від «ватри» в Ждині.

Уже п’ять років  господарюю тут. Відкриваю й зачиняю, коли приходять контрольні органи або, наприклад, робітники. Я й сам працюю на «ватрі»: кошу, займаюся обприскуванням трави, ремонтом даху чи світла. Я практично перебуваю сто днів тут у Ждині. А в останній тиждень перед «Ватрою» мене практично немає вдома, хоча  живу в десяти кілометрах від міста. Наприклад, мені можуть зателефонувати, що сьогодні прийде електрик чи хтось приїжджає із санітарної інспекції, пожежної охорони, поліції, і я їх супроводжую: вони мені пишуть, що ми маємо зробити, які пункти виконати, що і як приготувати. От і готуємо «Ватру» на липень.

Учасники “ватри”. Саме про їхній комфорт перебування на ватряному полі дбає Андрій Клімаш. Фото Миколи Піпки

А під час фестивалю я маю єдину роботу – підтримувати порядок. Організовую групу молодих людей, які збирають сміття й кладуть його в контейнери. Я перебуваю тут, доки ми все не поприбираємо, не поскладаємо, не поховаємо лавки з амфітеатру, щоб на них не лив дощ.

Мені не важко, я навіть задоволений. Часом я думаю, що кину займатися «ватрою», але немає кому передати цю роботу, по-перше, а по-друге, я думаю, що я собі продовжив життя на 3 роки, тому що я маю зараз заняття.

Коли керуєш своїм бізнесом, виникають різні проблеми, то ж на мою думку, займатися «ватрою» – це те саме. Я теж бувало хвилювався через проблеми: приходили з контролюючих органів, або там щось сталося, чи зіпсувся автомобіль, треба було йти в податкову. Тож я просто не хвилююся і роблю наче все те саме, тільки в меншій фірмі, і тут спокійніше, все проходить без стресу. Я не беру участі в танцях і забавах, бо не відповідаю за розважальну частину фестивалю, – тоді я відпочиваю. І не моя справа охороняти «ватру». Моє завдання  – тільки приготувати об’єкт, щоб було викошено, чисто, а потім поприбирати після гостей.

На минулорічному заході день у день працював зі мною Ярослав Чухта, молодий 20-літній хлопець. Це онук померлого Петра Чухти. Тоді, п’ять років тому, він був ще замалий, щоб перейняти ключі від я без нього ніщо, бо він має трактор і причеп. У березні ми підемо збирати всю недопалену деревину та каміння, які винесли люди на галявину, бо робили собі вогнище. Для чого? Щоб коли коситимемо, не поламати газонокосарку. Часом хтось залишить щось металеве, то ми цілий день ходимо з Ярком і збираємо його на трактор.

Я дуже цікавлюся історією. Навіть міг би вивчати її в університеті, бо маю добру пам’ять на дати. Наприклад, знаю рік народження кожного члена своєї родини. Я дбаю про свою історію та походження, свою ідентичність. І моя діяльність в об’єднанні також є наслідком зацікавлення історією: родичі весь час розповідали мені про Лемківщину. Мене настільки зачепили їхні оповідання, що я залишив рідних і приїхав сюди, в Гурово, маючи 22 роки.

Пан Андрій розповідав усе лемківською говіркою, однак через моє особисте незнання її я записала нашу розмову літературною мовою.

Поділитися:

Категорії : Лемки

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*