Тетяна Данюченко ■ ПОДІЇ ■ №28, 2019-07-14

27 червня у Варшаві відбулося засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, в якому з урядового боку взяли участь між іншими новопризначена міністр внутрішніх справ та адміністрації (МВСіА) Ельжбета Вітек та віце-міністр МВСіА Павло Шефернакер.

Українців на засіданні представляли співголова Спільної комісії, голова Українського товариства у Любліні Григорій Купріянович та голова ОУП Петро Тима. Здебільшого питання, які розглядалися, стосувалися коштів, але також і встановлення історичної справедливості (під час виступу представника Інституту національної пам’яті) та висловлювань люблінського воєводи Пшемислава Чарника.

ГРОШІ, ГРОШІ, ГРОШІ…

Від Міністерства освіти слово мав віце-міністр Мацей Копець, розмова йшла, між іншим, про підготовку анкет щодо навчання мов меншин в системі освіти, а також, звичайно, про кошти. Зокрема, Людомир Моліторіс, представник словацької меншини, акцентував на тому, что меншина та мігранти – це різні групи з різними потребами (мігрантам потрібно адаптуватися, а меншині утримати свою ідентичність), тож було б логічно і кошти на них давати окремо, а зараз, мовляв, усі кошти (однієї з програм Міносвіти) йдуть на проекти мігрантам, і це ставить ці дві групи в нерівні умови. Григорій Купріянович казав про те, що було б добре, якби результати екзамену з мови меншин були б рівні результатам з мови іноземної, це впливало би на вибір молодої людини та формувало її майбутнє. Петро Тима згадав про проблему все більшої кількості українських дітей в школах та інтернатах Польщі і неготовності держави до цього. “В деяких випадках навіть мали місце самогубства дітей, – каже Петро Тима. – Що собі думає міністерство?” Міністр відповідав, що це питання не лише його, а також й інших міністерств, зі свого ж боку вони намагаються моніторити ситуацію.

В питанні отримання фінансування з Євросоюзу та розподілення коштів на користь меншин доповідав представник Міністерства інвестиції та розвитку: скільки тисяч та мільйонів злотих надано, скільки людей та організацій охоплено підтримкою. Зокрема він зазначив, що питання виділення коштів разом на меншину і мігрантів вирішується на рівні ЄС, тож вони тут безсилі. Петро Тима нагадав про проект в рамках Програми трансграничної співпраці Польща-Білорусь-Україна, який чекає реалізації з 2018 року. Проект зокрема пов’язаний з інвестиціями в Польський дім у Львові та Народний дім у Перемишлі, польські та українські організації виграли конкурс, було розроблено програму дій (частина яких на цей день мала б бути виконана), але підписання договору так і не відбулося. Представник міністерства обіцяв приділити цьому увагу.

Виступ представника Міністерства здоров’я був дуже коротким і стосувався теми дофінансування ліків для найменш захищених верств населення.

Павло Левандовський, віце-міністр культури, також звітував, скільки грошей виділяється в його напрямку: 200, 300 тисяч щорічно, а цього року – вже 100 тисяч злотих на культурні потреби меншин. Але вердикт присутніх був одностайним. “Коштів замало, це неодноразово звучало в цій залі”, – констатувала представниця лемків Мирослава Копистянська. “Ми дуже дякуємо вам за підтримку, але хотіли би більше”, – під сміх оточуючих підсумував представник ромів. “Видатки зросли на 30%, – парирував чиновник, – тож ви отримуєте гроші”. Мирослава Копистянська нагадала, що меншини солідарно виступають за збільшення бюджету МВСіА на меншини, тому що це основний грантодавець для багатьох організацій.   

Григорій Купріянович акцентував увагу на тому, що меншини потребують кошти на інституційну діяльність: “Навіть в маленькій гміні є осередок культури, фінансований з бюджету, а для меншості є гроші лише на проекти, а не на існування організацій, хоча вони працюють на велику кількість людей на великій території. Ми потребуємо кошти на поточну діяльність, щоби мали змогу взяти людей в штат, а не існувати лише за рахунок членських внесків чи пожертв”.

“Культурні інститути працюють для всіх, кожна меншина може використовувати, наприклад, Дім культури для своїх заходів. А більшість державних закладів культури також існують на гранти”, – відповів чиновник.

“Цій розмові вже понад 15 років, – зазначив Петро Тима. – Культура – це не тільки пісні і танці. Культуру не можна зберегти без наявних інституцій”.

ІСТОРІЯ: ЗА ЩО ВБИВАВ ЛЮДЕЙ РОМУАЛЬД РАЙС?

“Нові дослідження встановили, що мотиви Ромуальда Райса, знаного як “Бурий”, не були пов’язані з національністю та вірою його жертв”, – почав свою доповідь Казімеж Краєвський, представник Інституту національної пам’яті (ІНП), головний спеціаліст відділу історичних досліджень у Варшаві.

Справа стосувалася 79 осіб у повіті Більськ-Підляський, які загинули в 1946 році внаслідок дій солдатів під проводом капітана Ромуальда Райса (в т.ч. 30 фурманів у лісі коло села Пухали-Старі). Попередні результати слідства ІНП свідчили, що партизани, керовані Райсом, є відповідальними за пацифікацію україномовних та білоруських сіл на Підляшші. Знищення селян, в тому числі жінок і дітей, чітко названо геноцидом. Однак тепер ситуація інтерпретується істориками цієї установи інакше, це підтверджує заява, що з’явилася на сайті білостоцького відділення ІНП.

“Він не керувався мотивами ненависті до православних, про це свідчить зокрема те, що православні були і серед його війська, – продовжив Казімеж Краєвський. – Він діяв у рамках боротьби з комуністичним режимом. Люди, які загинули в спалених хатах, це скоріше випадковість. Його вина була лише в тому, що він не проконтролював своїх підлеглих, аби ті перевірили, чи не залишився хтось у селі. Щодо розстріляних фурманів, то на мою думку, критеріями були не релігія чи походження, а їхнє ставлення до комуністичної влади. Попередні висновки про етнічно-релігійний конфлікт грунтувалися на стереотипах часів ПРЛ, а насправді все відбувалося інакше – ми маємо проводити подальші дослідження”.

Представники української та білоруської меншини були обурені виступом чиновника з ІНП та заперечили таке трактування подій, а книжки з новими дослідженнями та заяву білостоцького відділення ІНП назвали соромом польської історіографії.

Славомир Іванюк, представник білоруської меншини: “Я обурений тим, що почув. Якщо хтось зганяє людей до хати, забиває вікна і двері, то лише з одним мотивом – їх вбити, тут немає сумнівів, це не випадок”. Славомир Іванюк поставив під сумнів нові праці дослідників з точки зору науковості й упередженості, та зауважив, що автори не дослідили багато джерел. Також як обурливий випадок згадав відзначення Дня пам’яті “проклятих солдатів”, зокрема в Гайнівці, де зображення Райса несли на знаменах як героя. До речі, президент Польщі Анджей Дуда відмовив у почесному патронаті цієй події.   

Ян Сичевський з білоруської меншини: “Окрім того, що по-звірячому були вбиті десятки людей, ще кілька десятків тисяч, наляканих, були вимушені покинути країну. Їх до цього спонукали масовий грабіж, вбивства та посил “Тут вам не місце”. Спалені на Білосточчині села були маленькими, бідними, розташованими на окраїнах, найменш активними політично та населені білорусами, це не випадковість. Католиків у той час не чіпали. Бурий здійснив національний та релігійний злочин – це дуже однозначний факт”. Через сучасне нове трактування “Бурого” як героя, меншина вже боїться показувати свою ідентичність та переживає за своє майбутнє, додав Ян Сичевський.

В унісон з білорусами говорили українці. Григорій Купріянович помітив, що на сторінках ІНП (центральній та в Білостоку) з’явилися дві різні заяви, і вони суперечать одна одній. Також мав зауваження до одного з “доказів” відсутності вини Бурого – мовляв, він мав можливість спалити значно більше сіл, але цього не зробив. “Як можна приймати такі доводи на користь того, що нічого не сталося?”, – дивувався Григорій Купріянович. – Така заява – це порушення святої пам’яті щодо наших предків. Заява повинна бути усунута зі сторінки ІНП”.

Петро Тима додав: “Не розумію, чому тут немає головного висновку ІНП, а натомість ми слухаємо інтерпретації подій, ідеологічний, політично забарвлений виступ, який зневажає пам’ять жертв. Я обурений, що це питання представляє пан, який так демонстративно відбілює пам’ять “Бурого””.

“Державна інституція, яка фінансується з бюджету, глорифікує те, чому не може бути місця”, – підтримав колег і представник словацької меншини Людомир Моліторіс.

Казімеж Краєвський погодився, що деякі звороти в заяві білостоцького ІНП дійсно є неприйнятними, а піднесення “Бурого” на знамена було грубою нетактовністю. У той же час наголосив, що не займається відбілюванням, а лише тільки з’ясуванням історичної правди, мотивації “Бурого”: “Такий був тоді трагічний час – зброя була легкодоступна, життя людське важило дуже мало – тож грабували і вбивали всі, і католики, і православні. Коли ми порахували жертви, то виявилося, що “Бурий” вбив більше поляків-католиків, ніж білорусів-православних. Пан Сичевський каже, що вбиті люди в маленьких селах не мали ніяких політичних поглядів чи зброї, то я відповім – це було не так”. Однак вимоги зняти заяву обіцяв передати керівництву.

ПШЕМИСЛАВ ЧАРНЕК: “НЕ ПРОВОКУЙТЕ І ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ”

Останнім пунктом прозвучали доповіді люблінського воєводи Пшемислава Чарнека та заступниці підкарпатського воєводи – Люцини Подгаліч. Очільники воєводств звітували, що справи у них в регіонах йдуть добре, меншини почуваються спокійно та охоплені увагою.

Одразу ж пролунало питання від представниці литовської меншини Альдони Юркун щодо подання в прокуратуру та ІНП на Григорія Купріяновича від Пшемислава Чарнека: що відбувається після закриття справ обома установами та які наслідки мав цей випадок?

До питання долучився і Петро Тима, згадавши, що воєвода назвав його, а також президента Петра Порошенка, посла України Андрія Дещицю і всіх українців, що були присутні 8 липня минулого року на урочистостях у Сагрині, націоналістами. Також подякував Люцині Подгаліч за участь підкарпатського воєводи у вшануваннях в Павлокомі, яка є символом відкритого підходу до історії української меншини. У той же час запропонував не робити вигляд, що все добре, бо, наприклад, ще досі не завершений розгляд справи нападу на процесію у Перемишлі, а рівень ворожості та зневажання меншини останнім часом помітно зростає, у тому числі на найвищому щаблі. Пшемислав Чарнек не стримувався і з місця заперечував обвинувачення в свій бік.

Григорій Купріянович почав відповідати на питання, але декілька разів через перебивання Пшемислава Чарнека відмовлявся продовжувати. Тільки після зауважень віце-міністра Павла Шефернакера люблінському воєводі розмова тривала далі.

“В юридичному сенсі проблему закрито, але не закрито в громадському, – сказав Григорій Купріянович. – Найвищий представник влади в регіоні називає жалобні вшанування цивільних жертв провокацією – це серйозна проблема. За останні 20 останніх років ще не було випадку такої поведінки”.

Пшемислав Чарнек заявив, що єдиним виходом із ситуації є не провокувати: “Не провокуйте такими діями, які відбулися 8 липня минулого року, і не буде проблем. Ми не провокуємо і нехай нас не провокують. Можна культурно та цивілізовано вшановувати пам’ять своїх предків.  Робіть це так, як кожного року, і не провокуйте. Пам’ятайте, хто сіє вітер, той пожинає бурю. Давайте жити спокійно, дивитися вперед, не обертатися у минуле, не називати того, що сталося в Сагрині, злочином проти людства. А якщо ви так чините, то залиште нам право до оцінки ваших дій”.

Петро Тима парирував: “Заходи, які воєвода називає провокативними, в Сагрині організувала Україна, а не особисто Григорій Купріянович. А оцінку тим історичним подіям давно офіційно дали польські експерти, в тому числі професор Анджей Новак, з 2016 р.член Колегії ІНП, – це був воєнний злочин”. Також голова ОУП наголосив на відсутності реакції з боку центральної влади через рік після події: “Ми не чуємо голосу держави Польща, таких зухвалих дій з боку представника влади ще не було в сучасній історії цієї країни”. І додав: “Незвичайною є ситуація, коли вже рік немає відповіді на депутатські запити у цій справі, які були направлені до Маршалу Сейму. Незвичайною є ситуація, що державний чиновник не з’являється на засідання Комісії національних та етнічних меншин Сейму” (йдеться про виїзне засідання у Любліні 2018 р.).

Віце-міністр Павло Шефернакер зазначив, що його дуже непокоїть ця скандальна справа, він намагається її вирішити, обіцяє зробити відповідні кроки та не залишить цей сигнал без уваги.

В кінці засідання представники меншин поставили питання про політику польської держави щодо національних меншин-громадян Польщі. Петро Тима сказав: “Після демократичних змін у 1989 році нас переконували, що принцип заложництва застосовуватися не буде, що наші права не будуть ставитися в залежність від ситуації поляків-громадян сусідніх країн. Зараз з різних боків, від чиновників, журналістів ми чуємо, що принцип взаємності діє. Тож ми б хотіли знати, якою є думка Міністерства внутрішніх справ, головного відомства, що опікується меншинами у Польщі?”

У справах різних прозвучали запитання щодо відсутності реакції Міністерства на письмові звернення ОУП у справі нищення українських могил у Фредрополі, на Підкарпатті.

Фото – авторки

Поділитися: