Олена БоднарПОГЛЯДИ№25, 2018-06-24

На фестивалі українських дитячих ансамблів я була одинадцять разів, а цього року вже вдруге мала нагоду взяти в ньому участь у ролі глядача. Дуже добре пам’ятаю емоції, пов’язані з виступом на кошалінській сцені. Пам’ятаю багатогодинні репетиції у школі в Білому Борі. Вчителі завжди говорили, що це останній раз, що сьогодні пройдемо все від початку до кінця.

Олена Боднар, студентка соціології
Олена Боднар, студентка соціології

Пам’ятаю, коли ми готували танці молодшої групи «Вітрогону», весь час була проблема зі збереженням «лінії». Ніколи не забуду своєї ролі конферанcьє, коли годинами сиділа за темними кулісами і перед кожним виходом на сцену вчителька нагадувала, що треба говорити чітко і з посмішкою, обов’язково дивлячись на глядачів! І ми намагалися це робити, попри втому під кінець концерту.

Ще у моїй пам’яті залишилися наші гардероби, де діти переодягалися в кольорові костюми, а вчителі в останній момент пробували зосередити їхню увагу і повторити найважливіші моменти виступу. Хтось забув привезти свої чоботи до танців, шукає в інших ансамблів, чи можуть позичити на один номер. Комусь вінок не тримається на голові і дві особи пробують його зафіксувати, щоб не впав на сцені. По коридорі ходять гуцули і гуцулки. Лисички потішають маленьку жабку, яка переживає, бо це її перший виступ. Хтось ходить туди і назад, пригадуючи собі текст, який має говорити на сцені. Всі артисти з нетерпінням чекають на свою чергу.

Важливим для учасників фестивалю завжди було те, що відбувалося між концертами з суботи на неділю, а саме: виїзди на пікнік до села Лази, де чекала на нас надувна гірка, морозиво, смажені ковбаски. Знайомства з дітьми з інших міст, яких ми зустрічали кожного року на фестивалі. Хтось переживав тут свої перші дитячі захоплення. Нічліги в гуртожитку також вагома справа. Тут без батьків можна було відчути себе майже дорослим.

Маючи в пам’яті ці спогади, я вже як доросла людина усвідомлюю собі, яким важливим є цей фестиваль. Тут діти можуть розвивати свої здібності, проявляти себе на сцені, вчитись долати хвилювання, а, головне, фестиваль приближує їм красу української культури. Це педагогічна функція фестивалю. Крім цього, важливо, що діти перебувають в українському середовищі, інтеґруються з іншими дітьми, які також вивчають українську мову. Важливо також, щоб цей фестиваль відбувався, щоб тривав саме два дні, не один. Велика подяка всім тим, хто багато років має вписаний цей захід у свій річний календар.

Роль гдядача надихнула мене до нових роздумів.

Коли щось успішно триває багато років, існує ризик, що не помічаємо потребу змін.

На мою думку, організатори та вчителі, що працюють з дітьми, повинні покращити баланс між педегогічними й інтеґраційними завданнями фестивалю та привабливістю заходу для глядачів.

Враховуючи перерву, тривав чотири години. Глядач не є в стані доцінити красу всіх виступів. Багато учасників вражало своєю енергією, гарним виконанням, але після певного часу люди втомлені і перестають сприймати те, що діється на сцені.

Ті самі діти виступали на сцені по кілька разів. Отже, час концерту не спричинений великою кількістю ансамблів, а довгими програмами, які вони підготували, зокрема великою кількістю пісень і танців. Може, варто ввести обмеження часу, який може займати програма, підготовлена не одним ансамблем чи солістом, а пунктом навчання чи школою?

Хотіла б також звернути увагу на роль солістів у фестивалі ансамблів. Це чудово, що є діти, які окремо працюють над своїми талантами і проявляють свої вміння. Але інколи, слухаючи сольні виступи учасників, я задумувалась: а чому не разом? Сольні номери є дуже вимогливі. Один артист своїм талантом, ідеєю і харизмою має зачарувати глядачів без допомоги інших. Це складно і вимагає дуже доброї підготовки, адже найменший промах не сховається між посмішками і голосами інших дітей. Готуючи молодих артистів до сольних номерів, треба відповісти собі на питання: чи вони (і ми) справді готові подвигнути це на рівні фестивалю, а не просто виступу в школі.

Звернення більшої уваги на баланс між тим, що фестиваль дає дітям, і тим, які потреби мають глядачі, допоможе зробити головний концерт подією, на яку захочуть прийти подивитися всі. У нас хороші діти, віддані вчителі, що готують програму, і відповідальні організатори заходу. Тому я вірю в те, що найкращі часи фестивалю ще перед нами! ■

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*