КУЛЬТУРА ■ №32, 2018-08-12
«Підляська октава культур» – це найбільша фольклорна подія в реґіоні, яку проводить Воєводський осередок анімації культури (ВОАК) в Білостоці у співпраці з місцевими осередками культури. Тут презентуються колективи з усього світу, які виконують народні пісні, танці й музику, інспіровану фольклором.
Серед тих, хто виступає кожного року, присутні також представники підляських національних меншин. Українські колективи чи не найпомітніші на «Октаві». Звертає на це увагу Дарій Кришпинюк, координатор фестивалю, член Міжнародної артистичної ради, яка підбирає учасників. «Завжди з України зголошується дуже багато колективів, – розповідає він, – тому є з чого вибирати. Але нам йдеться про різноманітність. Цього року ми запросили Закарпатський народний хор, а для молоді – «Ethno XL» з роковим звучанням, запрошуємо й автентичні гурти, такі як «Сільська музика». Окрім того, до нас зголосився інструментальний ансамбль з Харкова «Музичний сувенір». З лемківським репертуаром виступили й виконавці з Польщі – Сусанна Яра, а також наша підляська «Черемшина»».
Дарій Кришпинюк добре знайомий з українським фольклором, оскільки й сам пов’язаний з підляським українським середовищем. Тому не дивує участь у заході представників місцевих українців. «Ми вже 11 років організовуємо цей фестиваль, – продовжує Дарій. – За цей час у нас виступило багато українських ансамблів. Не було лише сільських вокальних колективів, таких як «Родина». Можливо, варто задуматися над тим, чи в наступні роки не зробити окремої сцени для місцевого репертуару (просто я не впевнений, чи на велику сцену цей репертуар підходить і чи буде він цікавим для глядачів у Білостоці). Однак, думаю, можна спробувати показати автентичний підляський репертуар».
Цього року місцеву фольк-музику презентував відомий ансамбль «Черемшина» з Черемхи. «Велікій процент нашого репертуару займают пісні од ансамблі з Черемхи, Вількі і Добриводи, од тих, которим ми награлі плити, – говорить місцевою говіркою Варвара Кузуб-Самосюк. – Берем од їх пісні і робимо аранжаровку. Берем теж популярни пісні, алє 80 процент то наш пудляські репертуар».
На фестивалі «Октава» ансамбль виступає вже вдруге. «Тут виступают разом фолькльорни і фолькови ансамблі. То не завше буває добре, алє з другої сторони, хтось, хто прийде на фолькльор, може послухає також фолькових груп», – підсумовує лідерка гурту.
Лемківські пісні і танці показав на сцені й ансамбль пісні і танцю «Курпії зелені», який вже 65 років діє при
ВОАК у Білостоці. До цього часу він виконував лише польський репертуар, але це починає мінятися, перш за все, за справою нового хореографа Маріуша Жвєрко, який з 2016 р. працює з колективом. Він розповідає: «Лемківським репертуаром я цікавлюся віддавна, десь 15 років. Коли я був у колективі в Ґраєві, познайомився там з лемком, який приїхав до нас на майстер-класи. Саме тоді я зіткнувся з лемківськими піснями і танцями. Потім мене дуже зацікавила українська мова – два роки її вивчав. Навчився трохи і лемківської говірки. У нас в колективі більше дівчат, ніж хлопців, тому треба було підготувати репертуар тільки для дівчат. Мені хотілось, щоб це були гірські пісні і танці. Оскільки я любитель східної Польщі, а особливо Бескиду, я вирішив ввести лемківський репертуар. Зараз ми маємо лише елементи лемківського одягу, але я думаю, що в наступному році обов’язково придбаємо справжні лемківські народні костюми».
Можливо, артистична програма одного з найстаріших і найвідоміших колективів у реґіоні наступного року збагатиться також і місцевим українським репертуаром. «Підляшшя багатокультурне і дуже нам залежить на тому, щоб виконувати не лише польський фольклор, – пояснює молодий хореограф. – У цьому році ми ввели в репертуар одну пісню місцевою говіркою «Там по майовуй росі». Думаю, що будемо шукати далі. Тут одні села українськомовні, інші – білоруськомовні. Мені важливо, щоб ввести у наш репертуар фольклор більського, гайнівського Підляшшя, бо це „біла пляма”, якщо йдеться про колективи пісні і танцю у Польщі. Як ансамбль з Білостока ми повинні виконувати місцевий фольклор».
Український репертуар займає на фестивалі особливе місце, що неодноразово підкреслював ініціатор і організатор заходу, колишній директор ВОАК Анджей Дирдал. На це звертає увагу також Микола Сергієнко, який рекомендує на фестиваль ансамблі з України та Росії. 35 років він проживав у місті Гарячий Ключ в Краснодарському краї. Дякуючи йому, на «Октаві» багато років виступали українські виконавці з Краснодару і Республіки Адигея.
«На «Октаві» я вже 11-й раз, – говорить Микола Сергієнко. – Спочатку привозив сюди танцювальний колектив «Станиця» із станиці Єлизаветинської, потім з Адигеї приїжджав мій улюблений ансамбль «Козачата». Це єдиний український колектив, який був на «Октаві» 3 рази. За цей час творчі сили збільшувалися і кількісно, і якісно. На мою думку, Україна на фестивалі представлена потужно. І саме українські колективи залишають на останній день на фінал».
Цього року на завершення фестивалю виступив Заслужений академічний Закарпатський народний хор України.
«У нас дуже величезна програма, – пояснює Наталія Петій-Потапчук, художній керівник хору, – бо колектив має вже майже 75-літню історію. У нашому хорі близько 90 артистів, але приїхала, на жаль, лише третина. Проте – це дуже гарний склад. У першу чергу, ми показали багатство української культури і різноманіття нашого закарпатського фольклору, тому що в нас є і бойки, і лемки, і гуцули. Ми показали надзвичайно різноманітну етнічну культуру нашого реґіону».
«Підляська октава культур» – це перший захід на Підляшші такого великого формату, на якому доволі широко представлена українська пісня і танець. Він проводиться установою, не пов’язаною з національними меншинами. Це дає позитивні результати також для українського середовища реґіону: «Часто бувало так, що колектив виступав на «Октаві», а потім його запрошували на «Підляську осінь» або, навпаки, хтось приїжджав на фестиваль української культури, а потім виступав на «Октаві», тобто є взаємозбагачення, – розповідає М. Сергієнко. – Один момент, який
мені хотілося б виправити, це те, щоб українські колективи, які беруть участь у фестивалі, направляли у Гайнівку або в Більськ-Підляський. А там виступають інші колективи, не українські».
Дякуючи «Підляській октаві культур», жителі реґіону врешті мають нагоду широко ознайомитися з фольклорними ансамблями високого професійного рівня. Без перебільшення можна сказати, що українські колективи Польщі, України та Росії займають на фестивалі одне з головних місць.
