Олеся Ґераль ■ ІСТОРІЯ ■ №51, 2013-12-22
Представники православної громади люблинського відділу Українського товариства (ут) зібралися в неділю 17 листопада у світлиці парафії св. Петра (Могили), щоб відзначити 75-ті роковини акції руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші 1938 року. Організатори представили в будинку парафії виставку «1938. Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші» авторства д-ра Григорія Купріяновича та Славомира Виспянського, мультимедійну презентацію про акцію, а також презентацію друкованих видань.
Голова люблинського відділу УТ Г. Купріянович у своїй доповіді про генезу і причини руйнування церков на Люблинщині 1938 р. зазначив, що Холмщина та Підляшшя – це реґіони, де століттями розвивалася українська культура і була присутня православна традиція, а в XI i XII ст. існувала мережа православних парафій у складі Володимирської єпархії. Вже у XIІІ ст. тут сформовано Холмську православну єпархію. Тобто православ’я на цій землі існувало здавна. У ближчих до нашого часу роках, тобто 1918 р., Холмщина та Південне Підляшшя увійшли до складу відродженої польської держави. На цій території наприкінці міжвоєнного періоду проживало 250 тис. українського православного корінного населення. Але для багатьох представників польської еліти православна церква у складі польської держави сприймалася як щось чуже, як залишок періоду розподілів Польщі, щось неприродне, що не мало місця в державі. Проте це не відповідало історичній дійсності. визнана державною структурою православна церква на Холмщині і Підляшші 1927 р. нараховувала 47 парафій, 3 філіали й 1 монастир. Та 1929 р., за даними Варшавської православної митрополії, 165 храмів висвячено на римо-католицькі костели, 96 – зачинено, 24 – спалено, 25 – розібрано, 4 – перебудовано на школи, 1 – перебудовано на дім, а православних церков залишилося 67. Державна влада насправді не знала, що можна ще зробити з церквами, тому вирішила їх просто… зруйнувати. Історики виділяють три періоди руйнування церков на цій території: перші післявоєнні роки; час стабільної ситуації в державі (1929 р. – початок 30-х років, коли зруйновано 93 храми); період 1938 року. Упродовж приблизно 60 днів Автокефальна православна церква у Польщі втратила 127 храмів, які були дощенту зруйновані. Запланована в рамках полонізаційно-ревіндикаційних дій акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші була завершена 16 липня 1938 р. Щойно після закінчення акції з боку Римо-католицької церкви з’явилися офіційні заяви, що ця акція не була узгоджена між урядом і Католицькою церквою. «Отже, метою акції руйнування церков на Холмщині і Південному Підляшші була, зокрема, спроба змінити історію цієї землі, а потім і етнічний склад населення», – наголосив д-р Г. Купріянович.
Як зазначив історик д-р Микола Рощенко, на Люблинщині 1938 р. почалася медіальна акція про небезпеку православ’я. Зокрема «Głos Lubelski» у 20-ті рр. виступав проти того, щоб був православний єпископ, бо нібито «православ’я окупує холмську землю». Про саме руйнування церков місцева преса не писала, оскільки існувала цензура. А польські публіцисти пропаґували акцію полонізації та ревіндикації населення. Проурядова преса обґрунтовувала необхідність проведення акції.
Д-р Г. Купріянович додав, що інформація про руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші довгий час не існувала в публічній свідомості, а лише в пам’яті вузького кола істориків. Люблинський відділ УT вже 5 років працює над цими історичними фактами, організуючи виставки, лекції, доповіді. Історик д-р Стефан Дмитрук проаналізував опис акції руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші 1938 р. в польських шкільних підручниках. Відтак з 7 проаналізованих підручниках історії Польщі для учнів позагімназійних шкіл (тобто учнів 3 класів ліцеїв і 4 класів технікумів, а згідно з новою програмою – учнів 1 класів ліцеїв) тільки 2 підручники мають інформацію про акції руйнування церков 1938 р. на Люблинщині. Проте ця інформація не супроводжується жодними ілюстраціями, мапами, атласами, коментарями. У підручнику «Люди та епохи» авторів Ґ. Шимановського і П. Троянського помилково написано, що відбувалося «знесення або руйнування занедбаних церков 1938 року». Таким чином у польських учнів є пробіли у знаннях про події 1938 р. на Холмщині і Південному Підляшші, у підручниках подається помилкова інформація, що сприяє утвердженню стереотипів. ■
