Дата: 27.08.2018 до 28.08.2018

Програма Днів добросусідства 2018

«Пам’ять, яка об’єднує» 27-28 серпня 2018 року
Ліски /Білосток – Кривиця – Корчмин – Белз

27 серпня (понеділок) 2018 р. – Ліски/Білосток – Кривиця
11.00 Служба Божа в церкві в Лісках,
панахида на могилі тих, які загинули 23 березня 1944 р. в Лісках біля церкви
12.30 вшанування пам’яті о. Ріпецького кладовище в Лісках, перехід до с. Білосток
13.00 панахида на могилі воїнів УПА, освячення води у джерелі біля відпустового місця
16.00 панахида на цвинтарі в Кривиці

28 серпня (вівторок) 2018 р., с. Корчмин
Празник в честь Пресвятої Богородиці на польсько-українському кордоні
9.00 – Молебен до Богородиці в церкві у Корчмині
процесія до джерела на кордоні
9.30 зустріч учасників біля кордону, урочисте відкриття кордону.
Привітання учасників з обох сторін
10.00 Служба Божа біля чудодійного джерела, освячення води, культурно-мистецька програма
13.00 – транскордонна культурно-мистецька програма, виступи фолькових груп, колективів,
ярмарок народної творчості
18.00 (поль. часу) закриття тимчасового перетину кордону в Корчмині/Стаївці

___________________

У другій половині серпня на кордоні в Корчмині, Лісках, Кривиці, Ульгівку та Белзі вже п’ятнадцятий раз відбуватимуться релігійно-мистецькі зустрічі «Пам’ять, яка об’єднує».

На 27 серпня в Лісках, Білостці і Кривиці заплановано заходи, присвячені отцю М. Ріпецькому, а також колишнім і теперішніх мешканцям Ульгівка і Кривиці. У 1947 р. отець М. Ріпецький разом з його парафіянами був депортований в рамках акції «Вісла» з Лісок до Хшанова, де зразу почав своє підпільне душпастирство, єдине на той час, куди приїжджали віруючі з цілої Польщі. Там він організовує релігійно-культурне та суспільно-громадське життя. За цю діяльність його засуджують на три роки ув’язнення. Згідно з заповітом отця Ріпецького, його поховали в Лісках. У цьому селі знаходиться побудована в 1872 р. дерев’яна церква, де, починаючи з 1921 р., отець Мирослав Ріпецький був парохом. Разом зі своєю дружиною він багато зробив для відродження парафії та села, а саме: відреставрував церкву у Лісках, Переводові і Костяшині, заснував «Просвіту», «Кооператив», товариство «Союз українок» і церковний хор. Зібрав також велику бібліотеку. Своєю діяльністю отець Ріпецький охоплював дітей і молодь.
Біля Лісок розташоване село Білосток, де знаходилося цілюще джерело. Там, згідно переказів, на початку ХІХ ст. мало місце об’явлення Пресвятої Богородиці. На її честь побудували там кам’яну скульптуру, а потім і капличку. Упродовж десятиліть на відпуст на це місце приходило все більше прочан. За пожертви людей отець Ріпецький побудував у Білостоці нову дерев’яну церковцю, яку освятили у 1930 р. митрополит Андрей Шептицький і єпископ Коцоловський. Поруч відпустового місця знаходиться могила воїнів УПА, які загинули там у березні 1946 р.
Сьогодні в Кривиці немає жодного сліду від села та храму. Після українців залишився лише цвинтар на невеличкому горбі серед полів, почищений і відновлений колишніми мешканцями села. До нього веде викладена бетонними плитами дорога. На цвинтарі стоїть 40-50 бруснянських хрестів, біля яких збираються колишні мешканці та їхні нащадки, щоб зберегти пам’ять про минуле.

28 серпня в Корчмині відбуватимуться вже традиційні урочистості на честь Пресвятої Богородиці. Свято розпочне процесія від старовинної дерев’яної церкви села до кордону, де біля чудодійного джерела у Стаївці відбудеться посвячення води. Згодом учасники події візьмуть участь в урочистому Богослужінні. А на завершення передбачений ярмарок народної творчості пограниччя і концерт фольклорних ансамблів. З Корчмина походить відома на всю околицю чудотворна ікона Матері Божої, яка знаходилася тут з сер. XVII століття. Цей храм до 1947 р. (до часу виселення українців) був діючою греко-католицькою святинею, а в наступні 50 років підупадав. Храм було відреставровано зусиллями греко-католицької парафії м. Любліна, котра перейняла опіку над корчминською святинею у червні 2002 року. Стаївка — це відпустове місце на самому кордоні. У середині XIX ст. один хлопець зауважив диво, про що розповів священику, який визнав, що це було об’явлення Матері Божої. У 1862 р. було призначено відпуст на 28 серпня (Успіння Богородиці). Мешканці з навколишніх регіонів приходили до цього місця на прощу аж до 1951 р. (тоді місце опинилось на самій прикордонній смузі, а органи радянської влади суворо забороняли наближатись туди). 28 серпня 2004 р. вперше відкрито кордон, і прочани з України та Польщі змогли знову зустрітись на цьому місці і вшанувати Пресвяту Богородицю.

До програми Днів Добросусідства завжди активно включається місто Белз, що знаходиться на відстані 10 кілометрів від Корчмина по українському боці кордону.
Першу згадку про Белз знаходимо у «Повісті временних літ», де у 1030 році записано, що місто було відвойоване київським князем Ярославом Мудрим. У 1340-1377 р.р. Белз знаходився у складі Литовської держави, а в 1377-1382 р.р. належало вже Угорському королівству. Князь Владислав Опольський дарував місту магдебурзьке право (1377 р.). У 1382 р. місто опинилося у складі Речіпосполитої. У 1462 р. місто стає центром Белзського воєводства. У 1499 і 1502 роках Белз спалювали татарсько-турецькі війська, але місто за кожним разом відроджувалось і продовжувало розвиватись. У 1704 р. Белз був зруйнований шведськими військами, а в 1772 р. разом з Галичиною увійшов до складу Габсбурзької монархії. У 1816 р. Белз стає одним із центрів хасидів у Галичині, резиденцією знаменитої хасидської династії. Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році Белз короткий час належав до ЗУНР, а в 1919 році увійшов до складу Речіпосполитої. У 1944 напівзруйноване місто стало частиною ПНР, а в 1951 р. увійшло до складу УРСР.
У Белзі є 13 пам’яток архітектури міжнародного значення, а також численні пам’ятки історії, археології та містобудування. Найстарішими пам’ятками, що збереглися до наших днів, є руїни храму, що був частиною домініканського монастиря, дерев’яна П’ятницька церква, шестикутна аріанська вежа 1606 року, площа Ринок зі старими кам’яницями.

Заходи у Корчмині, Лісках, Кривиці та Белзі, організовані в рамках Транскордонних Днів Добросусідства, – це наша пам’ять про історію та культуру рідного пограниччя, містика якого приваблює широке коло людей. Сприяють вони розвитку транскордонної співпраці, діалогу і взаєморозумінню. Тому ми запрошуємо всіх разом з нами духовно і мистецько пережити ці урочистості.

о. Стефан Батрух