Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2011-07-07
{mosimage} Рашівецкі ресторан “Остоя” – остойом надії ОЛ і СЛ. Кружок СЛ з Лісьця і ОЛ з Лігниці організували танцювальну забаву. Головном ідейом того маленького заходу било вказаня, што веце нас лучит як ділит. А “меджа” медже нами не має сенсу, коли на полях і ОЛ, і СЛ роснут “бодаки асиміляції”.
Втікаме в наше лемківство, але якоси не хцеме втечи від культури Київской Руси. Видно тото било до 1947 і по 1947 році в піснях лемків, які часто родилися на “далекій Україні”.
Зганьбив бим ся, як бим того не зрозумів ту, в Рашівці. Бо чом “лемківскій козак” в піснях будит радіст лемків -русинів гнеска? І то ту, на вигнаню, на таких забавах. То видно, што то лем од нас залежит, як будеме принимати тоти пісні. Чи як чужі, чи як свої, рідні?
На Лемківщині не било степу і полонин, та коли мої дідове чули пісню “Повіяв вітер степовий”, ґадалі што то “наше”. І я вірю за нима, што є.
Го Львові на пляцу недалеко памятника Шевченка спотикают ся старши люде і аналізуют ситуацію політичну в Україні. Колі почнут за голосно ся переконувати своїма поглядами, а штоби не сварити ся, то сьпівают. Сьпів іх остуджує і заз повертают до політики. Тото є барз цікаве для туристів і вказує, што наша пісня лем лучит, будит згоду і надію.
Тоту згоду можна било видіти в Рашівці. Ансамбль “Водограй” своїма піснями будив тото почутя. Іх пісні, часто вікові, памятают світ з перед 1947 року, але ціж сягают по гнесьні. Ба, не перешкаджало тото і тим зо Стоваришиня і Об’єднаня, співали і бавили ся.
Остатнім часом обявив ся нам в Полсаті “Еней”. Било про тото купа бесіди на забаві та зас “вишло шило з мішка”. Барз дуже лемківски “есемеси” “Енейові” внесли! Дуже приємні, што пісню “Енея” можна било почути ціж на забаві в Рашівці. То показаво тото лемківске “шило”. Спільна забава вказала, што нам залежит на підтримці не лем лемківской культури і материнськой мови. Бо добрі знаме, яка мова нас в дитинстві витала, коли приходилизме на світ.
Не можеме ціж боятися літературной мови, бо 70% лемків вигнали в Україну. Чи маме іх одшмарити? Нихто з нас і жадна організація не має того права.
Гнеска в Україні часто чути голоси, што лем лемки можут спасти Україну від корупції, занику привязаня до рідной мови. Бо гнеска в Україні лемко то є той привязаний до рідной церкви, мови, шанує минуле і дбає про заран для добра родини та свого народу. Чи маме ся того стидати?
Забава в Рашівці вказала, што потребуєме єдности. Барз мі приємні било, коли голова кружка СЛ в Лісьцю Ваньо Феш повів, што веце нас лучит як ділит. Дякую за тоти слова. Спільна дорога є реальна, але є і камені, котри сами собі шмаряме. Мусиме видіти ціж “вітер”, котрий дує проти нас, штоб зме не били разом. А треба стояти разом, гтовди тяжше буде нас перевернути і знищити.
Так як в Рашівці, не лем стояли зме, але і гуляли разом. Дуже тепло било видіти з різних літ випусників ІV ліцею з родинами. З мого класу прибули, між іншим: Оля Божик аж з Любичи-Королівской, Дарія Маслей, Ніна Маркович, Ксеня Довгань, Адріян Водонос, Мирослав Притула та дуже інших. Феноменом той громади є тото, што різни поколіня можут ся спільно бавити.
І найліпше є гтовди, коли не запераме двері молодим. Родиче, посилайте свої діти на забави. Най передают наступним поколіням красу нашой рідной пісні і забави.
Як організатори, можеме потвердити, што не можна стидати ся, як бавит ся наша молодь, а што найважніше: ґадат, гварит, бесідує і говорит по свому!
Дякуєме, як організатори, вам за тото.
Дякуєме ціж старшим представникам, які зі своїма родинами засвідчили, што є в нас потреба сходитися, штоб стежки медже лемками не заросли. Велька подяка для п. Івана Тирпака і гостей з Любина та околиць.
Таки заходи – то як “мериндзя” дла нашой спіль ноти. Нам, як організаторам, залежало, штоб накормити віром, што в нас є сила, коли зме разом, вказати двери традиції на заран іщи отворени!
Дякую кружкові СЛ з Лісьця, што поміг нам тоти двері ширше отворити в Рашівці.
Головам ОЛ і СЛ припоминаме, што можна разом.
Дякуєме за приготуваня забави властительом та обслузі ресторану “Остоя” в Рашівці.
Просиме, користайте з іх доброй не лем “мериндзі”. Там є наше ідло і наши люде!
Як бисте да де ту іхали, даю вам тел. 504 989 674, загварте сой “киселицю”, а на друге сами виберте, можна замовляти по- свому!
“Наше слово” №28, 10 липня 2011 року {moscomment}
