Марко Постів-Яруга ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №7, 2021-02-14

Такє голосит старинна сьпiванка давно тому складена самыма емiгрантами, адже як словам єй не вiрити. Кому як кому, але iм можеме завiрити, они барз добрi знают чым пахне Гамерика.

Зразу прецiн додают, же в краю тiм буде добрi, кєд робота буде вам добрi ишла, тото правило (Добрi в Гамерицi як иде робота) в сьпiванцi єст аджи здубельтуване. Можна было бы повiсти, же хоц в нашiм сьвiтi барз дуже ся змiнило, то в тi материi бiльшых змiн не видно. Тепер и в нас, аджи по селах, єст так як в товдышнi Гамерицi. Кєд не будеме мати роботы, то и в старiм краю, в рiднi хыжы не буде ся нам вело. Мож бы повiсти, же Гамерику маме юж дома. Гнешнi сьвiт єст чысто iнакший, предкы iхали в незнане, а мы о Гамерицi знаме правi вшытко. Они тыжнями на шыфах плыли, а мы лiтаме лiтаками, бо скорше. Іхнi листы до старого краю ишли мiсяцями, а гнеска старчыт скорыстати зо Скейпу або iншой новинкы и юж бесiдуєме з родином або знаємыма жыючыма за Великом Водом и ищы до того ся видиме. По стрiтах Нью- Йорку тiж можеме си походити, кєд в компутерi ци телефонi скорыстаме з одповiдньой програмы.

1. З Лемковины в Гамерику выiхало немало народа

За Великом Водом были и моi дiдове, але оба скоро од тамале домiв вертали. Повiдали, же в Гамерицi добрi, але гамерицкiй рай не для них. Од бабы знам, же дiдо до рiдного краю про „карпеты” вернули (адже про диваны). Другы тiж газдувати хотiли лем в Карпатах, пак мусiл там поiхати iх сын и довше там жыти, бо вернул юж з внуками мого дiда. Прадiдiв брат хыбаль нерозумiл, што мале гамериканча верещыт: Гераус Тарапон з гаузу. В Ню-Йорку з найближшой родины лем старша сестра мого няня на все юж остала. За Шырокым Морьом остали ищы тры няньовы теты, єдна в Бразилиi, вшыткы писали листы. Вшыткы оддали ся за нашых хлопчыскiв и по гамерицкы жыли, може было iм так як дiвчатам з iншой емiгранцкой сьпiванкы: Моi мама дома, а я в Гамерицi.  

Ексодус предкiв за Шырокє Море зачал ся в другi половинi ХІХ столiтя. О тiм, чом до того дiшло, можеме довiдувати ся з хронiкы усьцяньской парохii, списанoй о. Михаiлом Соболевскым. Завдякы нiй знаме, же в роках 1841-1850 кiлькiст жытелiв Кятонi не лем же не збiльшыла ся, але же на порозi другого пiлвiча ХІХ столiтя в селi жыло аж 39 oсiб менше. Причыном того зменшыня была єднак не емiграция, а планний урожай 1847 рока и голод за ним идучий. Того рока гмерло: (ex feme [з голоду- БЛ/МПЯ]) в Квятоню 17 [oсiб]. В наступных роках нич а нич не было лiпше: Таки самы були два слiдуючи роки 1848-1849, так що смерть мала величезне жниво. В тых трех роках померло в парохiи з голоду и пошестей головно тифу загально 215 осóб. 

Нас барже цiкавити будут пiзнiжшы часы, в котрых голоду ани жадной iншой заразы не было и так  чысленнiст жытелiв Кятонi не лем же не росла, а ищы скорше почала ся зменшати. Рiжницю в чыслi жытелiв того села в роках 1879 и 1899, (338 и 203 особы – чысла взял єм з церковных шематызмiв) мож пояснити лем емiграцийом. Усьцяньскiй парох в своi хронiцi записали, же початок емiграциi дал неурожай 1891 рока. В хронiцi нашол єм ищы iншу барз цiкаву iнформацию  звязану з тым роком. Довiдуєме ся, же: Щобы помочи людям правительство ухвалило запомогу. Ту запомогу роздано в той спосóб, що за порадою о. Дек: Копыстянского Климентiя, заст. маршала Ради повiт. в Горлицях и о. Емилiяна выбудовано гостинец [дорогу] повiтовый з Устя через Квятонь до Сквиртного, де кóлька разóв треба було переiздити через воду. При тóй будовi дóстало роботу населенье дóткнене неурожаєм. Будовi дороги противили ся Квятоняне, бо не хотiли дати грунту, жаль им було, бабы на дорогу лягали, а пóздiйше сами признали, що добре стало ся.   

Початкы великого еґзодусу за Шырокє Море

Цiлий тот повыжший запис єст цiкавий и посередньо звязаний з емiграцийом. Товдышня влада не была юж безчынна так як на переломi пiлвiч ХІХ столiтя и новiй голодовiй бiдi пробувала даяк зарадити, але и так молодежы в селi не задержала. В табели на 22 сторонi в устяньскi хронiцi записано, же в роках 1891-1900 в Кятонi вродило ся 88 дiти а гмерли 52 oсобы. Адже на конец ХІХ столiтя в селi повидно быти хоцкi о 36 жытелiв веце, а з iншых церковных джерел довiдуєме ся, же єст iх менше аж о 135 осiб. О. Соболевский в устянскiй хронiцi в описi 1891 рока записали: Розвинула ся в тых часах сильна емiграцiя до Америки. Адже емiграция єст так по правдi єдиным змiстовным пояснiньом браку так великого чысла кятонян. Голоду, тифусу, холеры ци iншой дакой бiды товды жадной не было. Остатня епiдемiя гостила в тiм селi в 1873 роцi: От 10. VI – 3. IX. другiй раз лютувала епидемiя холеры, яка забрала в Устю 40, а в Квятоню 7 осóб.  Чысла не циґанят, хоц декотры потрафлят нима так пообертати, же покажут iх нам в кривiм дзеркалi и прiбуют нима доводити свою „правду”. Чысло жытелiв Кятонi записане в шематызмi 1899 рока вказує, же на нич здала ся урядова помiч людям, котрых  голод „жер”. Єґомосьць шыроко описали рiк 1891: Розвинула ся в тых часах сильна емиграцiя до Америки. З кождого Но дому по кóлькоро з молодежи ишло до С. Ш. Америки, без документóв, потайно. З одной стороны принесла та емиграциiя пожиток, бо спинила подiл грунтóв и пóдпомогла обiднiвшим – з другой знов нанесла велику шкоду, бо населенье зачало занедбовати свои господарства, надiючи ся на помóчъ з Америки, за океан ишла молодежъ смiлiйша, а дома лишало ся що гóрше. 

Цiнний то опис, єґомосьць вказали добру и злу сторону ємiграциi, шкода лем того, же не написали, хто предкам вказал тоту можливiст выiзду за Шырокє Море, хто в селi за Гамериком агiтувал. Вдяка Богу за iншу барз коротку, але якже цiнну вiстку, котру в цитуванi юж хронiцi замiщено. 

Парох першым емiгрантом

В устяньскi хронiцi записано, же 24 квiтня 1890 рока до Гамерикы выiхал усьцяньскi парох о.Теофан Обушкевич. Адже выiзд iхнього пароха мiг заохотити нашых предкiв до так великого ексодусу. Быти може за прикладом єґомосьця не лем парохяне, але и мешканцi iншых околичных сел зачали так масово втiкати до Гамерикы. Нич чудного в тiм, же кятiнскы и устяньскы вiрны за своiм парохом пiшли до Гамерикы як Євреi за Мойсейом до Землi Обiцяной. Хыбаль безграничнi завiрили тому, котрого пiзнiйший  парох Устя Руского так описал: Народолюбец, якiй хотiв двигнути культурно своих парохян. В той цiли заложив хор з молодежи 4 голосный и сам компоновав и гармонизовав пiъсни до Службы Божои, ти єго пiъсни лишили ся и по дальше. Учив також доброго поведеня а навиетъ танцiв. В церкви дав омальовати притвор, щобы не выглядало як в возовни. В родинном житю однако мав неповодженя, жена умерла по довгой слабости, матерiяльно пóдъупав сильно, в парохiи також єго робота культурна встрiтила перепоны из стороны старших консерватистов, так що он рiъшився лишити парохiю и выiхав до Америки 24 ІV 1890. О. Теофан Обушкевич старшому поколiню не сподабал ся, але молодiж, котрi серце оддал – была за ним, стары до Гамерикы не iхали, дома на припецку сiдили.

1. Агiтаторе

Были и такы медже нашыма предками, котры за Велику Воду выбрали ся, бо завiрили листам отриманым од родины або добрых знаємых там юж жыючых. Часом дахто о раю в Бразилиi з дакой ґазеты ся довiдал. Єден з європейскых Бразилиян так описал ґазетову агiтацию: о такых ґазетовых дописах нич людям не бесiдували. Няньо лем тот допис зачытали, яка тота Бразилия велика, як то єй уряд для люди з Європы дуже ґрунта дармо дає, же в Бразилиi дуже єст юж Полякiв, як и iншых народiв, а в нас о тiм нич не чути. Сусiде почали ся з няньом нараджати, якбы то ся до Бразилиi добрати, хтоси повiдал, же в Чортковi комiсия дiє и записує вшыткых, котры до Бразилиi iхати хочут.  Зобрали ся на одвагу и цiлом громадом пiшли до  мiсточка, але замiст з емiграцийным комiсарьом, зышли ся з урядником мiсцевой адмiнiстрациi, котрий (дбаючий о тото, жебы на полях околичной шляхты мал хто робити) скоро замiр выiзду за Шырокє Море з голов iм выбил. Вшыткых не удало ся му застрашыти: моi камаратя довiдали ся о рекламах з Гамбурга и написали до той корабельной агенциi. Скоро одержали iнформациi потрiбны до виiзду до Бразилиi, в листi все была фотография пана шыфы, цiна за особу и ищы купа iншых прерiжных iнформаций, но и  што важне декiлька хусточок з надрукованiм на них кораблом и з написами. Хлопчиска найбарже тiшыли ся з хусточок, задля них почали писати листи до агенциi, бо ся iм барз хусточкы сподабали, дiвчата си iх на голову  параднi завязували, а Жыды зыркали и реклами чытали. О тiм гамерицкiм раю справдi можна было почути на каждiм мiстецкым ярмаку. Вшыткы знали, же тот новий земскый рай за Великом Водом ся находит, але што там, чого чловек не зробит для добробыту. Думали си, што за рiжниця, де будут гмерати, прецiн з небезпеком всядываль чловек може ся стрiнути. Неєден може товды си подумал: Єдно де гмру, в рiднi хыжы, ци в дорозi до гамерицкого добробыту и ишол з душом на рамени. Так по правдi было чого ся бояти, бо не вшыткы до того, так пожаданого добробыту, дiшли. 

Марко ПОСТІВ-ЯРУГА

Ниже наводжу повний текст сьпiванкы выкорыстаной в наголовку статйi. Не лем слова тых емiграцийных сьпiванок iмают за серце, мелодия тiж. Можете найти iх на You Tube. В iнтернетi нашов єм неєдну емiгрантску сьпiванку, а цiлий мiх. Мелодиii там нiт, але прецiн сами юж слова заплетены в них сут барз важны, повiдят, што емiгрантам в душы грало. Кєд вас цiкавлят, идте за тым мотузком: http://spivanyk.org/pl/artist.1064/Emihrantski.html. Кєд на тiм сайтi выберете украiньску фану, вшытко записане там буде нашом азбуком.

Добрi в Гамерицi…

Добрі в Гамериці як иде робота. /2x

Красьні ся убереш  /2х   /

Як приде субота          /2х

2. Красьні ся убереш, красьні ся умыєш. /2х

Бо ты ся не боіш /2х  /

Же ти в поли згниє  /2х

Же ти в поли згниє, же вода забере. /2х

Ищы ти на гавзу /2х   /

Привезут фармеры   /2х

Фармеры привезут, гроша не пытают. /2х

Так нам повідают /2х    /

В гамерицкім краю      /2х

Поділитися: