Дні української музики у Варшаві

Павло МаркушевськийКУЛЬТУРА№47, 2012-11-18

Фестиваль «Дні української музики у Варшаві» проходив у жовтні цього року уже вчетверте. Як і попередньо, організовував його Фонд «Pro Musica Viva» при співпраці з Національною філармонією. Музичному святу надав свій Почесний патронат посол України Маркіян Мальський.

Наталя Пасічник, ольга Пасічник та Валентин Сильвестров

«Протягом років я будую польсько-українські музичні мости і бачу щораз більше міцних частин», – написав у програмній книжечці художній директор фестивалю Роман Ревакович, невтомний популяризатор української культури. Безсумнівно, до тих «частин» слід зарахувати також попередні фестивалі, що проходили в 1999, 2001 i 2004 роках. Черговий відбувся після восьмирічної перерви, однак варто було чекати!
Під час інавґураційного концерту – у понеділок, 15 жовтня – Камерний зал Національної філармонії виповнився камерною музикою у виконанні Львівського фортепіанного тріо. Цей музичний колектив діє від 1999 року, а в його склад входять випускниці львівської консерваторії – піаністка Наталія Ревакович, скрипалька Марта Семчишин і віолончелістка Соломія Канчалаба. У першій частині концерту прозвучала українська «класика» – «Речитативи та рондо» для фортепіанного тріо Мирослава Скорика i I Тріо для фортепіано a-moll Василя Барвінського. Артистки грали впевнено, імпонували музичною чутливістю і чудовою грою – що варто підкреслити, тим більше, що Наталія Ревакович постійно проживає у Варшаві, а решта інструменталісток у Львові. Справжньою музичною учтою була друга частина концерту, яка почалася «Музикою рудого лісу» Євгена Станковича. Ця приголомшлива картина краєвиду після чорнобильської катастрофи у виконанні Львівського фортепіанного тріо здобула видатну інтерпретацію. Багатство тембрів, точність артикуляції, a передусім надзвичайне творення напруги й настрою – справили, що мабуть ніхто зі слухачів не залишився байдужим щодо цієї композиції, безперечно, однієї з найцікавіших в українській музичній літературі кін­ця ХХ ст. Концерт завершили «Пори року» молодого львівського композитора Золтана Альмаші – композиція відважна, а передусім духом сильно українська, яку сміливо можна поставити в один ряд з найкращими музичними ілюстраціями циклічної мінливості природи, поруч із відомими творами А. Вівальді та П. Чайковського з подібними назвами.
Другий концерт – у середу, 17 жовтня – дозволив ознайомитися з найновішими творами наймолодшого покоління українських творців. Виконав їх київський Ансамбль «Nostri Temporis», один із найкращих українських камерних колективів, що спеціалізуються у виконанні сучасної музики, під керуванням польського дириґента Ґжеґожа Вєруса. У програму включено композиції творців, народжених у 70–80 рр. XX ст. – Олексія Шмурака, Анни Корсун, Ірини Блохіної, Олени Сєрової, Максима Коломійця, Михайла Шведа й Богдана Сегіна. Вони сміливо черпають з багатства сучасних композиторських технік, створюючи композиції, надзвичайно цікаві у площині звучання, хоч для необізнаного з найновішими напрямками сучасної музики слухача досить важкі для сприйняття. Найцікавішими для мене здаються два твори, які того вечора виконувалися вперше, – «Partita» I. Блохіної, у якій композиторка інтригує слухача, поєднуючи музику у виконанні інструменталістів з підготовленим попередньо саундтреком, відтворюваним із програвача, та «Inventions» М. Шведа, що вирізняється цікавим поєднанням тембрів інструментів. Новітня музика має у Варшаві багато поціновувачів, а виконавське мистецтво Ансамблю «Nostri Temporis» справило на слухачів настільки сильне враження, що не обійшлося без виконання на біс – сповненого несподіваних звучань і складних музичних алюзій твору «Телевізор» Олексія Шмурака.
Третій концерт – у четвер, 18 жовтня – відбувся у заповненому публікою костелі Святого Хреста. Так численних слухачів притягнув добре відомий варшавським меломанам Камерний хор «Київ» під дириґуванням Миколи Гобдича, один із найкращих хорових колективів в Україні. Програма концерту була наповнена переважно українською сакральною музикою, однак не тими найбільш відомими творами – цим разом хор представив дещо рідше виконувані композиції. На початку прозвучали твори Степана Дегтяревського (Духовний концерт «Господь воцарися, да гніваються людіє»), Івана Домарацького (Партесний концерт «Положи к нам твердую любов Свою, Господи»), Миколи Лисенка (Херувимська пісня) та староукраїнська монодія «Благообразний Йосиф» з Перемиського ірмологіона. Далі прозвучали композиції Валентина Сильвестрова, найбільш відомого у світі сучасного українського композитора: Три присвяти (Псалом, Ґлорія, Пасторал), Чотири присвяти (Отче наш, Алілуя, Ґлорія, Алілуя), Думи мої, а також Херувимська пісня і Многая літа. Усі ці твори були створені протягом кількох останніх років, а того вечора вперше виконувалися у Польщі. Сильвестров у них не цурається сучасних композиторських розв’язок, однак його музична мова комунікативна, сповнена алюзій і посилань на музику з минувшини, тому ці його твори дуже цікаві також для любителів традиційної духовної музики. Проте найцікавішою мені здалася композиція нерелігійна – «Думи мої» на слова Тараса Шевченка, надзвичайно красива музична інтерпретація відомого тексту, яка напевно займе невдовзі міцну позицію в репертуарах українських хорів. Публіка нагородила заслуженою овацією як виконавчий куншт хору «Київ», так і присутнього на концерті В. Сильвестрова.

В суботу, 20 жовтня, повернулися ми до Камерного залу Національної філармонії на сольний концерт Ольги Пасічник – мабуть найбільш нетерпляче очікуваний концерт цьогорічних «Днів української музики у Варшаві». світова критика зараховує співачку до числа найвидатніших сопрано свого покоління, має вона в репертуарі величезну кількість оперних творів та ораторій, проте найповніше показує свою вокальну майстерність, мабуть, саме в репертуарі українських пісень. У першій частині концерту ми почули створені на слова українських поетів пісні Миколи Лисенка, Віктора Косенка, Якова Степового, Мирослава Скорика, Кирила Стеценка й присутнього на концерті Валентина Сильвестрова (польське правиконання його чудових, інтимно ліричних «5 пісень на слова Івана Франка» публіка привітала оваціями). У другій частині прозвучали народні пісні в обробці Миколи Лисенка (зокрема цікаво виконаний «Дощик» – один із «спеціальних номерів» Ольги Пасічник), Василя Барвінського (чудово виконана пісня «Ой, ходить сон коло вікон»), Нестора Нижанківського, Дениса Бонковського, Миколи Колесси (підбірка з «Лемківських пісень») i врешті Дезидерія Задора, чиї «Гаданочка» і «Гей, Іване!» дозволили співачці у всій повноті показати не тільки вокальні здібності, а також і акторські. Ользі Пасічник до співу партнерувала на фортепіано її сестра Наталія – чудова піаністка і професор Королівської музичної академії у Стокгольмі. Кажу партнерувала, оскільки то не був звичайний музичний супровід, тільки рівнозначний творчий процес. Було чути, що сестри розуміють одна одну без слів, а віртуозна гра Н. Пасічник, що переливалася звуковими барвами, дозволила зібраним численно слухачам ще повніше насолоджуватися красою української вокальної лірики. Оплескам не було кінця, але артистки вдалося намовити тільки на два виконання на біс…
І врешті фінальний концерт – у суботу, 21 жовтня, цим разом у Концертному залі Національної філармонії. Як і раніше, цього року теж виступив Національний симфонічний оркестр України під дириґуванням Володимира Сіренка. У програмі знову ж таки новітня українська музика – твори композиторів молодого й середнього покоління, усі виконувалися в Польщі вперше. Концерт розпочався композицією «Elysium» Олександра Шимка з Києва – один з найцікавіших творів цьогорічного фестивалю, який здобув чи не найбіль­ше гарячих оплесків. Музика розвивалася неспішно, досить одностайно, проте не монотонно, завдяки майстерній оркестровці й надзвичайно барвистій звуковій колористиці переносила слухачів у світ мрій, де – за словами композитора, наведеними у програмі, – «усе розблискує у промінні вранішнього сонця і всеперемагаючої любові». Потім прозвучав Віолончельний концерт львівської композиторки Любави Сидоренко, в якому сольну партію віртуозно виконав Бартош Козяк – один із найталановитіших польських віолончелістів молодого покоління. По-перше, ми вислухали ІІ Концерт для фортепіано Ігоря Щербакова, голови Національної спілки композиторів України; присвячена пам’яті Дмитрія Шостаковича композиція інтриґує використанням цитат з музики російського композитора. Нелегку сольну партію відважно виконав добре відомий польській публіці львівський піаніст йожеф єрмінь. Останнім твором була могутня, велична ІІ Симфонія «Острів» львів’янина Золтана Альмаші, з посиланнями в деяких фраґментах на теми з народної музики. Київський оркестр під диригентською паличкою свого художнього директора показав черговий раз варшавським меломанам (які прибули на концерт досить численно, беручи до уваги специфіку репертуару) свою виконавську майстерність.
Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що IV Дні української музики у Варшаві були напевно найцікавіши­ми з усіх дотеперішніх. І то не тільки завдяки участі виконавців світового класу, але й також завдяки цікавій та різноманітній програмі – хоч і зорієнтованій передусім на новітню музику, проте привабливій також для шанувальників більш традиційного звучання. Варто сподіватися, що на черговий, п’ятий уже, фестиваль не треба буде чекати аж вісім років… ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*