Андрій Судин ■ КУЛЬТУРА ■ 2009-10-02
{mosimage}
Шістнадцятий форум видавців у Львові…
Шістдесят вісім тисяч відвідувачів – саме такою цифрою хвалилися на цьогорічному Форумі видавців у Львові його організатори. Відбувався ярмарок незмінно у вересні, як завжди теплою осінньою порою, яка у Львові цього року виявилася до того ж і без дощу. Чотири традиційні дні масової зустрічі з книжкою, з видавцями, авторами, письменниками, художниками, фотографами, філософами, істориками, журналістами, акторами… минули в шаленому темпі, причому так, що львів’яни, мабуть як ніколи, не встигли й оком змигнути.
Чимало традицій, які за 16 років уже надбав форум, шанобливо зберігаються задля спокою учасників і відвідувачів. Однак, якщо вже говоримо про традиції, то одна з них цілком не притаманна форуму – це врочистість із звичним перерізанням стрічок перед початком роботи. Зазвичай так зване відкриття відбувається надвечір у Львівській опері, де під час театралізованого дійства нагороджують книжки і видавців- переможців у конкурсі, який, як правило, оголошується одразу після закінчення попереднього форуму. Іншими словами, від першого ж ранку на ярмарку-виставці панує діловий настрій. Лише цього року хід справ дещо змінив приїзд президента України. І хоч перерізання стрічок таки не було, зате був урочистий початок із нагородженням президентськими відзнаками осіб, причетних до створення і стимулювання розповсюдження книжкової продукції. До того ж, вручення нагород відбувалося перед палацом Потоцьких, а виставка на той час уже активно працювала.
Загалом, інтерес “політично забарвлених” осіб до таких заходів перед виборами усім цілком зрозумілий, однак для більшості з тих, хто приходив цього року на форум, головною була все ж таки не ця подія, а задоволення власних інтересів, пов’язаних з книжками: кому потрібне було встановлення ділових контактів у книжковій торгівлі, кому пошук видавництва, щоб видати своє творіння, кому представлення книжкових інтересів у реґіоні, кому реклама, а кому просто хотілося купити потрібну книжку. Найчастіше на форум бігають студенти і батьки дітей, оскільки навчальний рік почався і всіх цікавить література для навчання.
Кожного року форум намагається похвалитися кимось із запрошених літераторів. Отож цього року, як кажуть, цвяшком програми, тобто найпочеснішим гостем і форуму, і ліфтфесту, був відомий норвезький письменник Юстейн Ґордер, якого в Україні друкує львівське видавництво “Літопис”, а перекладає з норвезької Наталя Іваничук. Його асоціюють найбільше з книгою “Світ Софії”, у якій філософ за фахом Ґордер викладає своєрідну історію філософії на рівні спілкування із підлітком, хоча, можна було б сперечатися, чи ця книжка письменника є “найпрограмнішою”, при тому, що її перекладали вже 40 мовами світу. Так чи інакше, Ґордер черговий раз підтвердив, що Україна і надалі продовжує залишатися для світу якоюсь таємничою країною, яка здалеку лякає, а зблизька дивує, бо тут “не все так вже і страшно”.
Побували на форумі й інші закордонні письменники, в тому числі з Австрії, Франції, Росії, Латвії, Литви, Швейцарії… Відвідав його з презентацією нової книжки в українському перекладі й польський письменник Марек Краєвський, який запропонував українським читачам детективний роман “Голова мінотавра”, дія якого відбувається зокрема і в довоєнному Львові.
Хоча, звичайно, найбільшу роль все одно відігравали свої зірки. Прибули не всі, які бували раніше, але і цього року було їх чимало. Наприклад, завдяки наполегливій рекламній кампанії видавництва і літературного аґентства “Піраміда” найчастіше знову лунало ім’я Марії Матіос (“Кулінарні фіглі”, які є переробкою ранішого “Фуршету” і “Чотири пори життя”), а також Галини Вдовиченко з новим романом “Тамдевін” (інша назва “Замок Гербуртів”). Але й інші письменники не пасли задніх і щодня відбувалося по десятку й більше нових творчих зустрічей і автографсесій, де читачі могли задати питання своїм кумирам, а ті мали змогу відповісти на всі, навіть найкаверзніші з них.
Якось, до речі, так уже повелося, що видавництва, особливо львівські, намагаються всі свої новинки прив’язувати до Форуму видавців, щоб легше було під час того дійства розкрутити автора, залучити читача, зробити промоцію книжкам. Можливо, це і добре, але деколи починає видаватися, що не так уже й багато тих новинок, які виходять в Україні, якщо дивитися лише за представленням на форумі. Навіть при тому, що за новітніми офіційними даними в Україні нині зареєстровано понад 2, 5 тис. підприємницьких структур, які займаються в тому числі і видавничою діяльністю, і за цей рік відчувається досить великий приріст видавничої продукції: уже станом на вересень цього року вийшло майже 15 тис. назв книжкових видань (тиражем понад 31 млн. прим.). Враховуючи, що до кінця року ще далеко, то, можливо, врешті в Україні буде подолано рубіж 20 тис. назв на рік. Звичайно, ще далеко до тої кількості, яка видається і купується в Польщі, однак для України цей крок досить відчутний. До того ж, якщо врахувати, що вже поволі починають з’являтися і нові книгарні, і нові книготорговельні мережі із суто українською книжкою на зразок книгарні “Є”, яка на час форуму стала місцем досить великої кількості зустрічей, прес-конференцій, презентацій, круглих столів.
До речі, один із таких круглих столів був присвячений розмові про ринок книги в Україні. Тема дискусії, яку вів відомий в Україні журналіст Юрій Макаров, і в якій взяли участь О. Коваль (керівник Форуму видавців), О. Афонін (президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів), О. Красовицький (директор одного з найбільших видавництв в Україні “Фоліо”) та інші, була: “Український книжковий ринок як периферія російського: необхідність перезавантаження”. Мова йшла про те, що нині в Україні навіть не стільки засилля російськомовної книжки, скільки недостатнє прискорення розвитку видавничої справи в Україні через вплив ринку Росії, яка постачає в Україну різними шляхами книжки на величезні суми, які не стають стимулом до розвитку власного видавничого бізнесу.
Можна було б говорити і про іншого сусіда, який раніше теж мав певний вплив на ринок української книжки. Не стільки значний, але бодай трошки відчутний. Маю на увазі Польщу. Ще не так давно всі знали, що у Львові можна досить легко купити польську книжку, оскільки тут чимало мешканців вільно читають, а деколи і розмовляють по-польськи. Однак наслідки ринкових змін призвели до того, що польським видавництвам просто невигідно торгувати власною книжкою навіть у Львові. Наприклад, на форумі було лише 5 представників Польщі, причому тільки один із них привіз із собою книжки на продаж. Однак всі вони – не видавничі організації. Наприклад, дистрибуцію і книготоргівлю представляв видавничий дім “A.B.E. Marketing”, були тут стенди Варшавського книжкового ярмарку Ars Polona S.A., Вроцлавського книжкового ярмарку (у грудні відбудеться черговий книжковий ярмарок, де, напевно, будуть українські видавці). Ці представники ярмарків книги в Польщі власне пропонували свої можливості українським видавцям. Інші представляли громадські організації, які сприяють розвитку видавничої справи, поширенню книжки, мистецтва, культури загалом, зв’язкам у цих царинах між Україною і Польщею, а саме Інститут книжки (Краків), Колеґіум Східної Європи ім. Яна Новака- Єзьоранського (Вроцлав), Міжнародний центр культури (Краків).
Зрозуміло, що така ситуація (яка дуже відрізняється від тих часів, коли форум тільки починався і тут було представлено досить багато не тільки польських видавництв, але і виробників друкованої продукції) зумовлена багатьма факторами, серед яких мовний навіть може і не основний. Принаймні для Львова. Бо ж ясно, що російська мова в Україні – це мова колишньої імперії, яку тут знають усі, на що і спираються російські видавці, вперто великими кількостями завозячи сюди книжки. Але відіграє роль і ціна на книжку, яка в Європі і в Польщі вже набагато вища, ніж в Україні і в Росії. Польським видавцям просто невигідно сюди її постачати і тому частіше стосунки переходять у площину ліцензування перекладів. Польських авторів перекладають на українську, якщо вдало зроблена промоція (наприклад, із М. Краєвським, якого вже не вперше перекладали в Україні), а українські – на польську (якщо знаходяться ентузіасти, які беруться за це і пробують просувати українську книжку на польському ринку).
Звичайно, пригадується з форуму не одна дискусія, їх було більше (зокрема і про конкурентоспромож ність української літератури у світі). Однак про всі тут не розповісти, та й може і не потрібно. Краще сподіватися, що вони стануть результативними в майбутньому. А наступного року ліпше приїхати на форум і подивитися на це все власними очима.
А наостанок скажемо лише: переможцем конкурсу “Книга Форуму” став “Лексикон львівський: поважно і на жарт”, виданий Львівським інститутом українознавства ім. Крип’якевича НАН України (авторки: Наталя Хобзей, Оксана Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш).
До зустрічі на Форумі видавців у вересні 2010 року!
“Наше слово” №40, 4 жовтня 2009 року {moscomment}
