Диригент Роман Ревакович: «Українці вболівають за своїх спортсменів, закликаю вболівати за композиторів»

Татяна Данюченко ■ КУЛЬТУРА ■ №40, 2019-10-06

Редакція «Нашого слова» провела розмову з Романом Реваковичем, ініціатором та арт-директором фестивалю «Дні української музики у Варшаві», головою фонду «Pro Musica Viva», який є організатором цього заходу. Фестиваль відбудеться 18-23 жовтня 2019 року. «Наше слово» надало медійну підтримку.

Роман Ревакович

Маестро, розкажіть про «5-ті Дні української музики у Варшаві».

Це – продовження моїх багаторічних зусиль, спрямованих на те, аби наповнити польський культурний простір українською музикою. Польські музичні установи не виконують український репертуар, у філармоніях він з’являється вкрай рідко – часом також із моєї ініціативи. У Варшаві я проживаю з 1978 року. За цей час варшавська Національна філармонія не поставила у сезонний репертуар свого симфонічного оркестру жодного українського твору. Я маю на увазі концерти, які відбуваються за участю цього оркестру кожного тижня. У найближчому концертному сезоні 2019/2020 знову не прозвучить жоден твір українського композитора. Це справа не лише Варшави, а й усіх музичних установ Польщі. Варто додати, що жоден польський оперний театр за всю історію не ставив українських опер. Це, ясна річ, не тільки польська проблема – це проблема відсутності українського репертуару у світовому культурному контексті.

Дуже сумна ситуація. Поясніть, будь ласка, нашим читачам, чому це настільки важливо

Це – справа присутності у світовому співтоваристві. На жаль, утримується така модель – українці прибирають чи опікуються старшими людьми, збирають ягоди та будують стіни, а ось у салонах – там вже для українців місця немає. Це, звичайно, зрозуміло і закономірно. Ще менш ніж 100 років тому чимало було поляків і росіян, які ставили під сумнів існування української нації. Зрештою, чинний президент Росії зберігає цей погляд до сьогодні… Це – справа вагомості і суб’єктності, а вже з цього випливають інші блага. Україна веде війну – захищає свою територію. Легше добитися світової підтримки, коли світ знає про культурну важливість країни. Зараз маємо іншу ситуацію – колись десь у світі Україну ототожнювали з Росією. Можна сказати, що парадоксально ця ж російсько-українська війна допомогла широкому світовому загалу усвідомити окремішність і суб’єктність України. Шкода, що це відбувається ціною стількох жертв. Культура про цю суб’єктність заявляє у мирний і позитивний спосіб. Але треба, щоби українська культура з’являлася у цьому міжнародному контексті.

Що для цього можуть зробити «Дні української музики у Варшаві»? І які вони будуть?

Цей фестиваль від початку ставив собі за завдання дійти з високою українською музикою до польського слухача в тих місцях, де ця музика мала би бути і де її насправді немає. Це – перші концертні зали Варшави. Цього року наші заходи відбудуться в Концертному залі Музичного університету Фридерика Шопена та в Kонцертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського. Раніше це були також зали Національної філармонії. Урешті-решт фінальний вигляд такої ініціативи визначає поєднання багатьох факторів – перш за все фінансових. Із запланованих чотирьох концертів ми зможемо реалізувати тільки три, а на великий фінальний ораторіальний концерт (ораторія – великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет – ред.) вже не вистачило ресурсів. Саме тому я хочу висловити подяку установам, що нас підтримали: це Уряд міста Варшави, спілка MAGOVOX, Товариство захисту авторських прав ZAiKS і Товариство зберігання виконавських авторських прав STOART. Наш фонд реалізує 5-й фестиваль за партнерської підтримки Національного центру культури, Об’єднання українців у Польщі та фонду «Наш вибір». Медійну підтримку надали «Наше слово», радіо TokFM і фірма STROEER. Плануємо активну рекламу з розміщенням інформації у варшавському метро та розповсюдженям афіш по всій Варшаві. Просимо також читачів «Нашого слова» передавати вістку про ці заходи та сердечно на них запрошуємо.

Що ми почуємо на цьогорічному фестивалі?

Хочемо показати польському слухачеві (а маю надію – також українському, що зараз перебуває у Польщі), що в українському репертуарі, крім фольклору чи популярної естрадної музики, маємо також музичну творчість, котра заслуговує на присутність у перших музичних місцях світу. Так, це не будуть прості пісні чи музика, слухаючи які можна просто «стукати в такт ногою». Можливо, я вже когось налякав… Однак, прошу не боятися – буде цікаво, навіть дуже! Перший концерт у виконанні прекрасних музикантів – скрипаля Андрія Павлова та піаніста Богдана Кривопуста – представить середнє покоління українських композиторів, стипендіатів програми «Gaude Polonia» Міністерства культури та національної спадщини Польщі, яку реалізує Національний центр культури. Тут варто кілька слів сказати про цю стипендію, яка існує від 2003 року. Вона адресована молодим творцям із різних культурних сфер східних сусідів Польщі. Це унікальна можливість для таких людей – вони півроку можуть перебувати у Польщі, взаємодіяти і знайомитися з тамтешнім культурним середовищем та надбанням. Через цю стипендію пройшло чимало українських митців. Один із них – композитор і піаніст Богдан Кривопуст, директор видавництва «Музична Україна» у Києві – ініціював написання українськими композиторами і стипендіатами «Gaude Polonia» творів для скрипки та фортепіано. Таким чином було створено 10 композицій. На нашому концерті 18 жовтня будуть представлені твори українських композиторів Богдани Фроляк, Андрія Мерхеля, Олени Ільницької, Євгена Петриченка, Олександра Шимка, Богдана Сегіна, Богдана Кривопуста та Золтана Алмаші. Я називаю ці імена, бо їх варто пам’ятати. Українці вболівають за своїх спортсменів – я закликаю вболівати за композиторів. Можливо, хтось прийде на цей концерт, захопиться якимось із пунктів програми і захоче замовити в автора написання нового твору. Тут важливо наголосити, що композитори також будуть присутні на концерті.

Цей фестиваль має ще один заголовок – «Вітольд Лютославський та українська музика». Що означає таке поєднання?

Це інновація. Попередні фестивалі представляли виключно українську музику. Проте мені подумалося, що варто вийти з такого своєрідного «гетто», і поєднувати, співставляти українську музику з творчістю найвищої планки, музикою загальновідомою та всесвітньо визнаною. Творчість Вітольда Лютославського мені дуже близька. Це – музика унікальної рафінованості та витонченості. Наші концерти покажуть твори Лютославського з різних періодів його творчості.

Розкажіть детальніше, яким буде їхній контекст?

Перший концерт я вже описав. Після творів українських композиторів прозвучить «Партіта» Лютославського для скрипки та фортепіано з 1984 року, написана для видатної скрипальки Ан-Софі Муттер. На другому концерті, що відбудеться 21 жовтня у Концертній студії Польського радіо (яка якраз носить ім’я Вітольда Лютославського), виступатимуть надзвичайно обдаровані музиканти – співачка Оксана Нікітюк та піаніст Дмитро Таванець. У їхньому виконанні ми почуємо діалог двох музичних гігантів – Лютославського і Сильвестрова. Валентин Сильвестров, якому виповнюється вже 82 роки, – це унікальне явище в українській музиці. Він – своєрідний музичний філософ, який також пройшов довгий шлях із різними етапами творчості. Твори, що прозвучать на цьому концерті, – композиції вже ХХІ століття, сповнені класичної краси, медитаційні, можна сказати – пантеїстичні. Я переконаний, що кожен, хто прийде на цей концерт, отримає задоволення від почутого – від унікально тонкої музики в майстерному виконанні. Тут Лютославський вестиме діалог із Сильвестровом через свою ранню фортепіанну сонату з 1937 року та «Дитячі пісні» на слова Юліяна Тувіма. Вже сам заголовок пісень, а також автор їхніх текстів говорить про дотепність та веселий настрій цієї музики. А на початку концерту Оксана Нікітюк заспіває народну пісню «Ой глибокий колодязю». Хто був на концерті Національної хорової капели України «Думка» у Варшавській філармонії в 2016 році, той, без сумніву, пам’ятає її соло у композиції «Купальські пісні» Євгена Станковича, де прозвучала саме ця пісня.

Cпівачка Оксана Нікутюк

А фінальний концерт?

Ми зіграємо його 23 жовтня знову в Концертній студії Польського радіо імені Вітольда Лютославського. На ньому прозвучать твори композиторів, які визначають тон сучасної української музики. Цього разу колектив буде більшим – 25 музикантів прекрасного Національного ансамблю солістів «Київська камерата» під моїм диригуванням. А з ними – солісти, члени цього ансамблю, вже згадувані співачка Оксана Нікітюк та піаніст Дмитро Таванець, а також альтистка Катерина Супрун. У програмі – твори Володимира Шумейка, Ігоря Щербакова, Євгена Станковича, Олега Ківи та Вітольда Лютославського. Дуже сподіваємося на присутність на цих концертах також української публіки. Повний зал – це натхнення для виконавців та знак для установ, які підтримали фестиваль: що його є для кого організовувати. І ще на останок – видається, що не має кращої дороги будувати прихильність інших для своєї батьківщини, як популяризувати її культуру.

Квитки можна придбати в системі «eBilet»: https://www.ebilet.pl/klasyka/koncert/dni-muzyki-ukrainskiej/

Фото наданаі організатором фестивалю

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*