Ярослав Присташ – головний редактор «НС» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2009-03-04
За час мого редакторування в “НС” зустрівся я з практикою, яка нагадує мені колишню тоталітарну систему. Чесно кажучи, я думав, що наша громада вже давно цієї звички позбулася. Інтервенційні телефони, мейли, есемеси до нашого шановного голови ОУП з питаннями типу: “Що там в “НС” понаписували?”, “Чому моєї статті (листа) не опублікували?”, або “Головний редактор повівся некоректно” – нагадують минулу наказово-розподільну систему. Дивно, але й молоді читачі вже навчилися цього.
Шановні читачі, я часом помиляюся (це притаманне всім людям), однак стараюся завжди приймати конструктивну критику. Якщо у вас до мене з якогось приводу є претензії, то, будь ласка, не турбуйте ними нашого голову. Бо чому б це він мав тлумачитися за не свої огріхи? Він і без того надто зайнятий, тож шануйте його час, звертайтеся до мене. Хоча ми обоє “граємося” на одному подвір’ї, то у нас дві різні пісочниці й пісочні “пасочки” робимо кожен на своїй території. Камінчиків у нас теж досить, та стараємося ними не кидатися. Хоч у мене “лопатка перо” гостра, то я нікого не б’ю нею по голові за те, що розвалив мені конструкцію. Отож, нема чого боятися. Усі мої координати виразно написані в “НС” і нема потреби плутати номери телефонів та компетенції. Цього вимагає елементарна культура.
“Наше слово” №10, 8 березня 2009 року {moscomment}
