Ольга Русіна ■ ПОДІЇ ■ №35, 2019-09-01

Чому в Києві не було військового параду та що організували замість нього

Зранку 24 серпня люди в центрі Києва збиралися на два святкові заходи до Дня Незалежності. Незадовго до свята президент України Володимир Зеленський заявив, що військовий парад, який проводився останніми роками, скасовується – таким чином, за його словами, держава зекономить 300 млн грн, які витратять на премії військовим (наразі інформації про вже виплачені грошові нагороди з цих коштів не було). Після цього низка ветеранських організацій, незгодних із відміною параду, вирішила організувати свою альтернативну подію – «Марш захисників України». Пізніше в Офісі президента уточнили – замість військового параду проведуть Ходу гідності, де у центрі буде «не військова техніка, а людина». Та анонсували офіційне відзначення Дня Незалежності о 09.30 на Майдані в Києві, яке зрежисерували кліпмейкер Алан Бадоєв та хореографиня Олена Коляденко.

Незадовго до свята у медіа з’явилася інформація, нібито Офіс президента дав місцевим органам влади вказівку «забезпечити присутність делегацій з регіонів» на київському святі. Такі делегації мали би складатися з освітян, медиків та представників громадськості – тобто великою мірою із так званих «бюджетників». Пізніше у Зеленського це повідомлення спростували – заявили, що будь-яка участь в офіційних заходах є добровільною. Зрештою зранку 24 серпня на Майдані зібралися кілька тисяч людей; там можна було побачити також родини з дітьми чи звичайних перехожих, що зупинялися подивитися на виступи. Не всі вони змогли побачити їх безпосередньо, адже частина головної площі – там, де промовляв Зеленський та виступав оркестр – була перекрита, однак навколо встановили кілька екранів із трансляцією, тож назагал все видно було досить добре. Зеленський разом із дружиною спустився алеєю Героїв Небесної Сотні – там повісили дзвін, що на честь загиблих на Майдані вдарив 100 разів; поруч із ними йшли діти у білому вбранні. Поки Володимир та Олена Зеленські покладали квіти до меморіалу загиблих, діти розмальовували встановлені поруч білі щити «Беркуту» та водомет, що, очевидно, було алюзією на події Революції гідності.

Після хвилини мовчання Зеленський виступив із промовою та вручив державні нагороди. Згадував різні моменти української історії від хрещення Київської Русі до заснування ООН, детально говорив про останні 28 років незалежності. Помітно було, що промова, як і загалом сценарій святкування, була покликана максимально відобразити анонсований «новий формат», тому дуже відрізнялася від того, що ми бачили у попередні роки. Виступ Зеленського був дозовано емоційним та ностальгійним: він згадав про реалії 90-х, як-от купони чи «стояння в чергах до першого Макдональдсу», спортивні тріумфи, перемогу на Євробаченні та політ у космос Леоніда Каденюка. Детально говорив про Революцію гідності, а окупацію Криму та Донбасу порівняв із викраденням двох дітей.

«Уявіть, що, наприклад, сусід відібрав у вас двох дітей. Першу дитину – просто викрав. Їй видали нове свідоцтво про народження. А потім кажуть: та ми не забирали вашу дитину. Вона сама захотіла жити з нами. Ну і що, що під дулом автоматів? (…) А другу вашу дитину закрили в дитячій кімнаті. І поставили озброєну охорону. Вам кажуть – яка охорона? Там нікого немає. І ви чуєте, як ось тут поруч, за стіною, ваша дитина плаче, але не можете туди зайти», – говорив Зеленський.
Утім, слів про Росію як країну-агресора у пасажі з дітьми не прозвучало.

У рамках Ходи гідності від Майдану до Європейської площі неподалік пройшли чинні військові Збройних сил, освітяни, медики та дипломати, а український гімн грали в обіцяному новому аранжуванні: спочатку традиційно з оркестром, потім – у виконанні співачки Тіни Кароль, реперки Аліни Паш (після оприлюднення планів щодо її участі в програмі виконавиці закидали виступи на концертах у Росії, однак вона цього не прокоментувала) та на фортепіано від композитора Мирослава Скорика.

Офіційні президентські заходи завершилися досить швидко і президент покинув Майдан, проте за кілька годин його знову заполонили люди – учасники альтернативного Маршу захисників.

Ветерани війни на сході України, які після відміни військового параду вирішили пройти на Майдан власною ходою без техніки та будь-якої партійної символіки, збиралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку в однойменному парку в центрі столиці. Туди ж приходили кияни, які хотіли підтримати військових. Організатори починали формувати колони о 10.00, однак невдовзі стало ясно, що людей прийшло набагато більше, ніж очікувалося. У парку кияни утворили живий коридор, яким проходили новоприбулі військові – їм аплодували та кричали «Дякуємо» і «Слава Україні». За попереднім планом організаторів, цивільні відвідувачі ходи мали йти однією великою колоною в кінці, однак зрештою їх виявилося для цього забагато – люди стояли на узбіччях уздовж всього маршруту ходи, скандували та аплодували. Головою колони стали сім’ї загиблих – і старші люди, й діти; вони несли в руках фотографії померлих військових. Далі йшли люди, що отримали інвалідність внаслідок бойових дій, учасники окремих добровольчих бригад, підрозділів та військових частин з різних регіонів країни, військові медики та капелани. Багато хто прийшов з родинами, а в самому натовпі ще перед початком ходи часто можна було побачити, як знаходять одне одного люди, що очевидно давно не бачилися, вітаються, фотографуються та розмовляють.

Вдруге організаторам довелося змінити сценарій ходи, коли голова колони дійшла на Майдан. Планувалося, що там учасники проведуть маневр шикування, однак на той момент хвіст самої колони ще тільки виходив із парку Шевченка – таким чином вона розтягнулася на півтора кілометри. Центральні вулиці по дорозі – бульвар Шевченка та прилеглі вулички, увесь Хрещатик – були перекриті та заповнені людьми. У підсумку, за підрахунками організаторів та київської поліції, у ході брало участь понад 15 тисяч військових, а разом із киянами, що долучилися до маршу, у центрі столиці було понад 50 тисяч людей. Усі вони не могли вміститися на Майдані, тож ті, хто прибули першими, поступалися місцем наступним учасникам колони та невеликими групами піднімалися до Михайлівської площі, де розташована Стіна пам’яті загиблих військових.

Ідучи в колоні, можна було почути жарти на кшталт «Дякуємо Зеленському, що відмінив військовий парад». Як у кожному жарті, в цьому, за приказкою, є частка правди. Так чи інакше, численність та активна участь людей у новому марші – де військові йдуть поруч із цивільними, всі можуть поспілкуватися та разом відзначити День Незалежності – виявилася набагато вдалішою, ніж ми могли очікувати.

Поділитися: