Петро Ярмола, ІІІ клас гімназії в Пєнєнжні ■ ІСТОРІЯ ■ №41, 2012-10-07
Моє розуміння Акції «Вісла»
Акція «Вісла» була злочином проти української громади, яка проживала в Польщі. Українців брутально вигнано з хат, пізніше розсіяно на півночі й заході Польщі, між поляками, заборонено вживати рідну мову.
Метою Акції «Вісла» було цілковите знищення українців у Польщі. Вони мали асимілюватися між поляками, злитися з оточенням. Польська влада хотіла цілковито знищити традиції й культуру українців, їй частково цього вдалося досягти.
Через Акцію «Вісла» повністю знищено структуру Греко-католицької церкви, яка, крім того, що була осередком лікування душ, виконувала важливу функцію в існуванні української громади: підтримувала національну свідомість своїх вірних. Таку роль вона виконує й нині. Греко-католицька церква після Акції «Вісла» почала відроджуватися лише 1958 р. Завдяки сильній вірі українців вона сьогодні жива. Але тепер Церква має значно складнішу ситуацію, ніж колись, бо її вірні розсіяні майже по всій Польщі. Останнім часом з’явилася ідея полонізації нашої Церкви: деякі священики виступили за введення польської мови до літургії. Я, як мирянин нашої Церкви, а також нащадок переселенців, хочу заявити про моє неґативне ставлення до цього. І доки я буду жити, завжди підтримуватиму українську мову в Греко-католицькій церкві.
Крім того, що Акція «Вісла» забрала в українців їхній маєток, вона повністю знищила структуру української меншини в Польщі. Акція «Вісла» викликала ліквідацію всіх українських інституцій, які існували на території Польщі. Щоправда, сьогодні теж існують різні українські установи, наприклад ОУП, але їм набагато важче діяти, влаштовувати різні заходи. Перед проведенням Акції «Вісла» всі українці жили поряд, брали активну участь у житті громади. Нині, коли всі вони розсіяні по Польщі, це значно складніше робити.
Перед виселенням майже в кожному селі або місті існували українські інституції та школи. Це створювало кращі передумови для розвитку української меншини, її культури, традиції, мови. Діти у школі змалку вчилися любові до України, до всього, що українське. Так, нині у Польщі існують українські школи, та відстань між ними – навіть по кількасот кілометрів.
На цих прикладах бачимо, що в нас забрала і що знищила Акція «Вісла».
Наслідки Акції «Вісла»
Метою Акції «Вісла» було цілковите знищення українців у Польщі, що почасти й здійснилося: нині багато українців просто забуває або хоче забути про свою приналежність до української нації – починає ходити до костелу, майже взагалі не вживає української мови.
Тож 1947 р. виселено близько 150 тисяч українців, а під час перепису населення 2002 р. про свою приналежність до української та лемківської громади заявило менше як 37 тисяч осіб. Це виразно показує, що нас щораз менше й менше. Я бачу тепер, що деякі з моїх друзів зі школи з байдужістю ставляться до рідного, українського. Трапляються навіть випадки, що учні є записані на греко-католицьку релігію, а не ходять на заняття з української мови. Є також такі, які записані тільки на римо-католицьку релігію й узагалі не хочуть нічого чути про Україну. Це спричинене байдужим підходом їхніх батьків до справ української меншини. Свою національність пізнають уже вдома. Батьки або діди повинні подбати про те, щоб діти змалечку вирощували у своїх серцях любов до всього рідного. Це лише одна причина того, що українці не хочуть виявляти своєї національності. Причиною такого явища є також підхід поляків до нас, українців. Деякі з них – приязні нам, як сусіди, що після переселення добре ставилися до мої прабабусі. Але були і є ті, хто, тільки почувши про українця, відразу ідентифікують його з «бандерівцем», «різуном», «бандитом». Поляки часто критикують все українське, бо «українець мусить бути гірший». Деякі українці бояться такого підходу з боку польського суспільства.
Українців часто критикують в Інтернеті, наприклад, на блоґах кресов’ян, які самі точно не знають, чого хочуть, а безперестанно ображають нас. Часто українців кривдять, коли в коментарях до фільмів про УПА або про Акцію «Вісла» пишуть, що українці – це «різуни», «бестії», «бандерівці», «фашисти» тощо. Ставлення польського суспільства до українців з роками змінилося. Великий вплив на це мала демократична трансформація країни. Тепер національні меншини, в тому числі й українці, мають більше прав, які ґарантують їм свободу. Однак надалі існують неґативні стереотипи щодо українців. Тому часто наші побратими не хочуть признатися до своєї національності.
Майбутнє української громади
Думаю, що українці все ж таки існуватимуть над Віслою. Ми, українці, сильний народ, не дамо так швидко себе знищити. У Польщі існують українські школи, товариства, інституції, Церква. Маємо свій тижневик «Наше слово», у польському телебаченні маємо програму «Теленовини», у радіо – в моєму випадку Радіо Ольштин, – звучать українські передачі. Організовуються різноманітні культурні заходи, приміром «Е-коломия» в Ґурові-Ілавецькому. І як ми, молодь, підтримаємо це, ми не пропадемо. Думаю, що саме так і буде. Я бачу, що серед моїх друзів, крім тих, про яких я раніше згадав, «перекинчиків», є також ті, яким не байдужа доля української громади в Польщі. Тому знаю, що в майбутньому ми будемо творити стовп української меншини в Польщі.
А я завжди, де б я не був, буду українцем, не забуду про моє коріння. Завжди буду старатися розвивати українську громаду, буду популяризувати її культуру й традиції. Мені Україна – не байдужа. І у своєму житті не відсуватиму України на другий план. Хочу, щоб усі, хто воював за це, щоб українці не пропали – щоб вони на тому світі побачили і втішилися, що дійсно так є, що ми не асимілювалися. Що наша слава не пропала!
*Ця робота здобула І місце в конкурсі ОУП «Де твоя мала батьківщина? (Моє розуміння Акції „Вісла”)».
