ДАЛЕКІ відстані, ті самі пісні

Іван БакуновичГРОМАДА2009-12-03

{mosimage}

Виконавці з чотирьох держав прибули на цьогорічний XVIII Фестиваль української культури на Підляшші. Насамперед гості з Польщі, України, Білорусі та далекої Росії виступили в Загорові та Матяшівці, що на Південному Підляшші, потім у Більську, Сім’ятичах, Мощоні Королівській, Гайнівці, Черемсі та в Білостоці.

З Кобриня, батьківщини Остапа Лапського, прибув на фестиваль хор “Поліські Передзвони”, а з Катеринодара та Майкопа, що на Кубані, приїхало тріо бандуристок та дитячо-молодіжний Ансамбль пісні та танцю “Козачата” – прямі нащадки Чорноморського козацького війська та запорозьких козаків, яких цариця Катерина ІІ переселила на Прикавказзя.

– Ми хочемо, щоб фестиваль став місцем презентації української культури та представників української нації, серед яких весь час живі українські традиції, – говорить д -р Андрій Артем’юк, голова Союзу українців Підляшшя. – Тому цього року на фестивальні концерти запрошено ансамблі з Білорусі та Росії.
Проте гостей з- поза Підляшшя та України запрошено вже не вперше. У минулі роки до Більська та Білостока приїжджали українські виконавці зі Словаччини та Румунії – з етнографічних реґіонів, де ще компактно проживають українці.
Звичайно, найбільше виконавців приїжджає з України, зокрема з Рівного, з яким уже з давніх -давен СУП проводить культурний обмін. Рівне лежить на межі з Поліссям, країною, яка культурно, історично та органічно зв’язана з Підляшшям.
– Ми на Підляшші буваємо не вперше, – говорять Галя Давидюк та Таня Батейко, які разом співають в ансамблі “Лісова пісня”. – Тут завжди прекрасно сприймають наш репертуар. Видно, що люди з нетерпінням очікують цих виступів. Це дуже зворушливо. Дуже цікавими є позалаштункові розмови. Тут принагідно можна зустріти привітних людей та порозмовляти на цікаві теми. І, на додаток, майже такою самою мовою, як і в нас, на Поліссі.
Але фестиваль – це не лише спів та танці. Цього року можна було подивитись шедеври народного й образотворчого мистецтва, а також побувати на презентації нових видань “Кобзаря” Тараса Шевченка та “Енеїди” Івана Котляревського у перекладах на польську мову Петра Куприся. Наймолодші мали нагоду подивитися виставу для малят у виконанні акторів Театру ляльок з Рівного.
– Хоча неодноразово ділили нас великі відстані, попри те ми розмовляємо тією ж самою мовою, співаємо цих самих пісень, – наголошує д- р Артем’юк. – Це дуже важливий елемент нашої української самосвідомості.

“Наше слово” №49, 6 грудня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*