РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №52, 2018-12-30

І ось, знову, мов за чарівним годинником, минув рік і маємо нову книгу Юрія Винничука. (На попередню публікацію аврора «Лютеція», можна прочитати рецензію у № 19 «НС» за 13 травня 2018 року). «Сестри крові» – продовження однієї з минулих книг автора «Аптекаря» (2015 р.), яку проте цілком можна сприймати, як окремий, повноцінний роман.

Перші слова, що приходять на думку, при погляді на книги львівського маестро письма – це пригоди і містика. Майже у всіх книгах Винничука, ці дві риси присутні. Не є винятком і найновіший роман письменника. Цього разу, стежимо за пригодами молодої дівчини Юліани, яка була також однією з основних героїнь у «Аптекарі». У «Сестрах крові» вона є центральним персонажем. Дії книги, спочатку, розгортаються у Ґданську, Юліана перевдягається у юнака Лоренцо, щоб потрапити на службу на корсарський корабель. Головна героїня у зав’язці історії повстає перед нами якоюсь досить розгубленою. Її терзає непевність щодо її минулого і майбутнього, щодо того чи хоче вона подорожувати, воювати чи повернутись до рідного Львова, де залишила окрім дорогого міста і своє кохання – Лукаша (головного героя роману «Аптекар»). Юліана також непевна чи вона далі хоче перебувати у постаті чоловіка чи повернутись у жіночий образ.

У процесі читання роману виникає враження, що все у житті героїні, вирішують зустрічі з іншими людьми: старими персонажами «Аптекаря», наприклад чортом Францом чи новими, як ось королева Христина чи загадкова Анрієта. По мірі кожної зустрічі і кожного нового персонажа, наростають нові сюжетні лінії та розповіді. Таким чином, досягається ефект історії в істо рії, іноді це трохи заплутує і може створювати відчуття безсюжетності твору. Адже деякі фрагменти роману, справді могли б існувати, як окремі новели, фейлетони чи нариси. Зачитавшись, до прикладу, про долю міфічного персонажа Марка Проклятого, якого зустрічає на своєму шляху Юліана, забуваєш про основне тло роману. Історія кожного персонажа захоплює окремо, має якусь неповторну атмосферу і енергетику. Але так насправді, у певні моменти, усі ці мікросюжетики переплітаються та відчуття цілісності твору знову повертається. Як завжди, Винничук багато уваги приділяє історичним описам, детальним розповідям про традиції, одяг, міфи, звички часу, у якому проходять дії (1648 рік). Маємо у книзі детальну розповідь про облогу Львова козаками Хмельницького і татарами. Автор розкриває тодішні події у трохи новому історичному ключі.

У «Сестрах крові» багато реальних фактів, невигаданих подій та персонажів, але за найкращими традиціями письменника, усі вони, варто відзначити, органічно переплітаються з неймовірними вигадками та фантазіями. Видається, що якщо б такою кількістю героїв та сюжетних ліній оперував хтось інший, менш талановитий, могли б вийти, якби висловився, мабуть сам Винничук «цілковиті бздури». Але тут маємо таки, повноцінний роман, що читається жваво і з цікавістю.

У процесі поглинання книги, з її насиченістю на різноманітні деталі, навіть забуваємо про назву і про те, хто ж такі ці «Сестри крові». У певний момент, автор невимушено (знову ж таки при зустрічі і розмові Юліани з іншою героїнею), проливає нам світло на таємний давній орден «Сестри крові». Десь від цього моменту, багато пазлів у книзі, починає складатись у цілісну картину. Також багато можна наперед відгадати, передбачити. Але попри те, що не один поворот подій у романі є очевидним і очікуваним, читати до кінця цікаво. Знову ж таки мабуть, через потужну насиченість книги гумором, еротизмом, духом минулого часу, містикою, емоціями.

Що можна зауважити у книгах автора, це те, що він відверто заграє із поняттями добра і зла. У його творах часто підкреслюється відносність цих визначень. Так і у «Сестрах крові», маємо одних з головних героїв: найманих вбивць, чорта, упиря, мага, ката. Нам розкриваються їхні сутності з різних сторін, але автор наче підводить нас до думки, що зло – не завжди однозначне. Власне, персонаж чорта Франца є дуже особливим. Винничук часто його устами озвучує цікаві речі, що спонукають до роздумів. Франц у романі, нерідко випереджає час і, наприклад, говорить про ЛГБТ (абревіатура, що виникла в англійській мові для позначення лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів – ред.), розтлумачує іншим персонажам, з гумором і відвертістю, що це таке. Маємо також цікавий погляд чорта на рай і пекло, Бога і диявола, людську культуру: «Якби не ми, людство задихнулося б у власному болоті. Це ми дали йому театр, комедію, музику, танці, феєрверки, розмаїті розваги, ми дали літературу й живопис, геть усе мистецтво – наше надбання» – розповідає Франц, а ми мимоволі задумуємось, чи усе прекрасне, що маємо навколо, це творіння Бога чи усі таланти і творчість, подаровані нам добрими силами? І взагалі, де та межа між добрим і поганим, прекрасним і потворним? Власне, у «Сестрах крові», ніяких меж і немає. Усе неоднозначне, усе багатостороннє. Біблія диявола не кориться священикам, спокійно собі існує у святих стінах. Але зрештою, її вирішує знищити сама ж «нечисть» – наші герої з потойбічними силами. Бо вони, як ніхто розуміють, яку загрозу ця книга несе людству. Такі ж і неоднозначні самі сестри крові – це жінки, яких виховували, як холоднокровних вбивць, але і в них борються різні світи, бажання любити і жити звичайним людським життям і місія, яку мають нести до кінця свого існування.

Думка, якої важко позбутись, після прочитання книги: головна героїня Юліана – все-таки дещо ніяка, як персонаж. Вона – це кораблик, створений автором, який має плисти сторінками, щоб збирати на себе інших персонажів, їхні пригоди та історії. Така собі липучка, скелет, який обростає м’язами та шкірою. Проте, це не мусить бути недоліком роману. Адже у ньому власне і важливе та найцікавіше те все, що довкола Юліани. Якби вона була яскравою, все інше втратило б свою привабливість і сенс. А так маємо, трохи засушений стовбур, який проте обріс зеленим листям і кольоровими квітами.

У порівнянні з попередньою книгою Юрія Винничука «Лютеція», «Сестри крові» – значно більш атмосферна, пригодницька, у якомусь сенсі складніша (у тому, що багаторівнева та написана за згаданим вище принципом «історії в історії»).

Придбати книгу автора можна за посиланням: https://folio.com.ua/books/Sestri-krovi

Поділитися: