Тетяна Данюченко ■ УКРАЇНА ■ №49, 2020-12-06

«Світове дослідження цінностей» (World Values Survey, WVS) – це найбільше некомерційне міжнародне дослідження людських переконань та цінностей. Воно було започатковано у 1981 році професором Рональдом Інглхартом з Мічиганського університету (США) на базі Європейського дослідження цінностей (EVS). Дослідження охоплює майже 120 країн/суспільств (близько 95% населення світу), зокрема, й Україну, і має циклічний характер. Нещодавно були представлені результати останньої, 7-ї хвилі (2020 рік). Відповідно до них, українці відчувають себе більш заможними та захищеними, патріотичними та солідарними, але шукають «сильну руку», не люблять мігрантів та частіше толерують насильство у сім’ї.

Згідно з Рональдом Інглхартом, протягом майже всієї історії пріоритетом для людства було виживання, і це актуалізувало цінності групової солідарності, традиціоналізм, несприйняття інакшості і підкорення сильним лідерам. Модернізація, економічний розвиток і безпека, що повстали у багатьох країнах після Другої світової війни, призвели до руху до світсько-раціональних цінностей і цінностей самовираження: зниження впливу релігії і авторитарних лідерів, поширенню демократії, толерантності, гендерної рівності тощо. Все це сприяло не тільки економічному зростанню, але і зростанню рівня щастя. Згідно досліджень, найбільше секулярно-раціональні цінності і цінності самовираження притаманні скандинавським країнам (Швеція, Норвегія та Данія) – і вони ж перебувають у топі найбільш економічно розвинених і найщасливіших країн.

Україна бере участь у WVS з 1999 року (починаючи з 4-ї хвилі). Співставляти дані 2020-го з попереднім дослідженням 2011 року не зовсім коректно, адже з того часу в Україні пройшов Євромайдан, вона втратила частину територій, розпочалася війна, а у цьому році ще й «вдарив» коронавірус, але WVS все одно залишається дуже цінним інструментом аналізу ситуації в країні та світі. Опитування досліджує соціальні та економічні цінності, стереотипи, що панують у суспільстві, суспільну довіру, індекс щастя та добробуту, гендерний баланс, інтерес до політики, ставлення людей до роботи, конкуренції, корупції, міграції, безпеки, свободи, релігії тощо.

Одним із візуальних результатів досліджень є «Культурна мапа світу». Зсув країни по осі «у» знизу вгору означає перехід від традиційних до секулярно-раціональних цінностей, зсув по осі «х» зліва направо – перехід від цінностей виживання до цінностей самовираження. Україна займає проміжну позицію по шкалі «традиційність-секулярність», впродовж 1999-2020 років спостерігається її поступовий рух до полюсу «традиційні цінності». На шкалі «виживання-самовираження» Україна перебуває у зоні «виживання», проте з часу останнього дослідження (2011 рік) вона вийшла з крайньої лівої позиції і просувається до зони розвитку. Україна залишається найближчою до групи православних європейських країн, таких як Болгарія та Румунія. Поряд перебувають також Росія та Білорусь.

Позитив

Незважаючи на всі потрясіння останніх років, відповідно до даних 7-ї хвилі WVS, в 2020 році українці почуваються в більшій безпеці, зокрема фінансово, а також більш щасливими та здоровими, ніж 9 років тому. Вони пишаються своїм громадянством, частіше довіряють людям, стали більш політично активними. На рух до задоволення базових потреб та побудови демократичної держави, а також на зростання поширеності секулярно-раціональних цінностей і цінностей самовираження в Україні вказують такі тенденції у порівнянні з 2011 роком:

• Зростання частки щасливих людей з 68% до 78,3%;

• Зростання частки людей з гарним здоров’ям (за їхньою самооцінкою) з 37% до 45,4%. Частка тих, хто за останній рік ніколи не залишався без необхідних ліків або медичної допомоги, зросла з 53% до 62,5%;

• Зниження частки незадоволених фінансовим становищем з 48% до 38,9%. Також знизилась частка тих, хто вважає, що має низький рівень доходу (з 55% до 45,1%) та зросла частка тих, хто оцінює свій дохід як середній (з 33% до 37%). Частка тих, хто за останній рік ніколи не харчувався погано або не обходився без їжі, зросла з 52% до 71,7%. Разом із зростанням оцінки доходів українці почали менше сподіватись на державу і розраховувати на себе. Так, зросла підтримка тверджень «дохід повинен бути значно вищим у випадку більш істотних індивідуальних зусиль» (на противагу «доходи повинні бути більш рівними»), «люди більшою мірою самі повинні нести відповідальність за те, щоб себе забезпечити» (на противагу «держава повинна нести більше відповідальності за те, щоб усі громадяни були забезпечені»), «частка приватної власності у бізнесі та виробництві повинна бути збільшена» (на противагу збільшенню державної частки);

• Зростання частки тих, хто за останній рік ніколи не відчував себе у небезпеці у своєму домі/квартирі, з 69% до 73,8%;

• Зниження частки людей, що часто стикаються з розпиванням алкогольних напоїв на вулиці з 51,2% до 39,2% (разом з тим викликає тривогу зростання поширеності продажу наркотиків на вулиці з 9,9% до 13,4% тих, хто часто з цим стикається);

• Зниження частки тих, хто вважає Бога важливим в своєму житті з 64% до 56,3%. Водночас це може свідчити про зниження духовності, а не впливу релігії на життя: так, знизилась частка тих, хто молиться кілька разів на тиждень або частіше з 42,2% до 38,5%, але зросла частка тих, хто відвідує релігійні служби не рідше разу на місяць з 24,1% до 33,5%. Також зросла частка тих, хто вважає, що основний сенс релігії – виконувати релігійні норми і церемонії (з 16,3% до 22,6%), а не робити добро людям;

• Зниження частки тих, хто вважає, що в дітях треба виховувати релігійність (з 22% до 14,9%) та слухняність (з 58% до 33,1%). Зростання частки тих, хто вважає, що в дітях треба виховувати рішучість з 39% до 45,8%;

• Зростання толерантності до людей з ВІЛ (частка тих, хто не хотів би жити поряд з ними, знизилась з 52% до 36,4%) і до осіб ЛГБТ (відповідна частка знизилась з 62% до 44,8%);

• Зростання толерантності до абортів (частка відповідей «виправдано» зросла з 15,1% до 21,0%);

• Зниження частки тих, хто позитивно оцінює зростання поваги до влади (з 50% до 31,9%);

• Зростання частки тих, хто надає перевагу «наданню народу можливості більше впливати на прийняття урядом важливих рішень» перед боротьбою зі зростанням цін та підтриманням порядку серед пріоритетів країни (з 18,4% до 23,8%);

• Зростання громадської активності як фактичної, так і потенційної: зростання частоти підписання петицій, участі в громадських організаціях, готовності брати участь в демонстраціях, страйках, бойкотах;

• Зростання частки тих, хто вважає, що більшості людей можна довіряти: з 23,1% до 30,1%;

• Зростання частки тих, хто вважає, що важливо жити в демократичній країні, що Україна управляється демократично і що в ній поважають права людини;

• Зростання частки респондентів, які вважають, що під час виборів проводиться правильний підрахунок голосів, з 30% до 54,4%;

• Зростання частки респондентів, які не згодні з тим, що чоловіки є кращими політичними лідерами, ніж жінки (з 48% до 55,1%).

Зростання частки тих, хто пишається громадянством, Рональд Інглхарт загалом інтерпретує як зростання схильності до традиційних цінностей, але автори звіту припускають, що для пост-колоніальних країн (адже Україна більшу частину новітньої історії перебувала під впливом інших держав) це може свідчити не про повернення традиціоналізму, а про зміцнення державності. Також це може свідчити про зміцнення солідарності під час війни – так разом з патріотизмом підвищилась і частка громадян, готових захищати свою країну, з 40% до 56,9%. Якщо в 2011 році 67% пишалися українським громадянством (26% дуже пишалися, а 41% скоріше пишалися), то в 2020 таких вже 82,2% (34,7% –  «дуже пишаються» та 47,5% –  «скоріше, пишаються»). В 2011 році цей показник для України був нижчим, ніж для більшості країн ЄС, тоді як зараз він приблизно відповідає середньому рівню тих країн ЄС, для яких доступні дані сьомої хвилі дослідження.

Негатив

Як зауважують автори дослідження, Україна чітко задекларувала європейський шлях розвитку, однак її ціннісно-нормативна система виступає одним з бар’єрів руху в цьому напрямі. На жаль, в українському суспільстві є зміни, негативні для демократичного розвитку, зокрема:

• Зниження частки тих, хто вважає, що в дітях потрібно виховувати незалежність, з 43% до 35%;

• Зростання ксенофобії. Частка тих, хто не бажає жити по сусідству з іммігрантами, зросла з 19% до 27,1%, з людьми іншої національності – з 17% до 24,8%;

• Зростання поширеності гендерних стереотипів щодо того, що університетська освіта важливіша для хлопчика, ніж для дівчинки, з 18% до 24,5%; що «якщо жінка заробляє більше грошей, ніж чоловік, це, як правило, викликає проблеми» – з 20% до 30,9%;

• Зниження частоти засудження ситуацій, коли чоловік б’є дружину, батьки б’ють дітей, насильства загалом;

• Зниження частоти засудження отримання державної допомоги, на які людина не має права, крадіжки, несплати податків, отримання хабаря;

• Зниження частки тих, хто підтримує те, що «не уряд, а незалежні експерти приймають рішення, виходячи з того, що вони вважають найкращим для країни», з 65% до 46,2%;

• Зростання частки тих, хто підтримує управління країною військовими, з 13% до 21,1%;

• Зниження довіри до більшості державних інституцій (суди, уряд, Верховна Рада, освітні заклади, державні установи і служби загалом) – крім Збройних сил та Національної поліції, довіра до яких зросла. Також знизилась довіра до громадських організацій і великого бізнесу;

• Зниження готовності голосувати як на виборах Верховної Ради (з 62% тих, хто завжди голосував, до 55%), так і на місцевих виборах (з 61% до 50,8%, відповідно).

Втім, як резюмують автори дослідження, позитивних змін значно більше, ніж негативних, що відображає поступовий розвиток України.

Повний текст дослідження з детальними таблицями і графіками, з порівнянням України з іншими країнами світу можна подивитися на сайті sapiens.com.ua в розділі «Публікації» – «Результати сьомої хвилі Світового дослідження цінностей в Україні».

Поділитися:

Категорії : Україна

Схожі статті

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*