Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №34, 2019-08-25

Білостоцька православна парафія св. Івана Богослова запрошує 20–29 вересня у паломництво в окупований Крим. «Це унікальна можливість відвідати місце, де гори зливаються з морем. Це місце великих монастирів та храмів, великих чудотворців та християнських мучеників. Вартість поїздки: 2680 злотих + 600 євро. Поїздка літаком», – можна прочитати в оголошенні.

Від 2014 року Крим не має авіасполучення зі світом, поза дотаційними польотами до Москви. Польське Міністерство закордонних справ у спеціальному сервісі для подорожуючих громадян Польщі «Odyseusz» вказує: «Польща, як і інші країни, визнає Крим невід’ємною частиною України. Незаконна анексія Росією цієї частини території України унеможливлює надання консульської допомоги польським громадянам, які перебувають там. Тому Міністерство закордонних справ радить відмовитися від поїздок до Криму». При цьому МЗС Польщі подає правила отримання українського дозволу перетину адміністративного кордону Криму. Серед причин отримання такого дозволу в’їзду в Крим зі сторони Херсонської області є «необхідність здійснення релігійних служб, здійснення релігійних обрядів або задоволення релігійних потреб», однак вказується, що в такому випадку дозвіл отримується «лише на вимогу чи згоду Міністерства культури України».

МЗС Польщі наголошує, що порушення цих норм (тобто поїздка через Москву) загрожує відповідальністю, передбаченою українським законодавством. Про яку відповідальність ідеться? Згідно з постановою українського уряду, прикордонні переходи поза межею Херсонської області і Криму (зокрема, авіаційні чи паромні переправи) вважаються такими, що призупинили свою роботу. Отже, ситуація вважається перетином кордону України через закриті пункти пропуску, тим самим порушенням міграційного законодавства України. Це – адміністративне порушення, за яке накладається штраф, а у випадку неукраїнських громадян – також заборона в’їзду в Україну.

Польська санкція за візит в окупований Крим – більш м’яка, це навіть не санкція, а пересторога: якщо з Вами щось станеться, польський консул не зможе Вам допомогти. Проте ця умова набирає значення, беручи до уваги останні арешти польських громадян у Росії. Зокрема, у квітні був затриманий земляк парафіян церкви св. Івана Богослова, 42-річний Мар’ян Радзаєвський, співробітник білостоцької компанії «Автотранс». В останні тижні він був засуджений московським судом у рамах закритого процесу до 14 років виправної колонії (!!!) за «шпигунство». Беручи до уваги цей процес, а також інші затримання громадян Польщі і ЄС в Росії варто принаймні повідомити потенційних учасників паломництва в Крим про можливі ризики під час такої поїздки.

Незважаючи на це, оголошення про паломництво у своєму аккаунті в «Facebook» публічно поширює настоятель храму о. Марко Вавренюк. Публікацію відразу перепощує Російський центр культури і науки при посольстві Росії у Варшаві, його голова Ігор Жуковський та дружня до російського посольства організація «Товариство співпраці Польща–Росія» (зареєстрована в колишньому Будинку польсько-радянської дружби у Варшаві, де сьогодні містяться організації, що розповсюджують російську пропаганду в Польщі). Публікацію також вподобує заступник білостоцького голови, представник Форуму нацменшин Підляшшя Адам Мусюк. Коли після моєї публікації під дописами цих людей розгоряється палка дискусія про те, «чий Крим», пости не закривають і не видаляють. Автори, здається, просто пасивно слідкують за тим, у яку сторону все йде.

Чи метою всієї «поїздки» в Крим є саме паломництво, чи, може, інформаційний тест або плацдарм для будування певної спільноти? Адже те, чи поїздка взагалі відбудеться – під запитанням: я би дуже хотів побачити потенційних учасників, котрі готові віддати за 9-денне паломництво в Крим 5300 злотих. Паломництва на Святу Землю чи Грецію, де у рази більше визначних пам’яток східного християнства, значно дешевші. Треба бути досить сильно ідеологічно мотивованим, у додатку небідним, щоб дозволити собі таке «паломництво».

Навряд чи серед потенційних його учасників будуть «звичайні православні віряни». А отже, навіть якщо поїздка не відбудеться, важливе буде те, що матиме місце до неї: хто зголоситься і хто розкритикує. Тому інформація таким відкритим чином з’являється в публічному просторі. Ім’я організатора, о М. Вавренюка, більше присутнє в російських, ніж у польських ЗМІ, він не говорить суперечливих речей, зазвичай просто розповідає про православних Польщі, хвалиться тим, як гуртує молодь на Підляшші. Є його ім’я і в українських мас-медіа – зокрема в інформаціях про візити на Волинь і до Почаївської лаври. Організація поїздки в Крим ставить його на іншу ланку в інформаційному просторі, а також найімовірніше – в ієрархії власної спільноти.

Це не перша поїздка в Крим польської групи – проте перша, коли про набір до неї оголошується в публічному просторі. У вересні 2015 року тринадцять учнів під керівництвом підляського російського активіста Андрея Романчука (до слова, одного з «міжнародних спостерігачів» на «референдумі» в Криму з числа Міжнародної ради російських співвітчизників) відвідувало Крим, проте про візит польська громадська думка дізнавалася постфактум, із російських ЗМІ, котрі таким чином залишали «печатку» на найімовірніше малозорієнтованих дітлахах. Крим відвідував скандальний польський політик Януш Корвін-Мікке, але також, наприкінці минулого року, група редакторів лівого порталу «Strajk.eu». Частиною кожної такої поїздки була пропагандистська складова, коли її учасники з тією чи іншою часткою критики хвалили розвиток Криму в рамках Росії. Вертаючись додому і зустрічаючись із тиском громадської думки, вони відмахувалися давно заїждженими лозунгами про затяту «русофобію» польського суспільства. Кожна з таких поїздок – це досить добре прогнозований розіграш.

Аби цей розіграш не був потрібен, білостоцький священик шукав би бажаючих без розголосу. Сталося інакше, як видається, цілком свідомо. Про виконання, а тим більше публічне оголошення поїздки у Крим сто разів би задумався звичайний священик, що возить у Почаїв парафію, котра пишається мощами почаївських мучеників (які «особливо близькі всім тим православним з Польщі, котрі часто роблять паломництва в дорогу для них Почаївську Лавру» – цитата з сайту парафії св. Івана Богослова). Тим часом саме о. Вавренюк зробив розголос. А отже, це привід для пастви поцікавитися цілями, до яких веде їх їхній пастир – і чи напевно це ті цілі, яким варто слідувати православним християнам.

Поділитися: