ГРОМАДА ■ № 6, 2019-02-03

26 січня у Щеціні відбулася VIII конференція відділу Об’єднання українців у Польщі. З-поміж 33 делегатів зібралося 20, пізніше прибуло ще кілька осіб. Крім звітних і фінансових питань, важливою була дискусія про мотивацію членів організації, їхню співпрацю, комунікацію та очікування.

На захід приїхала також Ольга Ласка, відома в громаді активістка. «Раніше я бігала сюди в домівку по кілька разів на день – у мене це займало 10 хвилин, я живу недалеко. А тепер вже мене возять на машині, постійно мною опікуються», – зустрічає мене в домівці пані Оля. Вона прибула першою.

До початку конференції ми з нею встигаємо трохи поговорити. Пані Оля розповідає, що у 1943 році переїхала з села Красне Львівської області до Польщі – тікала «від совітів». Спочатку її сім’я затрималась у Ряшівському воєводстві (існувало до 1998 року, зараз це територія Підкарпатського воєводства – ред.), вони сподівалися, що політична ситуація зміниться і їм вдасться повернутися додому. Натомість у 1957 році Ольга Ласка вступила на українську філологію у Щеціні. Тут вона і залишилася. Приблизно тоді ж пані Оля потрапила до новоствореного Українського суспільно-культурного товариства. Вона була першою вчителькою української мови в пункті навчання у Щеціні. Пані Оля розповідає, що тоді навчалося 11 учнів. «А тепер – понад 70 учнів, нам є з чого тішитись, – зазначає активістка. – Це – великий крок уперед. Я хотіла би бути молодшою і ще мати змогу до цього долучатися, але вже не можу. Добре, що є люди, які працюють, ми дякуємо Богові за це. Гарна молодь працює. Наскільки може, по-своєму, але все йде вперед».

Пані Оля буває в домівці 3-4 рази в тиждень. Каже, що тікає з дому, аби не бути самій. Її чоловік Петро Лахтюк помер 18 років тому. Він був одним із найвідоміших бандуристів у Польщі.

Ми з пані Олею сідаємо поруч. «Я так хвилююся», – шепче вона мені перед початком. «А чому?» – питаю. «Бо це така важлива подія – конференція відділу!».

• 

• 

• 

Фінанси та основна діяльність відділу

Головуючим конференції обрано Степана Колосівського, секретаркою – Дануту Жванську.

Почалося засідання з обговорення фінансової ситуації відділу. Утримання осередку у 2014-2018 роках обійшлося в 409 тисяч злотих. Серед інших основних видатків – поточна діяльність, проведення Днів культури (крім 2017, коли вони не були організовані). Важливі джерела підтримки – доходи від міської адміністрації та маршалківського управління. На кінець 2018 року відділ ОУП не мав жодної заборгованості.

«Щецінський відділ об’єднання українців протягом цих чотирьох років проводив Дні української культури (крім 2017 року). Окрім цього, ми опікуємося пунктом навчання української мови у Щеціні, допомагаємо в Інську. В пункті навчається понад 70 дітей. З 2010 року ми співпрацюємо з «Польським радіо Щецін», готуємо передачу для українців. Вона виходить щонеділі о 22.00. Є проблеми з місцем в ефірі. У літній час нам пропонують перенести програму на 23 або 24.00. У минулому році ми трохи підняли страйк і бунт, не брали участі в програмах о 23.00, бо ми не погоджуємося на таку пізню годину, – зазначає голова відділу Іван Сирник (на фото – перший зліва).

«Протягом 2013-2018 років у нас працював університет «На зламі культур». За цей час надрукували також бюлетень для пункту навчання української мови, книжки «Оточені ласкавою опікою. 60-ліття української греко-католицької парафії в Щеціні» і «на сторожі української культури. 25-ліття Щецінського відділу ОУП» (яка вийшла у 2016 році).

Важливою частиною діяльності відділу була і залишається допомога Україні. Вона почалася 2013 року. На той момент ніхто не думав, що це триватиме так довго. Спочатку українці організовували збори коштів і переказували їх в Україну.

«Перша поїздка відбулася в 2015 році, – розповідає Іван Сирник, – і тоді ми зрозуміли, що збори одягу та інших речей потрібно припинити, тому що видатки на перевезення через кордон надто високі, а до цього додаються бюрократичні проблеми.

Відтоді почалася акція «Разом допоможемо Україні», організація відкрила рахунок для збору коштів. Велику роль відіграла допомога отця греко-католицької церкви Роберта Роси. За весь час ОУП допомогло Україні на понад мільйон гривень.

Із 2015 року до таких акцій активно долучилася влада міста Щеціна. Окрім грошової допомоги, організували відпочинок для дітей з України: до міста приїхало 100 дітей з Павлограду. Ідею допомоги підтримала також влада міста Старґард – вони прийняли тоді 47 дітей-сиріт з Волині. До 2016 року допомагав також тодішній щецінський воєвода.

До кінця 2016 року представник відділу ОУП у Щеціні брав участь у раді культури при міському голові, мав представника у воєводській комісії протидії расизму. Зі зміною влади у 2017 році така комісія припинила своє існування, з організацією перестав також співпрацювати представник воєводи у справах національних меншин. На щастя, не припинилася співпраця з управлінням міста та управлінням маршалка.

«З 2017 року покращилися наші відносини з іншими національними меншинами. Ми співпрацюємо з євреями, литовцями, греками, трохи менше – з німцями, але з кожною з цих меншин у нас гарні відносини, – зазначає Сирник. – Якраз за місяць будемо приймати в цій залі пана посла Литви».

Одним із головних завдань, які стоять перед відділом сьогодні – збір коштів та ремонт світлиці в Тшеб’ятові після пожежі.

«Ми вже зробили кошторис, щоправда, він розрахований на 115 тисяч злотих, але реально стільки грошей від страхової компанії ми точно не отримаємо. Доведеться 50-60 тисяч вкласти в цей ремонт».

Також Іван Сирник зазначив, що у майбутньому треба приділяти більше уваги громадянам України, які приїжджають в регіон на навчання та роботу.

Виклики перед об’єднанням: нові члени, церква, мігранти

Гурток Тшеб’ятова налічує 192 члени, у Старґарді – 60 членів. У Щеціні – це 184 особи, ще 33 – в Інську. В деяких малих місцевостях гуртки практично перестали діяти – навіть не надсилають учасників на конференцію. Серед таких – Плоти біля Голеньова та Лобез. Частково це зумовлено тим, що молодь виїжджає до більших міст і займатися діяльністю об’єднання немає кому.

«Є зауваження щодо стилю нашої праці. Є люди, які роблять дуже багато і навіть надто багато як на одну особу. А є люди досить пасивні, попри те, що вони взяли на себе відповідальність, оскільки були обрані до структур організації, – зазначає Степан Колосівський. – Інколи буває, що бракує комунікації, бракує тієї “хімії”, яка потрібна в організації, щоб ми один одного доповнювали, активізували і підтримували».

Про «хімію», а точніше – її нестачу, говорили також інші діячі.

Як зазначив голова гуртка з Інська Богдан Теребецький, лишилася тільки жменька людей, які хочуть підтримувати традиції своїх дідів-прадідів. Можливо, це наслідок зміни стилю життя, міграції, розмірковує він і додає, що 5-6 людей в його гуртку діють справді активно, інші – ніби з примусу.

Під час дискусії виявилося, що насправді потенціал є навіть у невеликих місцевостях. Наприклад, у Старґарді недавно з’явився отець Руслан Марцішак. Саме з його ініціативи семеро дітей вивчають катехізис та українську мову. Вдалося організувати кілька заходів, серед яких – свято Миколая, День Незалежності. Також отець Руслан допомагає громадянам України. На події, які він організовує, приходить близько 20 людей, що вже немало. Заходи місцевого гуртка ОУП відбуваються також часто спільно з церквою.

Чи означає це, що церква займає нішу, яка завжди належала ОУП? На думку Данути Жванської, церква «входить на територію» об’єднання, бо сама організація є недостатньо активною. Але вона не бачить в цьому проблеми, адже є люди, які діють і при церкві, і в об’єднанні. Пані Данута каже, що в Старґарді члени організації намагаються долучатися до подій, які проводить міська влада, заохочують інших, проте це не так легко: «Таке враження, що інтернет забирає у людей бажання спілкуватися».

Степан Колосівський також переконаний, що не потрібно протиставляти діяльність об’єднання церкві. «Ми з церквою доповнюємо одне одного, а не конкуруємо», – вважає він.

У гуртку в Щеціні від вересня – нова управа. До неї потрапили молоді люди. Активісти збираються принаймні раз на місяць. Їм вже вдалося організувати різдвяну зустріч для дітей, вертеп у церкві, Маланку.

«Ми написали проект заходів і заяву про фінансування до міської адміністрації. Хочемо отримати кошти для підвищення активності громади в цьому році. Це виглядає оптимістично на фоні кількох минулих років», – каже Олесь Філь, один із молодих активістів. Він живе у Щеціні вже половину свого життя. Зазначає, що раніше в управі не було молодих людей, які би справді знали і розуміли потреби мешканців міста. «Між ними не було цієї хімії», – підсумовує він. З одного боку, Філь говорить про те, що нові активісти «винесли свою активність з дому», а з іншого – відповідальність за результати діяльності покладає на самих членів організації: «Це питання до нас всіх як до щецінян. Чи робимо все, щоб і ми, і наші батьки, і діти були при громаді, домівці, щоб пам’ятали. Це – наше надбання, але ми не завжди серйозно до цього ставимося».

Як і на попередніх конференціях відділів, постало питання про необхідність співпраці з мігрантами з України. Деякі з них вже показали своє зацікавлення в діяльності організації, хоча таких людей не дуже багато.

«Рано чи пізно ми відійдемо, а вони залишаться», – сказав хтось із присутніх, додаючи, що теперішня ситуація схожа на 80-ті роки, коли активні діячі з української громади виїхали до Канади та США, і тепер там активно долучаються до українського життя.

Іван Сирник підкреслив, що важливо зацікавити громадян України у діяльності ОУП. Зараз, коли переважає міграція зі східних та південних регіонів, почали виникати різні сумнівні за поглядами і цілями організації типу «Об’єднання слов’ян», куди потрапляють вихідці з Луганського та Донецького регіонів.

Богдан Патра, голова гуртка в Тшеб’ятові, нагадав про ситуацію з домівкою. Через пожежу, яка трапилася в грудні («НС» про це писало № 51) перед гуртком стоїть складне завдання: збір коштів та ремонт. Українці в Тшеб’ятові вирізняються активністю. 18 дітей в позаурочний час вивчають українську мову, гурток організував вечір колядок, польсько-німецькоукраїнський фестиваль «Сусіди», співпрацює з містом та зі священиком.

Молоді члени об’єднання вже запланували на 9 березня вечірку «Щецінські остатки» (відповідник Масляної – останнього дня перед Великим постом). «Закликаємо всіх приходити, адже прибуток із забави буде повністю призначений на відбудову домівки в Тшеб’ятові», – кажуть організатори.

Конференцію відвідав голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Він подякував очільникові відділу Іванові Сирнику за особисту зацікавленість та діяльність, енергію і час. Петро Тима зазначив, діяльність відділу в Щеціні у справі допомоги Україні – одна з найбільш послідовних акцій не лише в Польщі, а і за її межами.

«Кожен відділ у нашій організації має свої особливості. Сильна сторона щецінського відділу – це допомога Україні. Цей потенціал був використаний, на мою думку, не на 100%, а на 150%», – зазначив Петро Тима. Він підкреслив, що після 2014 року в Польщі немає великого міського осередку, де б не було мігрантів з України. «440 тисяч людей платить страхові внески (ZUS), тобто це легально працевлаштовані особи. Дедалі більше з них хоче залишитися в Польщі на постійне проживання. Вони купують помешкання, відправляють дітей до школи. Це для нас – виклик, який має позитивні та негативні аспекти. Мігранти – це не однорідна маса. Серед позитивних явищ – сюди приїжджають люди з вищою освітою, деякі створюють власні фірми. Вони можуть посилити нашу організацію. (…) Питання в тому, чи ми цим скористаємось», – вважає Тима.

Голова ОУП говорив також про складнощі фінансування з міністерства, про проекти, пов’язані з протидією мові ненависті.

Окрім цього, присутні коротко обговорили, чого очікують від газети «Наше слово». Багатолітній активіст, колишній голова гуртка у Тшеб’ятові Василь Більо підкреслив, що читачам передусім важливо дізнаватися про події в громаді, і додав, що деяким старшим особам бракує статей від Богдан Гука. Дехто зазначив, що хотілося би читати про новини українського спорту. Олесь Філь підкреслив, що дуже задоволений тим, як зараз виглядає сайт і сторінка «Нашого слова» у соцмережі Facebook і додав, що саме звідти він отримує всю основну інформацію про діяльність громади.

На наступну каденцію учасники конференції переобрали головою Івана Сирника. Також вони обрали управу відділу та делегатів на VIII з’їзд у Варшаві.

---

«Колись давно на таких конференціях була повна зала людей. Уявіть, лише гуртків було на той час 26!», – з ностальгією в голосі зазначає Ольга Ласка після події.

Поділитися: