Блоґ Ярослава Присташа ■ 2013-11-04
Парадоксально, що тепер, а не після Помаранчевої революції Україна впритул наблизилася до Європейської Унії. Причиною були два чинники: неготовність Унії до інтеґрації та провал внутрішніх реформ в Україні.
Проте, чи дійсно команда Віктора Януковича хоче підписати Угоду про асоціацію України з Європейською Унією? Росія не на жарт злякала владу, що спричинило різкий поворот у напрямку Європи, і сама Європа, помітивши кремлівську довгу руку, зрозуміла, що й до чого.
До зустрічі на верхах у Вільнюсі щораз ближче (28-29 листопада). Україна юридично виконала майже всі умови. Залишилася одна — звільнити Юлію Тимошенко. Останні події вказують, що президент України буде затягувати рішення до останньої хвилини, або вірить, що Унія все таки договір підпише, ковтнувши гірку пігулку. Бо ж їм нікуди дітися. Чи справді?
Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі, визнав у ЗМІ, що є варіант підписати угоду через рік. Хто буде винен? Янукович? Ні, за логікою влади — українська опозиція, яка хоче повного звільнення Ю. Тимошенко. Через спір і вмілі маніпуляції парламент, зайнятий суперечками, скоріше провалить закони стосовно звільнення колишньої прем’єр-міністр.
З другої сторони, таке скандальне упущення шансу інтеґрації Україною може вплинути на і так не найкращий рейтинґ В. Януковича перед президентськими виборами 2015 року. Якщо йому вдасться підписати в листопаді у Вільнюсі угоду, то він увійде в історію, як той, хто відчинив двері в ЄУ. На цьому він міг би переграти своїх конкурентів під час виборчої кампанії. Якщо Україна не підпише договору, то можемо сподіватися у 2015 році гіршого варіанту, ніж у 2004. Пробу можливостей адмінресурсу і силових структур Партія реґіонів зробила на місцевих і парламентських виборах відповідно 2010 і 2012 року. На думку Романа Кабачія, такими методами Янукович виграє.
За таких обставин Україна вкотре втратить свій цивілізаційний шанс.
