21.02.2019
Старі проблеми у «Новій Східній Європі»
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №6, 2019-02-10 NOWA EUROPA WSCHODNIA (Нова Східна Європа), № 1/2019 «Якщо ви це не підпишете, то матимете на вулицях військовий...
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №38, 2018-09-23
Матеріали про польсько-українські відносини, в основному присвячені кризі у двосторонніх взаєминах, заповнили українськотематичні сторінки вереснево-жовтневого номера часопису «Nowa Europa Wschodnia» («NE W»).
Даміан Марковський, працівник Інституту національної пам’яті Польщі (ІНП) пригадує, що символічним «каменем незгоди» стала могила членів УПА у Грушовичах. Навесні цього року, коли почалися розкопки на місцевому кладовищі, певної миті можна було подумати, що відкривається новий розділ співпраці між країнами. Як ми знаємо, ІНП «не помітило» у могилі поховань українських повстанців, а такі висновки польських експертів стали незрозумілими для української сторони. До теми досліджень місць поховань у Польщі та Україні повернулися при нагоді Волинських відзначень. У цьому питанні, як пише автор, українська сторона здатна обмежити польську розповідь щодо трагедії на Волині та кількості жертв, зокрема через заборону проведення розкопок в Україні. «Поліські жертви, здавалося б, не грізні, поки їх вкриває ліс, поле, перелоги та смітники. Для української сторони їх просто немає», – пише історик. Він задумується, наскільки соті роковини українсько-польської битви за Львів у 1918 р. можуть стати черговим, новим «фронтом» у відносинах двох сусідів.
«…дискурс навколо річниці столітньої битви за місто може пройти під робочим гаслом про окупацію Львова. Поляки звинувачують у цьому українців, українці — поляків. Перспектива найближчих місяців видається ще одним полем зустрічей двох бачень історії: Польщі та України. На жаль, воно знову буде полем бою», – передбачає Даміан Марковський.
Разом із суперечками навколо історичних питань завжди повертається питання актуальності доктрини Єжи Ґедройця. Нагадаємо, польський публіцист та головний редактор культового часопису «Культура» був активним прихильником польсько-української співпраці та супротивником взаємних територіальних та інших претензій.
Як зазначає у своєму тексті політолог Павел Мусялек, Ґедройць сьогодні потрібний, але його «не вистачає». Автор пригадує, що навіть у ІІІ Речі Посполитій не всі підтримували його доктрину. На думку Мусялка, зараз потрібна концепція, яка могла б доповнити Ґедройця і поєднати «вогонь та воду». Це ідея, за якою Польща підтримуватиме українські реформи та процеси демократизації, одночасно залишаючись на своїй позиції в історичних питаннях. Павел Мусялек бачить три напрямки дій, які можуть вирішити проблему. По-перше, автор пригадує пропозицію проф. Ґжеґожа Мотики, який рекомендує Польщі поставитися з розумінням до прославлення УПА в Україні як національно-визвольної армії; українці зі свого боку мали б перестати возвеличувати постаті, які приймали рішення щодо етнічних чисток на поляках. По-друге, треба шукати ті прошарки спільної історії, які єднають, а не ділять два народи, зокрема польсько-український союз 1920 р. Останнє – це військова, енергетична, наукова співпраця.
Про доктрину Ґедройця та польсько-українські взаємини згадується також у трьох інших матеріалах. Польські історик Лукаш Ясіна та публіцист Тадеуш Анджей Ольшанський вважають, що інтелектуальна спадщина таких постатей, як Ґедройць, є важливою і вимагає уваги, проте вона вже «виполинилася». «Чи ми маємо якусь „доктрину” відносин з Чехією, Швецією чи навіть Німеччиною? Чи потребуємо ідеологічних вказівок для окреслення національних інтересів?», – запитує Ольшанський у статті «Не потребуємо доктрини, тільки рефлексії». Політолог вважає, що навіть лозунг «Немає вільної Польщі без вільної України», це знаряддя політики Києва, є сумнівним. «Польська підтримка не є для Києва необхідною, важливіші – економічна співпраця і консультації. Вони є настільки важкими, бо Україна вибрала іншу, ніж Польща, дорогу до сучасності», – вважає експерт в українських питаннях.
Політичні ідеї Ґедройця і те, чи на сьогоднішньому етапі розвитку Польща дозріла до цих ідей, намагається зрозуміти Наталія Брижко-Запур у статті «Не час на «постҐедройця». «Навіть якби Україна не була нашим союзником, і тоді її тривала постійна незалежність і недоторканість кордонів була б в інтересах Польщі», – пише польська публіцистка і перекладачка. Як колишня дипломатка польського посольства у Києві, вона добре знає ситуацію України. На жаль, переконання, що українське суспільство остаточно вибрало «західний напрямок» як стратегічний, у неї з кожним днем має все менше обґрунтування.
Про Україну «на роздоріжжі» пише також український журналіст Павло Кост, а політолог Ігор Ксенич аналізує
процес децентралізації влади в Україні, який триває від 2014 р. Натомість викладач Варшавського університету Адам Бальцер аналізує, як культура східних сусідів, у тому числі українців, вплинула на Польщу та поляків.