Частина наживо, частина онлайн: як пройшла українська наукова конференція у Перемишлі

Кася Комар-Мацинськак ■ ПОДІЇ ■ №38, 2020-09-20

У Перемишлі в українському Народному домі пройшла ІІ Міжнародна наукова конференція «Українці та їхні сусіди протягом віків: політика, економіка, релігія, культура і щоденне життя», організована Українським історичним товариством у Польщі. У заході, який відбувся 11-12 вересня, взяли участь дослідники гуманітарних наук, що працюють із українською тематикою. Через пандемію коронавірусу лише частина з них змогла прийти особисто і виступити безпосередньо на місці зустрічі.

У п’ятницю, 11 вересня, відбулася популярно-наукова сесія, присвячена 100-літтю союзу Юзефа Пілсудського та Симона Петлюри – у ній взяли участь професори Роман Дрозд та Ігор Галагіда. Її можна було послухати також онлайн на платформі Zoom, про що попередили організатори на сторінці Народного дому у фейсбуці. Учасників виявилося багато – і в залі, й заочно перед моніторами комп’ютерів, вони дискутували про розвиток українських національних символів, а також про альтернативні версії історії та міждержавних взаємин.

Мета конференції – обмін думками, знайомство дослідників між собою та презентація їхніх наукових здобутків, а також розбудова контактів. Такі події дуже потрібні, про що свідчить кількість заявок, які отримали організатори, – попри пандемію, їх було близько 60. Отже, як розповів голова організаційного комітету Роман Дрозд, програму заходу довго переформатовували. Утім, усі наукові статті, підготовлені для конференції, окремо вийдуть друком, які і минулоріч. Публікація має з’явитися наступного року.

Опісля врочистого відкриття конференції, на якому відзначили двох видатних істориків і мешканців Перемишля – професора Степана Заброварного та доктора Олександра Колянчука –   професор Роман Дрозд вручив медаль Українського історичного товариства у Польщі «Сторож пам’яті» каменяру Шимонові Моджеєвському – голові товариства «Маґурич», яке вже понад 30 років рятує від знищення та забуття старі кладовища, найчастіше – ті, що залишилися після українських жителів Закерзоння. Історик Ігор Галагіда у своїй промові наголосив, що камінний надгробок – це не лише елемент ландшафту, а, перш за все, свідчення пам’яті:

«Кожен відновлений хрест, кожен розшифрований напис – це не лише матеріальна спадщина, а передусім – врятоване з непам’яті прізвище померлої людини, яка мала своє власне, неповторне життя, свою історію. За повернення забутих прізвищ, за сотні піднятих хрестів, за відновлені постаменти ми хотіли би подякувати Шимонові Моджеєвському».

Отримавши медаль, слово взяв сам Моджеєвський, перенісши своєю надзвичайно цікавою розповіддю слухачів до місць пам’яті – тобто старих цвинтарів, де поховані люди, без яких світ не міг би існувати. Кладовища вчать нас читати різні контексти, шукати інформацію про світ та людей, яких уже немає з нами. Моджеєвський згадав також відомого польського мандрівника перемиським передгір’ям і Бескидами Станіслава Крицінського, якому і належить ідея порятунку українських кладовищ.

«Треба прямо сказати, що знищення цвинтарів у Польщі мало масовий характер, й українські поховання і так у відносно доброму стані – себто, хрести лежать на землі, достатньо їх просто підняти. Не треба витягати з річки камені – як, наприклад, це буває із єврейськими мацевами. У випадку ж німецьких надгробків уже просто немає чого шукати», – розповів Шимон Моджеєвський.

Далі на конференції виступали учасники зі своїми науковими доповідями. Особливо цікавими у контексті знань про культурну сферу української присутності у Польщі були дві розповіді, присвячені українським емігрантам міжвоєнного періоду. Перша – професора Романа Висоцького (Університет Марії Склодовської-Кюрі у Любліні) «Українські військові емігранти на Підляшші у 20-30 роках ХХ століття», а друга – доктора Ростислава Крамаря (Варшавський університет) про феномен українських художників у Варшаві після ІІ Світової війни «Доля і діяльність членів варшавської художньої групи «Спокій».

Доволі цікавою була також доповідь професора Богдана Гальчака (Зеленогірський університет) про виклики, перед якими опинився у 1950-х роках зеленогірський комітет Польської об’єднаної робітничої партії внаслідок проблем із адаптацією виселених до цього воєводства у рамах акції «Вісла» українців. Дуже важливими для історичного польсько-українського діалогу були фрагменти досліджень професора Ігоря Галагіди з його доповіді «”Хто русин, хто поляк…” злочини щодо українського мирного населення взимку та навесні 1945 року – статистичні дані» – вони стосуються кількості українських жертв у найбільш напружений час кінця ІІ Світової війни. Більше про ці дослідження можна буде прочитати у розмові з істориком у наступних номерах «Нашого слова».

У склад оргкомітету конференції увійшли: професор Роман Дрозд (голова), професор Богдан Гальчак (заступник), доктор Вітольд Бобрик, доктор Маріуш Гумецький, Ігор Горків (секретар). А науковий комітет утворили: професор Ігор Галагіда (голова), професор Ярослав Сирник (заступник), професор Ростислав Жерелик, професор Марек Мельник, професор Роман Висоцький, доктор Григорій Купріянович.

Фото авторки статті

Поділитися:

Категорії : Погляди, Події

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*