Білокамінні фортеці у долині річки Збруч

Мар’ян Рій ■ ПОДОРОЖІ ■ №39, 2018-09-30

Долина Луари – історичний регіон
у Франції, на території якого зна-
ходиться понад 300 замків епохи
Середньовіччя та Ренесансу, а та-
кож – палаци епохи Просвітни-
цтва, що розташовані над берегами
річки Луара та її приток.
(за Вікіпедією)

Руїни замку в Кременці на горі Бона. Внизу панорама міста.

У 37 числі «Нашого слова» («Мандруючи Україною…») пропонував я читачам розповідь про мандри дорогами та бездоріжжям Західної України.

Зараз хочу ще раз привернути увагу читачів (та туристів) на шедеври архітектури, що знаходяться там у долині
річки Збруч. Маю на увазі замки, які, на мою думку, для нас більш привабливіші, як згадані вище із французької
Долини Луари.

В Україні маємо (хоч ще не внесені до списків ЮНЕСКО) романтичні краєвиди, фортеці, а в руїнах цих замків опівночі можемо сподіватись побачити привида Білої дами.

* * *

Східна Галичина, її унікальна природа та архітектура ще відносно мало нам відомі. Тут історія не є чорно-білою: на цих землях сплелося багато культур, а свідченням цього – якраз архітектура, зокрема замки.

Історія

Руські землі за давніх часів були для Східної та Центральної Європи першою лінією оборони від різних степових загарбників, що дуже часто пересувалися з Азії до Європи. Зокрема, захисну роль згадані землі відігравали в XIV-XVII ст., коли на південно-східних кордонах земель України – у чорноморських степах та в Криму – кочували татари.

Населення потребувало надійного захисту. Ним стали замки, зведені з білого каменя, характерного для цієї місцевості. Вони з’явилися на берегах Дністра, Збруча, Смортича, Серета, Суходолу й інших річок, стаючи гарним прикриттям від степовиків, адже ті не були регулярним військом, що вміло би здобути фортецю. Твердині, що з’явилися на сході нинішніх Галичини і Волині, були державними або приватними. Перші будували й утримували за
державний кошт. Називали їх на коронних (польських) землях «королівськими», а на литовських – «господарськими». Приватні замки натомість будували заможні власники у своїх головних поселеннях, де часто жили й самі. Ці замки утримувалися за кошти господарів та міського населення.

Свого часу твердинь було багато, проте до сьогодні їх збереглося 166 – цілих або частково зруйнованих. Про
решту нагадують лише земляні вали чи викопані руками місцевих українців рови. Найвідоміші твердині – це Збараж, Кам’янець-Подільський, Хотин. Сьогодні тут багато відвідувачів, замки реставрують і роблять дедалі красивішими. Проте навіть цікавішим може стати відвідання фортець, стан яких називають «тривалою руїною». Тут у поруйнованих мурах немовби збереглися живі свідчення про пристрасті та щоденний побут давніх мешканців.

Кременець

Місцева гора завершується руїнами кам’яного замку. Кременецький замок разом із довколишніми селами отримала у 1596 р. королева Бона Сфорца в подарунок від свого чоловіка, польського короля Сигізмунда І. Вона перебудувала замок у ренесансному стилі.

Микулинці

У Микулинцях стоять руїни замку, не гірші за кременецькі. Про микулинецьку муровану твердиню (а сьогодні – її мальовничі залишки) можна знайти таку інформацію: замок почали будувати у 1550 р. за наказом тодішньої власниці Микулинець Анни з Йорданів, дочки коронного гетьмана Миколи Сенявського. Замок руйнували козаки Хмельницького, та, на відміну від кременецького, власники знову його відновили. Потім його нищило  урецьке
військо, підкладаючи під мури вибухівку та руйнуючи частину стін.

Скалат

Місцевий замок побудував 1630 р. мечник Кшиштоф Віхровський. Під час воєн зі степовиками фортецю зруйнували і вона втратила свої оборонні функції. Наприкінці XVII ст. новий власник Ян Фірлей перебудував її та використовував як звичайне помешкання. Натомість наприкінці XIX ст. архітектор Теодор-Маріян Тальовський відреставрував замкові башти у неоґотичному стилі.

Після обох світових воєн Скалатський замок знову стояв у руїнах. Сьогодні від давнього замку фактично залишилися чотири башти, які час від часу ремонтують, невисокий мур і замковий майдан.

Сатанів

Сатанів – також невелике місто. Усього, як подає довідник, тут проживає лише 2,2 тис. людей, натомість Сатанів може похвалитися кількістю архітектурних пам’яток на душу населення.

Сатанівський замок – одна з найцікавіших і, ймовірно, найстарших оборонних споруд на Поділлі. Першу достовірну згадку про Сатанів відносять до 1404 р.

Але в основному руїни замку походять з XVI ст., коли містом володів магнатський рід Синявських. Згідно з останніми дослідженнями, замок у Сатанові збудували у другій половині XV – на початку XVI ст.

Сутківці

Це – село Ярмолинецького району Хмельницької області, розташоване в долині річки Ушиці, за 6 км від містечка Ярмолинець. Від давнього замку тут залишилася тільки напівзруйнована башта. Ще наприкінці XIX ст. руїни замку становили дві башти з бійницями.

Сьогодні ж із колишніх 5 веж Сутковецького замку вціліла тільки одна з невеликим фрагментом прилеглого оборонного муру та залишками оборонних ровів.

Одна із башт сидорівської фортеці.

Сидорів

Романтичні руїни колись могутньої твердині в Сидорові, збудованої на пагорбі з місцевого пісковика та вапняка,
із трьох боків омиває річка-потічок Сухостав. Замок у 1640-х рр. почав будувати чернігівський воєвода і польний
гетьман коронний Речі Посполитої Мартин Калиновський.

Як бачимо, замки Південної та Східної Галичини – мальовничі, насичені історією, вони і зараз притягують до себе туристів й обіцяють незабутні враження. Туристи та шукачі пригод уже мають готовитися до наступного сезону
мандрів.

Поділитися:

Категорії : Україна

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*