Світлана Лагуз ■ КУЛЬТУРА ■ №8, 2019-02-24

Ризикуючи життям, він зробив понад 50 тисяч фотографій в зоні бойових дій АТО (антитерористична операція). Його мета – допомогти людям зрозуміти, що там відбувається, і донести світові правдиве обличчя подій в Україні. Доброволець, волонтер, автор книги «Через війну. Погляд волонтера». Наша розмова – з головою українського Благодійного фонду «Інформаційно-координаційний центр» Дмитром Муравським.

Дмитро Муравський — успішний київський бізнесмен. Його підприємства забезпечили роботою близько 300 людей. Він має родину, трьох дітей, затишний будинок. Нібито все, щоб спокійно тішитися життям. Але він не зміг: «Як я поясню дітям, чому я тут спокійно сиджу, коли в країні війна?».

Війна змінила життя на 180 градусів

Від самого початку АТО Дмитро Муравський на фронті, в зоні бойових дій у складі бойового підрозділу Цивільно-військового співробітництва. Підрозділ виконував багато завдань, зокрема — здійснював комунікацію з цивільним населенням на окупованих територіях, евакуацію тіл загиблих військових. Сотень тіл… Це було дуже тяжко…

Після виконання цієї місії продовжив їздити в зону бойових дій як волонтер і як військовий фотограф, прагнучи зафіксувати на світлинах все. Адже спогади змінюються, а фотографії — ні. Вони допоможуть донести людям правдиве обличчя того, що відбувається в Україні. Географія світлин – вся зона АТО. Слов’янськ, Краматорськ, Волноваха, Іловайськ, Комінтерново, Красногорівка, Широкине, Дебальцеве, Донецький аеропорт, Гранітне, Зайцеве, Авдіївка, Мар’їнка…

«Часом я чую закиди, що світлини зроблені не за законами фотографії. Тоді відповідаю — я цих законів просто не знаю. Я не фотограф і не кореспондент. У мене інша ціль. Я – доброволець, такий, як ці воїни, зображені на моїх фото. Бачу події їх очима і саме це бачення передаю моїми світлинами. Це дуже суб’єктивний погляд. Ця війна обростає домислами, а такі фото допомагають донести правду», – говорить Муравський.

• 

• 

• 

Не чорно-біла війна

Половина цих фото зроблена з ризиком для життя. Сантиметр вбік або хвилина спізнення — і куля снайпера забезпечена. Часто питають, чи страшно. Відповідає, що безстрашних людей немає. Є люди, котрі зі страхом в особливих відносинах. В якийсь момент ти починаєш спостерігати за своїм страхом, а це значить — керувати ним. Окрім того, є ще така річ, як адреналін, котрий змушує часом забувати про ризик. Але цього робити не можна, важливо вчасно сказати собі «Стоп». Власне, тому часто працював з партнером, який ішов позаду. Його завданням було в разі загрози схопити фотографа і смикнути назад.

Раніше кожного разу, коли з поїздки на фронт повертався до Києва, отримував шок. Дві різні реальності. Лише день тому ти був там, де стріляють і убивають. А тут — ресторани, маркети, іде звичайне життя. Але потім це сприйняття змінилося: зрозумів, що війна не чорно-біла. І що це добре, що країна живе нормальним життям. Адже це і було метою Путіна — повністю дестабілізувати Україну. Цього не сталося.

Війна об’єднала суспільство і зробила українців сильнішими. Це каталізатор, який змінює соціум, змінює людей. Ми за 4 роки зробили те, що Швеція робила протягом 50 років. Ми проходимо шлях до становлення нації. Потрібна лише критична маса свідомих патріотів, щоб ці зміни стали невідворотними.

Обличчя миру

Невелика група однодумців перетворилася з часом у Благодійний фонд «Інформаційно-координаційний центр», який фінансує Дмитро Муравський. Центр було створено з метою координації роботи волонтерів, військових та журналістів. Місія — допомога ветеранам у суспільній адаптації, героїзація української армії, популяризація волонтерського руху, реформування Збройних сил України, запровадження стандартів НАТО.

Даний фонд доклав багато зусиль для створення Міністерства у справах ветеранів. Центр організував І Міжнародний волонтерський та ветеранський форум, учасниками якого були представники понад 120 ветеранських та волонтерських організацій з різних регіонів України та з-за кордону.

Рік тому фонд видав книгу «Через війну. Погляд волонтера», до якої увійшло 300 фотографій, що показують різні аспекти війни.

«Ми хочемо розказати людям, світові, що ця війна відбувається не тільки на cході України, але відображається на всьому суспільстві. На фото – бойові дії, праця волонтерів, військові шпиталі, майстерня протезів… Всі світлини справжні, без корекції, – розповідає автор. – Нам хочеться, щоб українську армію поважали, щоб українці пишалися своїми захисниками».

Фотовиставки Дмитра Муравського були організовані у багатьох регіонах України та за кордоном: у Швеції, Великобританії, Німеччині, США, в штабквартирі НАТО в Брюсселі. Зазвичай автор дарує свої роботи, для того, щоб з ними могли ознайомитися якнайбільше людей. Нещодавно презентація світлин військового фотографа відбулася у Варшаві і Кракові (ми писали про це в № 7 «НС»).

Наразі вибрані фото автора можна побачити на виставці в Клубі 6 Brygady Powietrznodesantowej в Кракові.

Поділитися: