Катерина Семчук ■ ПОЛЬЩА-УКРАЇНА ■ №18, 2019-05-05

«19 годин без їжі на пункті пропуску Корчава-Краківець, 9 людей в машині, 4 безрезультатні візити до старшого зміни – і це навіть без пояснень, за що нас затримують. Почалося з того, що в коробці в автомобілі прикордонники знайшли якісь органічні добавки для догляду за рослинами, не токсичні. До речі, виробництва Італії і тої ж таки Польщі. Далі нас перевіряли на «ямі» близько години, а потім вигнали мій мікроавтобус на вулицю і сказали чекати до 8:00 ранку на інспектора. На той момент на годиннику була 01:30».

Таку історію пережив на польсько-українському кордоні Андрій Швед, який перевозить пасажирів між обома країнами. Ця ситуація  не виняток, а звичний досвід українців, які їдуть до Польщі.

На українсько-польському кордоні подорожувальники стикаються з багатьма проблемами. Це – перевантажені пункти пропуску, що зумовлюють багатогодинні черги; зверхнє та неприємне ставлення польської прикордонної служби. Експерти називають ситуацію на кордоні «патологічною», особливо через необхідність тривалого очікування в жахливих умовах. Пройти через пункт пропуску в запланований час просто неможливо. Майже кожному українцю відомо, якою неприємною є подорож з України до Польщі автобусом — на кордоні можна простояти понад 10 годин.

Окрім цього, є кілька технічних проблем: наприклад, обмеження щодо громадського транспорту, яким можна перетнути кордон, що, у свою чергу, створює труднощі для пішоходів і велосипедистів.

На польсько-українському кордоні є лише вісім дорожніх прикордонних переходів, з яких тільки один доступний для пішоходів та велосипедистів. Це – Медика-Шегині (раніше у тестовому режимі існував іще один піший перехід Угринів-Долхобичув, але його закрили від 1 січня 2019 року). При цьому інфраструктурою українсько-польських пунктів перетину кордону щороку користуються понад 20 мільйонів людей .

Великі черги утворюються передусім не через збільшення кількості подорожувальників між Польщею та Україною, а через низку інших причин: непристосованість прикордонної інфраструктури до великого напливу людей, завантаженість малим прикордонним рухом, недостатню кількість службовців тощо. Усі ці проблеми також обмежують можливості розвитку бізнес-зв’язків між Польщею та Україною, культурної діяльності чи туризму.

У зв’язку із занедбаною ситуацією на кордоні група польських та українських експертів взялася за аналіз та рекомендації щодо її покращення. «Інститут свободи» Варшавського університету спільно з партнерськими організаціями «Європа без бар’єрів», Фондом активної мобільності з Любліна та товариством «Лінія 102» створили проект під назвою «Кордон з людським обличчям». Проект стартував 1 лютого і триватиме протягом року. У цей час польські та українські дослідники спільно працюватимуть над рекомендаціями для адміністративних органів Польщі та України.

«Нашою мета – зібрати і опрацювати рекомендації, які дозволять покращити функціонування прикордонних пунктів пропуску. Ми плануємо передати випрацювані концепції представникам державної адміністрації та посадовим особам, відповідальним за формування державної політики в цьому питанні. Масовість та болючість проблеми, яка пов’язана зі станом інфраструктури кордону чи чергами, робить це питання одним із найсерйозніших, але водночас найменшим помітним в польсько-українських відносинах. Таким чином ми хочемо вирішити одну конкретну проблему, що впливає на відносини України та Польщі загалом», – йдеться у спільній заяві польських та українських організацій.

Ми спитали двох експертів  з українського та з польського боку  про проблеми та поради щодо покращення сьогоднішньої ситуації на українсько-польському кордоні.

Павло Кравчук, «Європа без бар’єрів»

Загалом ситуація, коли величезний кордон можна спокійно перетнути пішки тільки в одному місці – це ненормально.

Минулого року наша організація представила результати дослідження «Анатомія кордону». У ньому респонденти назвали низку головних проблем на кордоні України з сусідніми країнами.

По-перше, це великі черги. Причина цього – недостатня пропускна спроможність та застаріла інфраструктура наявних пунктів пропуску на кордоні з країнами ЄС, слабкий прогрес у відкритті нових міжнародних автомобільних пунктів пропуску. Тому потрібно відкривати нові пункти перетину, збільшувати штат прикордонної та митної служб. Часто буває так, що на пунктах перетину є фізична можливість встановити три лінії, щоби контроль проходив швидше, але насправді працює тільки одна. Або ж треба реконструювати старі пункти, адже, коли вони будувалися, у них закладалася певна пропускна спроможність. Зараз ці пункти перетинає десь утричі більше людей за ту кількість, на яку вони були розраховані.

На завантаженість кордону сильно впливає малий прикордонний рух – дрібна торгівля людей з прикордонних зон, а також власники нерозмитнених автомобілів. На щастя, друга проблема стала значно менш нагальною після змін у законодавстві щодо розмитнення – черги зменшилися.

Друга проблема полягає в сервісі: на пуктах пропуску незручно стояти довго. Там немає де попити кави, купити води, скористатися туалетом (вони або в дуже поганому стані, або їх взагалі немає). Це також поганий зовнішній вигляд, невідремонтованість. Іноді люди ще називали проблеми з комп’ютерними системами, особливо з українського боку. І жахливі українські дороги.

Нещодавно Польща виділила Україні кредит в 100 млн злотих на реконструкцію кількох пунктів пропуску на українсько-польському кордоні, а також на реконструкцію кількох доріг. Програма називається «Розбудова прикордонної дорожньої інфраструктури на підходах до пунктів пропуску на українсько-польському кордоні». При наданні цього кредиту провели тендери і визначили підрядників, підписали всі контракти. Але процес тягнеться уже півтора-два роки, бо польське Міністерство фінансів довго не давало зелене світло. Буквально кілька тижнів тому стало відомо, що українська делегація та Міністерство фінансів провели нові переговори та дали старт проекту. Реконструкція доріг мала початися у квітні.

Ще одна річ, яка, за даними нашого дослідження, сприяє швидкості та зручності проходження кордону – це спільний контроль. Україна має домовленість про можливість проведення спільного контролю з Польщею і Молдовою, коли або за принципом єдиної зупинки, або послідовно можна пройти контроль польських і українських прикордонників та митників. Зараз існують чотири такі спільні пункти пропуску. Це також запобігає корупції, тому що українські та польські митники чи прикордонники контролюють одне одного.

Але проведення такого контролю теж вимагає специфічно облаштованого приміщення, не всі старі пункти пропуску придатні для цього.

Александр Вйонцєк, «Україна на велосипеді»

Сьогодні залишився лише один пункт пропуску, який можна легально перетнути на велосипеді. Це – Шегині-Медика. У рамках кампанії «Україна на велосипеді» ми хочемо подорожувати до України як туристи, а проїзд велосипедом завжди був найшвидшим способом перетину кордону. Раніше ми перетинали кордон в Гребенному-Раві-Руській та Ягодину-Дорогохуську за 20 хвилин. Зараз цих пунктів уже не існує.

Ці піші та велосипедні пункти перетину не мусять бути великими та розбудованими за рахунок інвестицій у кількасот мільйонів. Достатньо, щоби це були просто пункти, спрощено висловлюючись, із двома будками за лише кілька мільйонів злотих. Для туристичного руху достатньо, аби ці пукти перетину кордону були сезонними, або працювали, наприклад, з 9 ранку до 6 вечора. Такі пункти точно потрібні в районі Розточчя.

Я за те, щоби на кордоні існувало більше маленьких пунктів перетину, густо розташованих по всій його довжні. І я розраховую на бажання обох сторін, української та польської, реалізовувати такі малі проекти.

***

Отож, перетин кордону за короткий час міг би бути можливим, якби на українсько-польському кордоні були густо розташовані комплексні пункти переходу — тобто такі, які можна було би перетнути всіма можливими транспортними засобами. Тоді б частина навантаження з автомобільних коридорів була розподілена між залізничним та пішохідно-велосипедним рухом.

Позитивним прикладом у реформуванні інфраструктури кордону є російсько-литовські пункти перетину. Замість живих черг Литва запровадила єдину Систему бронювання перетину державного кордону онлайн. Тепер ті, хто подорожують із Росію в Литву, не мусять стояти довгі години у черзі: замість цього можна зареєструватися онлайн, отримати смс із повідомленням, коли надходить ваша черга, і безболісно пройти процедуру перетину кордону.

Повертаючись до українсько-польської ситуації, можна відзначити, що українці з автомобілів та автобусів масово пересідають на потяги та літаки. Це  чи не єдиний позитивний процес за останні роки. З кінця 2016 року за ініціативою «Укрзалізниці» відкрилися сполучення у напрямку Перемишль-Львів та Київ (нині курсують два щоденних поїзди), Перемишль-Одеса та Хелм-Ковель-Рівне. Таким чином не лише можна зберегти купу часу – це ще й дуже зручно. Прикордонний митний контроль під час подорожі, наприклад, у потязі проходить вправно та швидко.

Інша справа літаки — за останні кілька років дешеві авіалінії відкрили низку сполучень між Польщею та Україною. Таким чином, у 2018 році кількість українців, які подорожували літаками, зрозсла вдвічі: від 200 тис. до 400 тис. пасажирів.

Підсумовуючи, в України та Польщі попереду ще довгий шлях до розбудови інфраструктури на спільному кордоні. Не забуваймо, що для швидкого та реального покращення ситуації потрібно, щоби цим питанням переймалися політики на найвижчому рівні, а не тільки громадські організації та туристи.

Поділитися: