Світлана Лагуз ■ ПОДІЇ ■ №39, 2019-09-29

Люди, які тут померли, не мають цвинтаря, навіть таблиці зі своїм прізвищем. Тим, кому вдалося вижити, було наказано стерти зі своєї пам’яті все, що тут відбувалося. Вони мовчали десятиліттями, щоночі прокидаючись від жаху, який назавжди залишився в підсвідомості. Це – Явожно, колишня філія Аушвіц, яку в 1947 році перетворено на транзитний табір для депортованих українців, запідозрених у зв’язках з Організацією українських націоналістів та Українською повстанською армією.

За даними Українського архіву у Варшаві, в Центральному таборі праці Явожно в 1947 році було ув’язнено 3 873 особи, з них – 2 781 українець (823 жінки, кільканадцять дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків).

Окрім українців, в’язнями табору були німці, фольксдойчі та представники інших етнічних груп, звинувачених у співпраці з нацистами. Значну частину серед них становили сілезійці, які в роки Другої світової війни підписали гітлерівську анкету про німецьке арійське походження.

Протягом 1947–1949 років, через нелюдські умови, важку працю, голод, хвороби й тортури, в концтаборі померло понад 160 в’язнів-українців. Їх ховали в лісі між обозом та містечком Щакова неподалік від концтабору. Ховали без священика. На могилах не встановлювали хрестів.

Зараз тут – символічні могили. Цього року, вже традиційно, в другу суботу вересня в лісі, біля пам’ятника жертвам тоталітарного режиму, відбулася божественна літургія та панахида з нагоди вшанування пам’яті жертв центрального табору праці в Явожно. Члени Об’єднання українців у Польщі, представники громадських і релігійних організацій з Польщі й України, представники влади міста, Генерального консульства України в Кракові поклали квіти до пам’ятника та символічних могил.

«Сьогодні на цьому місці ми повторюємо головні послання: історія, пам’ять, мир, молитва. Маємо пам’ятати історію заради миру в теперішньому й майбутньому. Зараз в Україні щотижня ми ховаємо молодих людей, які загинули на війні, яких убив інший сучасний тоталітарний режим – російський», – говорить голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння» Соломія Риботицька.

Представники цієї організації, яка об’єднує нащадків українців, виселених зі своїх земель під час акції «Вісла», приїжджають в Явожно щороку. Цього разу було 150 осіб. Близько 30 з них мають родичів, які зазнали пекла концтабору Явожно.

«Чому ми маємо говорити про це? Бо хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього. І наші діти мусять це знати. Бо інакше буде те, що відбулося з Кримом і Донбасом», – переконана пані Марія з Самбора.

Подію організувало Об’єднання українців у Польщі (гурток у Катовицях) за підтримки місцевої влади. Після панахиди відбувся концерт за участю дитячих колективів з України та Польщі.

***

У статті використано матеріали львівського музею «Територія терору»

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*