Без «охоронної парасольки»: є вирок проти голови фонду «Волинь пам’ятаємо»

Ігор Ісаєв

За зневагу українців в інтернеті Катажина С. отримала вирок – 2 роки обмеження волі з громадськими роботами. І хоча ціллю заснованої нею громадської організації є повернення правди про Волинський злочин, шлях до цього проходив через масову зневагу представників сьогоднішнього українського народу.

На закритому засіданні 1 грудня Районний суд Варшава–Мокотув ухвалив вирок, згідно з яким визнав винною Катажину С., голову опольського фонду «Волинь пам’ятаємо» („Wołyń Pamiętamy”), у 15 обвинуваченнях прокуратури, серед яких – зневага груп за національним походженням (ст. 257 Кримінального кодексу Польщі), зневага мене особисто та публічне розповсюдження інформації з підготовчого провадження (ст. 241).

Суддя Аґнєшка Прокопович засудила її до двох років обмеження волі із зобов’язанням виконувати безкоштовні громадські роботи 40 годин щомісяця. Катажина С. також повинна сплатити судові витрати (понад 7000 злотих).

Про Катажину С. «Наше слово» писало не раз – востаннє у вересневому №38 цього року: тоді йшлося про її боротьбу проти акції польських гарцерів і українських пластунів «Полум’я братерства». Натомість її фонд «Волинь пам’ятаємо» став відомим у 2018 році – завдяки загальнопольській акції з банерами в червоно-чорних кольорах із написом «Український геноцид, здійснений проти громадян ІІ РП членами ОУН-УПА в 1939–1947 роках. Пам’ятаємо. Волинь та Східна Малопольща». Кілька банерів з’явилося на великих автострадах, фургон із ними їздив у Варшаві, Вроцлаві та поблизу польсько-українського кордону.

Попри те, що у своїх документах фонд декларує діяльність, спрямовану на «відновлення пам’яті про геноцид», «вшанування жертв», «поширення знань на тему геноциду», – на практиці голова фонду, схоже, розуміла освітні дії по-своєму.

У представленому прокуратурою акті обвинувачення С. у 2018–2019 роках щедро називала українців, переважно сучасних, «хахлами», «українським стервом», «степовим бидлом», «проклятим насінням», «проклятим племенем». Загалом у її лексиконі українці досить часто стають «племенем», на яке вона не шкодує прикметників: «тупе», «підле», «варварське», «психічно збочене». Окрім українців, свою увагу Катажина присвятила євреям, котрих назвала «сучими синами». Хоч стороннього читача цей словниковий запас вражає – він не є надзвичайним у групах у соцмережах, що веде Катажина С. Так, в одній з них, «Український геноцид на Волині та в Східній Малопольщі» (Ukraińskie ludobójstwo na Wołyniu i w Małopolsce Wschodniej, майже 13 тис. членів), окрім календаря Волинського злочину, можна прочитати про сьогоднішніх українців: «Stop ukrainizacjii w Polsce», «dzicz ykraińska», «сo dzień tyle nowych dowodów na barbarzyństwo i mordercze instynkty ukraińców» (збережено оригінальний правопис). Остання фраза – невипадкова: у групах повно інформації про погані вчинки громадян України в Польщі, подеколи фейкових або маніпулятивних.

Варто підкреслити, що вирок прийнято в наказовому порядку (пол. wyrok nakazowy). Це тип вироку, передбачений польським законодавством для справ, котрі не викликають сумнівів суду. Він видається в спрощеному порядку, водночас його легко оскаржити: одна зі сторін просто пише до суду, що не погоджується з ним (без обґрунтування), і тоді справа розглядається вже в звичайному судовому процесі.

Найімовірніше, пані С. надішле апеляцію, і теперішній вирок є лише одним з етапів всієї історії. Проте варто наголосити, що за допомогою такого вироку суд дав кілька важливих сигналів у цій справі.

По-перше, суд показав, що не має жодних сумнівів щодо акту звинувачення – а мусив ознайомитися з аргументами середовища С. про те, що нібито її переслідують не за зневагу українського народу, а за «правду про геноцид». Сама С. від початку прокурорського провадження заявляла про це публічно – за що й отримала 6 місяців з двох років обмеження волі (за розповсюдження матеріалів слідства).

По-друге, суд повністю визнав обвинувачення, висунуті прокуратурою, не відхиливши жодного з пунктів. І врешті, по-третє, суд застосував найвищу міру проти звинуваченої, котру може прийняти в рамках спрощеного, тобто наказового вироку.

Наступному судді, котрому випаде справа пані Катажини, важко буде абстрагуватися від аргументів прокуратури і суду, котрі досі в цій справі були досить одностайними. Це означає, що над нею поки що не висить захисна парасолька можновладців, котра буває вирішальною в подібних справах (наприклад, її знайомого, колишнього священика Яцека Мєндляра з Вроцлава). А якщо хтось і захоче розкрити таку парасольку над головою Катажини С., то на цьому етапі це буде дуже важко зробити.


Поділитися:

Схожі статті

Повелися на розіграш: як польська прокуратура заблокувала боротьбу з агентами Кремля

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2020-10-04 Під натиском польських націоналістів керівництво забрало у варшавського прокурора Мацєя Млинарчика справи, що стосувалися розпалювання ворожнечі проти...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*