Олег Коцарев ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №14, 2020-04-05

Відомий український письменник-експериментатор Олег Шинкаренко для свого нового роману вирішив узятися за конфліктне в Україні та поза нею питання Степана Бандери і українського націоналізму XX століття. Результат не претендує на істину чи розв’язання історичних і політичних суперечностей, але прагне підважити стереотипи на цю тему, як позитивні, так і негативні.

Шинкаренко підійшов до теми нестандартно. Він повівся з історичним матеріалом абсолютно вільно, не лише дофантазовуючи, а й демонстративно доводячи до абсурду чимало сюжетів і фактів (до речі, саме слово «distortion» із назви книжки означає перетворення звуку до невпізнаваності за допомогою спеціального приладу під час гри на електрогітарі).

Наприклад, нацистський табір, у якому був ув’язнений реальний Степан Бандера, в романі опинився… на іншій планеті. Химерним є й переплетення Визвольних змагань XX століття із сьогоднішньою реальністю: книжка розпочинається з того, що проросійський пропагандист, який живе в Києві, зазнає параноїдальних нападів, і йому здається, що за ним женуться одразу двоє Степанів Бандер. Герой хоче тікати до Росії, до своїх московських кураторів, але помиляється поїздом – і приїздить прямісінько на Донбас, на лінію фронту, де, поміж інших пригод, знаходить текст роману про Бандеру…

Звичайно, не Олег Шинкаренко першим вигадав абсурдно перекомбіновувати історичні реалії (точніше, те, що ми про ті реалії знаємо, – письменник неодноразово наголошує на цьому; та й взагалі, сумніви щодо усталених історичних знань є одним із провідних, наскрізних мотивів книжки). Це можна назвати досить типовим, хоча й індивідуальним втіленням прийому деконструкції. Але найчастіше в подібних випадках письменники обмежуються грою зі стереотипами чи, скажімо, повністю занурюються у фантастичний літературний світ. А Шинкаренко ретельно попрацював зі здобутками історичної науки,і як наслідок – поміж дивакуватих конструкцій пригод його героїв виникає чимало матеріалу, який справді вважається історичним. Так, у романі Степан Бандера читає стилізацію – нібито невідомі оповідання Ґустава Майрінка. І хоч таких оповідань не існує, Бандера і справді мешкав певний час у тому ж містечку, де раніше жив всесвітньо відомий письменник. А подорож дочки Бандери через баварський ліс, де вона ледь не стає Червоною Шапочкою, накладається на реальні спогади людини, як вона мусила ходити лісом. У книжці є також розлогі й інформативні примітки, які для зацікавлених читачів можуть бути відправним пунктом до подальших пошуків інформації.

На диво, літературна гра з такою непростою темою читається вельми легко і весело (інша справа, що прихильникам винятково реалістичної літератури це все навряд чи буде цікаво). В Олега Шинкаренка є специфічна іронія, смак до абсурду, гнучкість сюжету й письма, не завжди, щоправда, супроводжена аналогічною гнучкістю мови. Час від часу він стилізує або пародіює якихось авторів, стилі чи манери, змінює підхід до оповіді або й радикально перекроює сюжетні обставини. Сам письменник у цьому контексті любить позиціонувати себе як прихильник літератури метамодерністського типу («метамодернізм» – досить суперечливий термін, яким частина літераторів і теоретиків прагнуть описати підкреслено еклектичні літературні тенденції «після постмодернізму»).

Але – знову цікавий парадокс – Шинкаренко не обмежується формальною грою. На сторінках роману «Бандера Distortion» ми повсякчас стикаємось і зі справжніми серйозними проблемами: наприклад, із темою виживання людей у прифронтовій зоні сьогоднішньої українсько-російської війни, з деморалізованим станом значної частини суспільства. Є тут сторінки, що спонукають до роздумів про терористичні методи в українсько-польському протистоянні першої половини XX століття. . Поставлено також запитання щодо подій Другої світової війни, зокрема неформальних взаємин різних сторін кривавого «многокутника».

Роман «Бандера Distortion» – не лише самозанурена естетська гра і знущання з прямолінійних стереотипів відданих прихильників і жовчних ненависників українського націоналізму, але й книга, що спонукає читачів до критичного мислення, до формування самостійної думки як про історичні перипетії, так і про гострі теми сьогодення. Годі й казати, наскільки перше пов’язане з другим.

***

Олег Шинкаренко «Бандера Distortion» – Вінниця: «Дім Химер», 2019, 304 с.

Поділитися: