ЛЕМКІВСЬКА СТОРІНКА ■ №49, 2018-12-09

У жовтні в Кракові відбулася презентація книги «Антонич від А до Я». Послухати про митця прийшло чимало людей. Серед присутніх була і молодь, і старенькі бабусі – всі уважно слухали розповідь автора Данила Ільницького про книгу й самого Антонича.

Автор підписує читачам книжку.
Фото авторки статті
Автор підписує читачам книжку. Фото авторки статті

«Антонич від А до Я» – вже четверта книга в серії про видатних людей «від А до Я» видавництва Старого Лева. Із цим видавництвом у мене одразу виникає асоціація: «хороші, особливі ілюстрації», адже малюнки у їхніх книгах можна дивитися довго і з захопленням. Так само і з книгою про Антонича: на зображеннях він – простий, живий, сучасний. Така ж людина, як і ми з вами.

Цікавий формат книги

Книга створена у формі описів на кожну літеру алфавіту. До прикладу, «А» – це «автопортрет».

«Пишучи про себе, Антонич насправді розповідає різні історії: про те, як вчився пізнавати природу, складати вірші, про те, що виростав серед гір і любив пісні. Бо коли розповідаємо про себе, то ділимося пережитим, чимось дуже важливим для нас, – і тоді наша історія стає справжньою і щирою», – читаю на одній із перших сторінок. Сам автор зізнається, що ця книга змінила не тільки його ставлення до відомого митця, але й до усього світу.

«Хоча він залишив небагато автобіографічних творів, але якщо уважно читати джерела, там можна повишукувати багато цікавого. От якраз у цій книжці і є багато цікавого. У своїй фактографічній частині вона великою мірою побудована на спогадах і джерелах. Окрім того, що тут передусім подано внутрішній образ митця, концепти його поезії, – є такі речі, які для цієї серії (про видатних людей «від А до Я» – ред.) характерні. Наприклад, погляньмо на зачіску Антонича. Дитина або юнак чи юнка, які читатимуть про митця, його оживлюватимуть. І через такі деталі буде проглядатися його особливий, автентичний образ», – ділиться автор.

«Або чай. На підставі спогадів поета я роблю висновок, що він більше любив чай, аніж каву. Кава збуджує, тонізує, а чай є більш „рівним” напоєм. І от який рівний Антонич – такий рівний і чай. Непомітний добрий друг творчого натхнення», – додає Данило.

У книзі він намагався підібрати такі слова й описи, які б справді характеризували поета. Тому літери алфавіту в деяких словах знаходяться не спочатку, а десь посередині, адже кожне слово мусить означати щось важливе для Антонича. Наприклад, «трИ» – в описі під літерою «и». Надзвичайно важливе для митця число, котре означало для нього гармонію між найголовнішими життєвими станами, які він називав «перстенями».

Книга розповідає нам про живу людину. Людину, яка мала улюблений зелений колір, була надзвичайно уважною до свого зовнішнього вигляду, трошки педантичною, але разом із тим… дитиною.

Це видання про «п’яного дітвака із сонцем у кишені», як себе називав сам Антонич.

Книга про дітвацтво

Мабуть, найскладніше – описувати речі просто, адже спробувати пояснити, ким був митець – не така вже й легка справа. А коли говоримо про Антонича – то й поготів. Але з букв, ніби з пазлів, складається цілісна особистість. Людина, яку вважали диваком. Людина, яка виросла на лемківських піснях, що співала мама. Людина, для якої був важливий Бог.

І от про всі ці цінності, риси характеру, особливості автор пише так, щоб цю книгу можна було читати дітям.

«Такою і була мета: щоб батьки сідали й читали книгу дітям, щоб це було тим, що їх об’єднує», – розповідає автор Данило Ільницький. Та мені здається, простота потрібна не тільки дітям. Адже багато людей бояться літератури, вважають, що поезія – це щось далеке, складне, можна навіть не пробувати читати, бо все одно не зрозумієш.

Але коли читаєш про Антонича – його світ видається особливим і водночас зрозумілим. А наступне бажання, яке виникає, – взяти до рук «Три перстені», «Привітання життя» чи «Книгу Лева» й почати їх читати.

Горянин у Львові

Під час презентації автор книг говорив і про життя Антонича у Львові: «У його вірші „Автобіографія” є такий рядок: „А як зійшов із гір до гамірливих міст…”, тобто поет рефлексував про цей свій рух із гір до міст».

Коли Данило говорить про Антонича, важко не помітити, наскільки він захоплений особистістю митця: «Як цей хлопчина, хворобливий із дитинства, один у сім’ї, мав короткозорість і, зі спогадів відомо, що не любив грати у футбол, а любив гуляти на природі, був класичним інтровертом, – як він виявився неймовірно сміливим! Ця сміливість не проявлялася в артистичності чи в тому, що він завойовував товариство своєю увагою, ні. Він сам, без будь-якої підтримки здобуває літературний Львів. Не так, що для цього він має заїхати на білому коні, – а просто будучи собою».

Відкривши книгу на літері «Л», ми побачимо там слова «Львів», «лев» і «лис» і не побачимо слова «Лемківщина». Як говорить автор книги, для Антонича Лемківщина – частина України.

«Ця людина була наділена даром синтетичного мислення, і мені здається, ще в гімназії він міг усвідомити цілісність України», – пояснює Данило Ільницький.

Наприкінці презентації кожен охочий зміг придбати книгу про Антонича та поспілкуватися з автором особисто.

Автор книги – Данило Ільницький, український літературознавець, есеїст, музикант. Кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України, старший науковий співробітник Дому Франка.

Поділитися:

Категорії : Лемки

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*