«Амінь тобі, великий муже – великий, славний… Та не дуже»

Ігор ІсаєвПОГЛЯДИ№8, 2018-02-25

Прем’єр Польщі порівняв Хмельницького з Гітлером. Точніше, не порівняв, а згадав поряд, до того ж, цитуючи іншу людину, до того ж, непредставлену. У Холмі 11 лютого Матеуш Моравецький зустрівся з мешканцями міста і чимало говорив про польсько-єврейські відносини в контексті суперечностей щодо поправок до Закону про Інститут національної пам’яті Польщі.

Ігор Ісвєв
Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl

Для тих, хто не знає ситуації, – прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький виступив із майже годинною промовою про минуле країни і компліментував (вихвалював) польський народ та його ставлення до євреїв. Він, з одного боку, визнав, що «у ІІ Речі Посполитій був антисемітизм», проте вказав, що в інших країнах євреям було значно гірше. «Співпраця між поляками і євреями на польській землі нараховує тисячу років, ця співпраця не мала ніякого відношення до інших європейських країн, Польща була найкращим місцем на світі для життя єврейської спільноти», – наголосив М. Моравецький і, здається, це було головне послання його промови.
Щоб не бути голослівним, голова польського уряду додав: першим великим злочином проти євреїв на польській землі було повстання Богдана Хмельницького. Це, мовляв, навіть єврейські історики підтверджують: до того ж, Моравецький покликався на власну нещодавню розмову з торунським рабином, котрий говорив про трьох злочинців, Гітлера, Гіммлера і Хмельницького. «Це герой наших сусідів, а у нас він той, хто фактично призвів до першого занепаду Речі Посполитої», – натякнув М. Моравецький. Дійсно, були ексцеси з євреями у нас, але все розпочали українці. Хоч прем’єр так не сказав, але так це прозвучало.
Годинні роздуми голови польського уряду про польсько-єврейські відносини транслювало у прямому ефірі польське громадське телебачення. Це, насправді, один з найновіших форматів для польських політиків. Нехай Моравецький – історик за освітою, але я не пригадую, щоб польські прем’єри коли-небудь давали в безпосередній живій розмові годинні лекції щодо минулого, досі подібне я бачив лише у Владімира Владімировича: там голова держави і про історію учням розповість, і пташок урятує, і каналізацію полагодить.
«Лекцію», до слова, варто взяти в лапки: навряд чи якийсь університетський викладач дозволить собі посилатися в лекції на неокреслене джерело (безіменний рабин у Торуні), озвучуючи досить гостру цитату з паралеллю між відомими діячами сусідніх народів із Гітлером. Сама аналогія з Гітлером в етикеті західної дискусії – це нонсенс. Гітлер – настільки неґативна постать європейської історії, що з ним не порівнюють, не проводять аналогії і не зіставляють. Якщо хто-небудь зіставляє кого-небудь із Гітлером, його автоматично вважають інтелектуальним маніпулятором.
Моравецькому не зашкодило це неписане правило. Більше того, нагадаю, що його номінували на прем’єр-міністра, маючи на увазі добре резюме в економічній царині. Проте досі як голова уряду він більше висловлювався про минуле, аніж про економіку: від його першого інтерв’ю католицькому телеканалу «Trwam» напередодні призначення – до оцього виступу в Холмі.

▲ Ян Матейко, «Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом». Фото з Вікіпедії
Ян Матейко, «Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом». Фото з Вікіпедії

Попри те, що виступ Моравецького транслювався безпосередньо, Україна зауважила недоладне висловлювання про Хмельницького щойно два дні пізніше. Звернули на нього увагу журналісти львівського міського порталу, а відтак висловлювання розійшлося українськими ЗМІ. «То як це, заборонили Бандеру, а тепер і Хмельницького хочуть заборонити українцям?», – запитала мене ведуча українського телеканалу, просячи коментар до слів Моравецького. Свідомий натяк Моравецького в українському медіапросторі створив враження небуденної загрози.
Так минуле стало реальністю, футбольною грою з метою забити гола у ворота супротивника. Ви нам Бандеру – ми вам Санацію (у 1926–1939 рр. антидемократичний політичний рух у Польщі – ред.), ви Хмельницького – ми антисемітизм, ви УПА – ми АК.
І доки буде це футбол, не буде йому кінця і виграшу. Просто тому, що історія не грає за правилами футболу. Паралелі типу «Хмельницький – наш – чудовий» на історію не діють, просто тому, що Кліо пам’ятає більше від усіх нас разом узятих. Моравецький, звісно, перегнув палицю з критикою Хмельницького, – проте це не значить, що Хмельницького не варто рушати, як це дехто сприйняв в Україні. У програмній основі з української літератури учні вивчали і вивчають вірш Шевченка: «Якби-то ти, Богдане п’яний». Там адресовані гетьманові чорним по білому написані слова: «Амінь тобі, великий муже! / Великий, славний! та не дуже… / Якби ти на світ не родивсь / Або в колисці ще упивсь… / То не купав би я в калюжі / Тебе преславного».
Більше того, мало хто про це в Україні знає, що Хмельницького в міжвоєнний період ненавиділи комуністи. У Києві, за свідченням канадського історика Сергія Єкельчика, відомий пам’ятник гетьманові забивали дошками. Чому? Бо комуністи вважали Хмельницького зрадником, оскільки він віддав Україну зненавидженому ними московському цареві. Щойно під кінець 1930-х рр. великими стараннями (і кров’ю) українських комуністичних письменників Хмельницького повернуто до канону героїв. І все ж, як це робилося в СРСР, його перефарбували з абсолютних зрадників у абсолютні герої, без напівтонів. День Переяславської ради стали відзначати як державне свято. До 300-річчя «возз’єднання України з Росією» Києву переказали Крим, а Шевченкового «Богдана п’яного» виключили з усіх книжок.
Тоді в СРСР чудово знали, хто володіє минулим, той володіє і майбутнім. Хмельницького настільки загіпсували, а «польських панів», з якими він воював, настільки бруталізували, що в Україні багатьом досі здається нонсенсом війна з Росією з підтримкою Польщі для Києва.
М. Моравецький намагається наздогнати заволодіння минулим. Наступ на історію пішов систематичний, з найвищого політичного рівня, він вийшов за рамки історії Польщі і поза межі самої країни. Вішанням міток на цілі народи влада ризикує відродити примітивні механізми, коли історія мала грати у футбол, а не вчити уроків минулого. Цей механізм уже добре задіяв з Україною, його, без сумніву, повторять. А тому – «амінь нам усім». ■

Поділитися:

Схожі статті