Акустичний роман про альтернативну реальність… А може, книга про любов?

Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТП ОГЛЯДИ ■ №7, 2021-02-14

Велике щастя для українських читачів, що, попри пандемію, доволі активно з’являються  книжкові новинки. Однією з найбажаніших прем’єр 2021 року став роман «Радіо Ніч» класика сучасної української літератури Юрія Андруховича.

Практично кожна нова книга автора ще до своєї появи вже викликає ажіотаж, обговорення, зацікавлення.

У № 28 «НС» від 18 липня 2018 року у рецензії на попередній роман Андруховича «Коханці Юстиції» ми дали заголовок «Як завжди, усе не просто». Здається таку назву можна було б дати кожній книзі письменника, якого критики вважають чи не найпершим українським постмодерністом. Твори автора, як і презентації його книг,  неодмінно несуть у собі безліч закодованих сенсів, подвійних значень, загадок і  елементів гри з читачем.

Не є винятком і «Радіо Ніч». Презентація книги відбувалась у прямому ефірі на «Українському радіо» та на радіо «Культура» у ніч з 12 на 13 грудня. Письменник читав уривки зі свого роману і сам практично втілювався у головного героя свого твору: романтичного колишнього музиканта та революціонера, а тепер нічного радіоведучого Йосипа Ротського.

Головний герой книги – такий же багатошаровий, як і саме письмо Андруховича, як і структура та тематика «Радіо Ночі». Так нам видається при першому знайомстві, коли ми занурюємось в текст, в його мелодику, ритміку. Спочатку він нам може видатись дещо чужорідним, надто складним, але з кожною сторінкою ми втягуємось у  магічне плетиво музики і слів.

Йосип Ротський веде свою нічну радіостанцію, на якій ставить старий добрий рок-н-рол, розповідає про своє життя і загалом філософствує на вічні теми. Головний герой – вимушений емігрант, біженець, вигнанець тоталітарного режиму своєї країни, де остання революція зазнала  тотального краху, а він як добрий дух цієї революції був змушений тікати. 

Про життя Ротського ми також довідуємось від оповідача-біографа, що досліджує долю відомого революціонера-музиканта, який своєю грою на клавішах підбадьорював на революційних барикадах людей, давав їм своєю музикою віру у перемогу революції.  У тексті жодного разу не вжито слова Україна, вигадані персонажі, території, події тут до болю перегукуються із реальними.  Андрухович творить альтернативу історію, щоб ми краще задумались над справжньою, щоб могли уявити, якою була б зараз наша дійсність, якби Майдан 2014 року зрівняли танками, як це відбувається у книзі.

Літературні критики називають «Радіо Ніч» гостросюжетним романом, навіть пригодницьким. Хтось охарактеризував його романом акустичним, через чільне місце музики на його сторінках. Навіть якби критики написали, що «Радіо Ніч» – це фентезі-утопія, така версія також мала би право на існування. Знову ж таки тому, що книга має у собі дуже багато пазлів, але кожен читач укладає їх в такому порядку, який йому більше до вподоби. Відповідно кожен читач і концентруватиметься в «Радіо Ночі» на різних деталях. 

Навіть не стопроцентним меломанам може припасти до смаку певна цікавинка книжки. Автор і видавець придумали вийти поза тло тексту і на задній частині обкладинки книги розмістили QR-код, за яким можна знайти та прослухати «Список Ротського», усі треки, що герой ставить протягом своїх нічних ефірів.

Але видається, що і музична лінія твору не є, попри свій романтизм, ключовою.

Насамперед, письмо Андруховича дуже витончене. Його приємно читати. Також  на кожній другій сторінці вигулькують цитати, які одразу хочеться зафіксувати у пам’яті. Влучність думок, висновків, які робить герой, що окрім екстравагантного втікача, є також дуже уважним спостерігачем навколишнього світу, дуже западають в серце.

Але і не це найбільше захоплює в тексті. Також і не вже звичні для Андруховича відсилання до інших – своїх і чужих – творів, вставляння в тіло роману то п’єси, а то вірша, алюзії на «великі» світові сюжети та історії. Це все безперечно творить чудовий, смачний мікс, який не дає нам ні на хвилину знудитись. Але цей коктейль – не найп’янкіше у «Радіо Ночі».

Чи не найбільшою цінністю і задоволенням, отриманими від книги, є «людяність» твору. Тому що, попри авантюрні пригоди Ротського, часто на межі з якоюсь містикою, його поневіряння реальними та нереальними локаціями, він – дуже ніжний. Звісно, подумаємо ми, усі творчі люди, музиканти такі – чутливі, емоційні, бурхливі. Але тут щось інше. Йосип Ротський прожив уже більшу половину свого життя, сповнену буремних подій: хороших і поганих, злетів і падінь, але він врешті навчився любити. Так насправді він завжди носив у собі любов, раніше це була любов до музики,  до своєї країни. А згодом вона просто трансформувалась у інші види любові: справжню дружню любов до чорного крука Едгара (дуже цікавий персонаж, до речі), а згодом і в любов до жінки, себто вже кохання.

Якщо постаратися відповісти одним реченням, про що роман Андруховича, то можна, мабуть, відповісти: про любов. І додати: про любов і сприйняття себе, своїх похибок, тріщин і недоліків своєї країни та її людей, загалом усіх людей і живих істот, світу, ближнього і чужого, друга і ворога, Бога та диявола.

«Якщо Бог нам батько, то диявол – нерозлучний друг» – такою фразою розпочинає Юрій Андрухович свій роман. І згодом ця думка виринає в тексті у різних місцях, трохи перефразована, видозмінена, переформатована. Але суть її також, мабуть, кожен прочитає по-різному. Якщо кажемо, що «Радіо Ніч» – це книга про любов, то це тоді також книга про ненависть, якщо вона оспівує життя – то і смерть водночас. 

Тож «вмикайте» «Радіо Ніч», може, ви там «почуєте» щось таке, про що не маю гадки поки ні я, ні інші «слухачі»-читачі, ні, можливо, навіть сам Юрій Андрухович.

Книгу «Радіо Ніч» можна придбати у багатьох українських книгарнях (наприклад, у мережі книгарень «Є») або ж на офіційному сайті «Видавництва 21» . 

***

Юрій Андрухович, «Радіо Ніч», Чернівці, Меридіан Черновіц, 2021.  –  304 с.

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*