80 років тому Карпатська Україна проголосила незалежність

Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №31, 2019-08-04

Це зробив Сойм (парламент) Карпатської України 15 березня 1939 року, що стало доленосною подією не тільки для Закарпаття з населенням трохи більше 500 тис. осіб, але і в житті всього українського народу. Невеликому Закарпатському краю судилося відіграти вагому роль в історії українського державотворення.

Члени Карпатської січі в строю, лютий – перша половина березня 1939 року. Хуст. Фото з сайту https://1939.in.ua Карпатська Україна

Після Першої світової з падінням старих імперій територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини (ЧСР). Однак після так званої «Мюнхенської змови» від 30 вересня 1938 р. за участі лідерів тодішніх Німеччини, Італії, Великобританії та Франції, територія ЧСР втрачає єдність. І по суті, сама Чехословаччина стає федерацією трьох народів: чехів, словаків, українців.

За цих умов у жовтні 1938 року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. Створення Карпатської України в 1938–1939 рр. збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Отже, 5 жовтня 1938 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм. Однак новопосталий уряд через свою проугорську політику викликав незадоволення представників українського напряму. 26 жовтня 1938 р. А. Бродія усунуто з посади голови уряду і новим прем’єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина.

Очоливши уряд, Августин Волошин сформував свій кабінет виключно з представників українського напрямку. 27 жовтня 1938 р. в газеті «Нова свобода» було опубліковане звернення «До всіх українців по цілому світі! До всіх українських партій, організацій, груп, товариств в Галичині, Буковині, Бесарабії, Наддніпрянській Україні, Сполучених Державах Америки і взагалі до українців, де б вони не жили», яке свідчило про чітку українську спрямованість уряду А.Волошина: «Ми віримо, що великий 50 мільйоновий український народ підійме й надалі своє велике слово і не допустить, щоб наші віковічні вороги наклали на нас пута». А від 1 грудня 1938 року Підкарпатська Русь стала називатись Карпатською Україною.

Августин Волошин. Фото з Вікіпедії

За короткий час свого існування уряд Волошина намагався вирішити ряд важливих соціально-економічних і культурних питань. Почалося й формування збройних сил Карпатської України – «Карпатської Січі». Але для створення боєздатної армії не вистачало ні часу, ні засобів, ні кадрів.

Тим часом проблема Закарпаття набула розголосу далеко поза межами своєї території. Уряд Карпатської України діставав всебічну підтримку з боку населення Західної України, української діаспори європейських країн, США та Канади, що вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України. Водночас, така активізація політичного життя в Закарпатті викликала занепокоєння в сусідніх державах, особливо в Угорщині. Угорський уряд не відмовлявся від своїх територіальних претензій, апелюючи до рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. про передачу південної частини Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Чоп  до своєї країни. На цій території площею 1700 кв. км містилися найродючіші землі, основні залізничні вузли та найбільші міста.

Августин Волошин також приїжджає на засідання до Відня, спілкується з журналістами й дипломатами. Проте виступити йому не дають. «20 років тому ви втратили Україну. А тепер вам шкода двох міст», – говорить Волошину міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп.

У таких складних зовнішньо-політичних умовах відбулась важлива подія в історії Закарпатського краю – проголошення незалежності Карпатської України на засіданні Сойму 15 березня 1939 р. Новообраний голова Сойму Августин Штефан виступив з інавгураційною промовою, де зазначив: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу».

Першим Президентом незалежної Карпатської України став Августин Волошин, прем’єр-міністром – Юліан Ревай. Сойм визнав державною мовою  українську, затвердив державний гімн й державний прапор із синього та жовтого кольорів.

Того ж дня Угорщина вступила на територію щойно проголошеної незалежної держави. Сили були нерівні, невелика кількість січовиків і загонів самооборони не могли протистояти регулярними угорськими військам.

А вже наступного дня президент і уряд змушені були залишити столицю. Після того як угорці захопили шляхи сполучення, частина українських військ перейшла в гори, де продовжувала партизанську війну.

Карпатська Україна 15 березня 1939. Фото з Вікіпедії

Більша частина членів уряду емігрувала. Волошин намагався зацікавити справою Карпатської України іноземні країни, але Європа байдуже сприйняла угорську окупацію Закарпаття.

Сам колишній президент в роки Другої світової війни жив у Празі. Однак, коли радянські війська увійшли до міста, то Августина Волошина затримали 15 травня 1945 р. За тиждень відбувся перший допит. Загалом до 20 червня їх провели вісім, по 3–5 год. кожен. Перебування на чолі Карпатської України чекісти розцінили як буржуазний націоналізм. Також Волошину закидали створення Християнсько-народної партії та співпрацю з німецьким міністром закордонних справ Йоахімом фон Ріббентропом.

«Под влиянием окружавших меня националистов и агентов Берлина я скатился и проводил в дальнейшем националистическую деятельность, – свідчив Волошин. – В бытность премьер-министра Подкарпатской Руси допустил организацию и существование банд сичевиков, принятие закона в националистическом духе во время заседания сейма 15 марта 1939 года и избрание в состав сформированного мною правительства Карпатской Украины националистов. Созданное мной УНО – Украинское народное объединение – являлось антисоветской националистической организацией, в задачу которой входило создание в конечном итоге самостоятельной украинской державы путем объединения всех украинских земель, включая Советскую Украину».

Ось як згадував про свого співкамерника інший в’язень Кремля, льотчик Василь Марчук із Житомирщини (навесні 1945 року він відбував покарання у Лефортовській тюрмі в Москві за те, що під час війни здався у полон німцям). «Августин Волошин – це був невисокий, повний чоловік, – згадує льотчик Василь Марчук із Житомирщини. Навесні 1945 року він відбував покарання у Лефортовській тюрмі в Москві за те, що під час війни здався у полон німцям. – Він мав хворий шлунок і не міг їсти. Свою їжу віддавав мені. Я не знав жодної молитви, і Волошин вчив мене «Отче наш». Кожного дня розповідав про життя Ісуса Христа, також про себе – як він їздив до Риму, до Праги. Я дізнався, що Волошин зустрічався з Ріббентропом, Бандерою і Мельником. Казав, що його звинувачують у германофільстві. Це слово вперше почув від нього, і воно мені запам’яталося. Одного разу в камері Волошин писав заяву на ім’я Молотова. В цій ­заяві зазначав, що його заарештовано ­несправедливо, що він – ­громадянин іншої ­держави». В свої 70 років, маючи серйозні проблеми із здоров’ям, серце Волошина не витримало постійних допитів та знущань і зупинилось 19 липня 1945 року.

Герб Карпатської України. Фото з Вікіпедії

Карпатська Україна як держава проіснувала недовго (до 19 березня 1939 р.), проте заявила світові про державотворчі прагнення українського народу. Це була перша спроба за більш ніж двадцятиріччя (від 1918 р.) відродити власну незалежну державу. І ця спроба показала, що без міжнародної підтримки створити українську державу буде складно. Однак, хто сказав, що неможливо.

Стаття підготовлена за матеріалами архівів та інтернет-ресурсів.

Поділитися:

Категорії : Історія

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*