Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №12, 2020-03-22

Перші вихідні березня у Білому Борі пройшли під знаком Дня відкритих дверей у І Загальноосвітньому ліцеї імені Тараса Шевченка та річниць народження і смерті патрона школи.

Учні мали нагоду взяти участь у конкурсах співаної поезії на слова Тараса Шевченка та в художньому конкурсі на тему твору «Садок вишневий коло хати», перевірити свої знання з біографії і доробку поета. Було помітно, наскільки змінюється підхід до творчості Шевченка – діти у своїх виступах осучаснили вірші, виконуючи їх речитативом або як реп. Настці – учениці третього класу – подобається в ліцеї насамперед те, що учні мають багато різних занять, а лекційний час чітко розпланований. До Білого Бору вона приїхала з Хмельницького.

Раніше до Варшави на роботу переїхали її батьки з братом. Коли Настка опинилася в столиці, то зрозуміла, що вона недостатньо добре знає польську мову, аби навчатися у польській школі, тож вирішила вступити до українського ліцею у Білому Борі. Про цю школу вона дізналася ще в Україні – із розповідей вчителя польської у Хмельницькому.

Настка згадує, що перший рік навчання був важким, однак зараз вона настільки здружилася з однокласниками, що важко повірити – незабаром вона закінчить навчання і муситиме залишити Білий Бір. Далі хоче вивчати фільмографію у Варшаві. Нині більшість учнів ліцею – молодь з України, чиї батьки працюють у Польщі.

– Головна мета нашої школи – підтримувати українську ідентичність її учнів, тому ми дбаємо про те, аби популяризувати традицію та культуру насамперед серед представників української меншини, для яких була створена школа. Ми робимо все, аби до неї вступало дедалі більше дітей з громади. Зараз тут навчаються учні з України, батьки яких працюють у Польщі. Буває, що діти не говорять польською мовою, а після чотирьох років навчання успішно складають іспити на атестат зрілості. Це показує, що наша школа – високого рівня.

Вона також відкрита до польських учнів, які не володіють українською. Для нас не є проблемою відсутність знання будь-якої мови, – каже директорка ліцею Дорота Джевєцька. Згідно з навчальною програмою, учні ліцею можуть, окрім основних предметів, обрати додаткові, які вивчаються у розширеному варіанті. Наприклад, у першому класі ліцею це математика або історія. Натомість обов’язковою для всіх є розширена географія. У другому класі учні обирають розширене вивчення англійської або інформатики.

Це, як каже директорка Дорота Джевєцька, дає їм можливість підготуватися до відповідної вищої освіти. Наприклад, якщо учень хоче вступати на факультети технічного спрямування, то варто додатково вивчати спершу математику, а в другому класі ліцею – інформатику. Натомість той, кому краще вдаються гуманітарні предмети, може вибрати історію та англійську мову. Окрім цього, на розширеному рівні можна вивчати, звичайно, українську. Учениця 3 класу ліцею Анастасія приїхала до Білого Бору з Києва. Про українську школу вона дізналася з інтернету й вирішила вступити туди на навчання, оскільки це дає їй ширші перспективи. Попри те, що Білий Бір не можна порівняти з Києвом, Анастасія цінує тут спокій, тишу та безпеку – вона любить гуляти біля озера.

– Рівень навчання – дуже високий, натомість якщо говорити про атмосферу – всі намагаються бути один до одного добрими. Наша школа – це немовби маленька Україна, – каже Анастасія.

Після завершення навчання у Білому Борі дівчина планує повернутися в Україну і вивчати там корейську філологію. Попри те, що більшість учнів українського ліцею приїхали з великих населених пунктів, їм не заважає, що Білий Бір є маленьким містечком. Вони цінують затишні вулички та близькість до природи. Учениця 3 класу Роксолана приїхала з Вінниці. Їй насамперед подобається українська атмосфера у школі.

– Мене приємно здивувало, як українці в Польщі дотримуються своїх традицій. Ми в Україні могли би брати з них приклад, – каже Роксолана.

Після закінчення ліцею вона хоче вивчати менеджмент. Дорота Джевєцька підкреслює, що у школі навчається небагато учнів, тому вчителі мають індивідуальний підхід до кожного. А лекційні класи оснащені сучасним обладнанням. Маруся, учениця 3 класу, приїхала також із Києва, однак народилася у Донецьку, де й жила до війни з Росією. Про школу в Білому Борі довідалася від знайомих.

– Перші місяці були трохи важкими, оскільки я не знала, на що сподіватися. Однак з того часу минуло вже чотири роки, і сьогодні мені важко навіть уявити, як я муситиму прощатися зі своїми найкращими друзями. Я сумуватиму за ними, за школою та загалом за Білим Бором. Це містечко для мене – восьме диво світу, – каже Маруся.

Під час Днів відкритих дверей я зустріла також Світлану та Дмитра Зуєнків, які приїхали до Польщі з Кропивницького. Першим до Щецінка, що неподалік Білого Бору, переїхав півтора роки тому пан Дмитро, й зараз до білоборської школи підуть четверо його синів: двоє – до початкової школи, а двоє – до ліцею.

– Нам у Білому Борі дуже подобається, а насамперед ми захоплені тим, що тут зберігаються українські традиції. Живучи у Польщі, ми також хочемо підтримувати свою українську ідентичність, це для нас дуже важливо. А сьогодні, коли ми побачили дітей та молодь у національних вбраннях, відчули себе немов удома, – каже подружжя Зуєнків.

Фото авторки статті

Поділитися: