Христина Заник ■ ГРОМАДА ■ №48, 2019-12-01

Ми поспілкувались з гостями Ярмарку, його учасниками та організаторами. Що сьогодні притягує глядача на цю подію? Як долучаються до фестивалю люди з-поза громади та про що дискутували на Форумфесті?

Ярмарок скріплює любов

«Ти хіба не знала? На «Ярмарок» часто приїжджали люди, щоб шукати собі пари. В ті часи, коли не було інтернету, «Ярмарок» і «Лемківська ватра» – це були дві події в році, де молоді українці з Польщі не лише «імпрезували», але знайомились з майбутніми дружинами чи чоловіками. І надалі приїжджають з такою метою. А ще колись в «Нашому слові» було багато матримоніальних оголошень», – каже під час першого дня події Андрій Вархіл, редактор програми «Теленовини».

Про матримоніальні оголошення я чула. Зараз, на жаль, нечасто отримуємо їх на 12-ту сторінку тижневика. Але про пошуки пари розпитую також молодше покоління.

«Так було 15 років тому, коли ми були в ліцеях», – каже Ольга Вітек-Костик, яка приїхала на Ярмарок з Кракова. «Тоді це була така подія, що деякі пари, які, скажімо, «мали себе на оку», могли зустрітися, і познайомитись ближче. Тобто Ярмарок цементує любов (сміється). Трохи жартую, але так, це було таке місце, такий пункт, куди раз в році мусів приїхати. Зустріти своїх знайомих, потанцювати з дівчиною. І зараз форма помінялась, але не можна сказати, що та була краща, ніж ця. Не можна порівнювати, бо і потреби глядача помінялися», – додає Андрій Філь. Він приїхав на подію зі своєю дружиною Емілією Філь з Ольштина. Кажуть, що це вже їхній 15-й або 16-й Ярмарок.

Ольга додає: «Раніше це була більше танцювальна забава для молоді з української меншини. А тепер фестиваль став мистецьким проектом, куди приїжджають люди з різних сфер культури. І це приваблює не тільки молодь з наших шкіл, українців з Польщі, але також середовище, яке цікавиться українською культурою». Андрій зазначає, що помічає на Ярмарку більше нових глядачів – мігрантів з України.

«Ми колись приїжджали своєю компанією. І бавилися разом. Таким чином зустрічалися люди з різних міст. Це був той період в житті, коли всі знайомі між собою. А тепер, коли вже кожен має роботу, сім’ю, це більше нагода, щоб зустріти старих друзів», – каже Ольга.

Ольга та Андрій підсумовують, що вони самі виросли, і сприйняття цієї події також змінилося – «дозріло». Андрій Філь – один з тих, хто десять років тому на рейді «Карпати» придумав разом з Касею Комар-Мацинською та Дарією Пеленською концепцію «Молодої Музи» – повернення до програми фестивалю театральної складової, яка була присутня ще у 70-80-х роках. Оскільки театральне середовище серед громади розвивається – існують два театри – «Навпаки» з Ґданська та «Попри все» з Перемишля, а також можна запросити артистів з України – варто не відмовлятися від цієї частини – вирішили молоді активісти. На цьогорічному Ярмарку виступав театр «Навпаки» зі своїми міні-спектаклями, який додав духу так званого кабаре, театрального жарту.

І справді, після виступу хедлайнерів «Dakh Daughters» публіка святкує, як у всі часи фестивалю – танцює, спілкується групками, і неозброєним оком видно, що зібрались давні знайомі з різних поколінь, всі «свої».

Проте серед публіки таки присутні і поляки, і навіть люди інших національностей. Наприклад, білорус Радислав Пусько (Radosław Puśko) написав на своєму фейсбуці після події: «Що ж то діялося після концерту «Dakh Duagters» перед входом до клубу (…). Не відомо, звідки хтось вийшов з гармошкою, потім з’явилася ще одна і почалося. Давно не пам’ятаю такої енергії, спонтанної і спільної, братньої забави. Суть така, що попри те, що офіційно я був у Ґданську, але дух забави – то майже так, як на моєму Підляшші. Брати і сестри з України створили таку фантастичну атмосферу, всі усміхнені, задоволені, і справді можна було погуляти. Повна повага, всі милі і відкриті. Спільні танці, співи (я щоправда, тільки слухав) – це воно, і дуже всім рекомендую. Дуже дякую». Моя колега – фотографка – полька Анна Совуль зізналася після події: «Знаєш, це був один з найкращих концертів, на яких я взагалі побувала.

Подія для всіх поколінь

Організаторка заходу, голова Поморського відділу Об’єднання українців у Польщі Єлизавета Кремінська задоволена, що вдалося показати молодій публіці такий особливий вид перформансу, театру та музики, як виступ «Dakh Daughters». Гурт підготував також польські титри, які з’являлися під час виступу. «Це важливо, бо вони співають про такі цінності як воля, демократія», – підкреслює Кремінська.

«Ярмарки – це імпреза для всіх поколінь. Бачимо тут і дітей у возиках, і молодь і «старшу молодь» – як в нас кажуть. Це програма – для всіх».

«Це 40-й ярмарок, який я відвідую, і 15-й, який організовую. Зараз наша команда – це 50 осіб. І мушу нас похвалити: розплановано все до хвилини». Каже, що до організації події долучаються також українці з України: «І це нас найбільше тішить. Вони вносять нову енергію, нові думки. Особисто в мене такий комплекс, тому що я не закінчила української школи, я може погано говорю (пані Еля чудово говорить українською мовою – ред.), не є так добре зорієнтована в українській літературі. В музиці – так (сміється). І те, що вони хочуть з нами працювати, що для них є це важливе – теж якась приємність. Ми не можемо робити тут поділ, що ми – з Польщі, а ви – з України. Ми є одна нація, один нарід».

Пані Еля розповідає, що коли переїхала в Гданськ, їй було 20 років, тоді вона прийшла у світлицю і одразу долучилася до всього, що відбувалося, зокрема до організації Ярмарку. Каже, що любила бути «опікункою групи». Добре пам’ятає перший Ярмарок, на який потрапила, називає виконавців: «Співав гурт «Чумаки» зі Щеціна, а Роман Радіконович з Кошаліна співав пісні Мареничів, зокрема «Маки червоні». В гурті з Кошаліна Тарас Огородник співав «Я б хотів, я б хотів бути як той отаман». Також виступало гданське кабаре «Шпиля» з Олегом Романком».

Ведучий події Юрій Забіяка розповідає, що його історія з Ярмарком почалося випадково. За два тижні до події минулого року він переїхав до Гданська, щоб працювати на корабельні. Познайомився з громадою. Оскільки Юрій працював журналістом на телебаченні в Одесі і вміє знімати відео, то його навички дуже знадобилися. «І вже за 2 тижні, як тільки я з’явився в Гданську, я вже був на сцені», – сміється він. «Я зробив такий висновок – дуже важко українцю в еміграції – це стреси, ностальгія за звичним життям. А діяльність в громаді дозволяє просто відволіктися. Минув рік, відколи я тут, і я досі не мав можливості та приводу для суму», – додає Юрій. Зараз він працює рекрутером та викладає історію України у ґданській школі, оскільки за освітою є істориком.

Не лише співи і танці

За останні роки організатори також ввели в програму дискусійну панель, яка дуже збагатила Ярмарок, адже це можливість обговорити важливі проблеми, нові виклики, які стоять зараз перед спільнотою українців у Польщі. Цього року на події була важлива гостя – відома українська письменниця Ірена Карпа, яка презентувала свою нову книгу «Добрі новини з Аральського моря» та розповідала про розвиток української культури у Франції, адже останні п’ять років вона працювала секретарем з питань культури посольства України у Франції. Молоді українці з громади зазначають, що для них це дуже важлива подія, адже вона дозволяює дізнатися більше про те, що відбувається зараз в українському літературному середовищі.

На подію також запросили українську мисткиню зі Львова Дарію Альошкіну, яка створює витинанки, що вже підкорили весь світ: з виставками Дарія побувала в Південній Кореї, в Парижі у Франції, в Данії, Німеччині, також її роботи були представлені в Українському домі в Перемишлі. Вона привезла 18 великих витинанок, які прикрасили залу та менші за розмірами роботи, які можна було тут-таки на Ярмарку придбати і повісити вдома як прикрасу – так робили наші предки.

«Режисерка мені написала, що тема Ярмарку – жінка. І від цього я відштовхувалась. Майже у всіх роботах в мене присутній цей образ», – зазначає мисткиня. Каже, що створення однієї невеликої витинанки займає в неї 2-3 години, якщо задум вже є в голові. Під час другого фестивального дня вона створювала свої роботи в залі, щоб публіка могла побачити сам процес.

Важливо складовою Ярмарку буда дискусія про те, хто є глядачем, слухачем, учасником подій української культури в Польщі. В Форумфесті брали участь керівниця культурно-бібліотечного центру ФАМА і повноважена мера Вроцлава до справ мешканців українського походження Ольга Хребор, координаторка проектів фонду «Освіта для демократії» та членкиня Головної ради Об’єднання українців в Польщі Наталія Кертичак і журналістка Української служби Польського радіо, ведуча програми “Теленовини” Яна Стемпнєвич. Вела розмову журналістка «Нашого слова» Катерина Комар-Мацинська.

Учасниці говорили про те, чи виправданий традиційний підхід, який практикує ОУП, проводячи щороку Маланкаи і вечори Шевченка. Також експертки торкалися теми мігрантів та того, як залучити публіку на українські події.

«Мене часто питають: «На що підуть українці?» – «Але які українці?» – «Ну, маєте тут своє середовище». – «Ті хто слухає джаз, підуть на джаз. Ті, хто слухає рок, підуть на рок. А ті, хто слухає народні пісні, підуть на народні пісні», – зазначає Ольга Хребор. Вона додає, що не любить ствердження, що мігранти мають інші потреби, ніж українська меншина в Польщі: «Я маю сильне переконання, що це питання покоління. Якість відіграє роль», – додає вона і підкреслює, що українську публіку можна ділити за смаками, а не за походженням.

«Шевченко – те слово-ключ, в чому ми були виховувані. І до певного етапу це здавалося нам таким бездискусійним елементом культурної пропозиції. І раптом відчуваємо здивування в зіткненні з мігрантською групою, яка не має комплексів і страху сказати, що однак той Шевченко – це не те, що нас цікавить. Бо, – кажуть, – ми його мали досить багато в житті, щоб зараз у вільний час приходити на Шевченківські вечори. Ми очікуємо послухати «Онуку», або «Dakh Daughters», або «ВВ», – те, що є сучасною культурою», – зазначає Наталя Кертичак і говорить про те, що молодше покоління з Польщі орієнтується також не лише на пропозиції ОУП, а на сучасні тенденції в українському культурному середовищі, адже доступ до культури сьогодні досить широкий.

Яна Стемпнєвич зазначає, що останнім часом все більше на ринок культури входить польський організатор, який пропонує цікаві події. «В 2008 році виник фестиваль «Українська весна» в Познані. Вітольд Горовський зробив його з поляками – зі студентами місцевого університету. Нещодавно, коли я була на 10-літті, він розрісся. Пропонує і традиційну культуру, і Сергія Жадана з його ска-панком, і зустрічі з українськими письменниками. В організацію також включаються студенти з України», – підкреслила вона. «Якщо говорити про жанровість, з’являються, наприклад, театральні поді – як-от театральний фестиваль в Кракові, або фестиваль фільмів «Ukraina!», який в цьому році відбулася вчетверте. Його організатори – поляки, які бачать великий потенціал в українській кінокультурі, адже щороку в Україні з’являється біля 30 нових фільмів. І на ринок входить польський організатор, який знайомить польського глядача з українськими фільмами, а також українців, які живуть у Польщі». Журналістка також розповіла про позитивну співпрацю мігрантських організацій з меншинними.

Фото Анни Совуль

Поділитися: