Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №29, 2015-07-19
У Битові 3–5 липня та над озером біля села Удорп’я проходила «Битівська ватра». Ось уже 25 років подія єднає поляків, українців, кашубів, німців, які проживають на Битівщині.
Найбільший пленерний захід української меншини на Помор’ї розпочався цього року на центральній площі Битова, на якій ґданський театр «Навпаки» показав інсценізовані українські традиції, пов’язані зі сватанням. Відразу після нього актори театру поїхали кольоровим хороводом на поле «ватри» до Удорп’я. Обряди, пов’язані з весіллям, учасники могли побачити й другого дня усього дійства. Серед них було миття ніг майбутньої тещі, благословення молодих, спільні весільні танці, в яких участь могли взяти й гості цього культурного заходу. На полі «ватри» горіли теж невеликі вогнища, при яких готовлено страви для учасників. Цього вечора було багато концертів різних танцювальних та музичних гуртів з України і Польщі.
– Знаю, що тут живе багато українців. Знаю, що багато членів української меншини в Польщі підтримувало нас під час Майдану та підтримує тепер, під час війни. Тому дуже хочу вам, а також полякам і всій Польщі подякувати за постійну підтримку, яку отримуємо від вас, – наголошував зі сцени Сергій Фоменко, лідер гурту «Мандри», які були зіркою цьогорічної «Битівської ватри».
Триденну подію завершив концерт, присвячений 200-річчю з дня народження композитора музики до Гімну України о. Михайла Вербицького та 150-річчю першого виконання гімну. В його ході в римо-католицькому костелі в Битові виступив хор ОУП «Журавлі» та гурт бандуристів з Трускавця «Українські візерунки». Сам захід, якому виповнилося вже 25 років, відзначило нагородою Маршалківське управління Поморського воєвідства. Нагороду організаторам «Битівської ватри» вручила присутня на святі Беата Яворовська, заступник голови Департаменту культури при Маршалківському управлінні у Ґданську.
Про цьогорічний захід і плани на майбутнє розповідає нам одна з його організаторів – Галина Гарасим.
Одним з останніх проектів, який підготував битівський гурток ОУП, було записання на відео спогадів найстарших українців, що живуть у місті та в довколишніх селах. В інтерв’ю ці люди розповідали, зокрема, про весільні традиції, обряди, які вони пам’ятають ще з часу перед виселенням. Що з тих весільних елементів могли побачити учасники цьогорічної «ватри»?
Галина Гарасим: Дійсно, ми у сценарій весілля пробували ввести деякі обрядові елементи, про які ми дізналися з розповідей найстарших українців з нашого реґіону. Загалом ми збирали спогади від шести осіб, виселених з Завишня, Чашина, Віслока, Кристинополя тощо. Завдяки записаним інтерв’ю ми побачили, що кожне село мало свої традиції, в тому й весільні обряди. У сценарії весілля найбільше використано старих пісень. Але насправді тему весілля ми почали розробляти ще під час минулорічної «ватри». Торік на нашій сцені відбулася презентація весільних гуртів. Завдяки тому майбутні молодята могли самі оцінити, який гурт їм підходить, і запросити його на своє весілля.
Цього року нашою мрією було показати обряд вінчання. Думаю, це вдалося, і люди мали нагоду побачити не тільки сам весільний обряд, але й сватання, заручини, благословення батьками молодих, викуплення нареченої. Були також показані різні весільні забави. У всіх цих елементах ми використали весільні пісні тих сіл, звідки були виселені українці, які сьогодні живуть на Битівщині. Важливо теж, що до події долучилася і публіка.
Чи такі «весілля» стануть уже традиційним елементом цього заходу?
Такий маємо задум. Для того вже тепер висилаємо до людей анкети з запитаннями, що хотіли б вони побачити на «ватрі» наступного року. Отож з одного боку, розповсюджуємо інформацію про сам захід, а, з іншого, входимо у взаємодію з учасниками нашого свята. Ця анкета доступна на фейсбуці і кожен може її заповнити. Завдяки цьому самі люди матимуть змогу творити цю подію. Ми як організатори хотіли б у чергові роки показати весілля з Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо.
Чи традиційними стануть теж події, які проходитимуть поза полем «ватри» в Удорп’ї?
На міський ринок у Битові ми виходимо з «ватрою» вже вчетверте. Бачимо, що це добра ідея. Тут навідуються всі місцеві жителі, а так само туристи, яких багато влітку в місті. Це вигідно й старшому поколінню, яке не завжди спроможне приїхати до Удорп’я. Багато людей хвалило цьогорічний концерт, присвячений пам’яті о. Михайла Вербицького, що відбувся в місцевому римо-католицькому костелі. Певно виникне питання, чому він не відбувся в місцевій греко-католицькій церкві? Але з власного досвіду знаю, що польські глядачі скоріше підуть на концерт до костела, ніж до церкви.
Порівнюючи з першими «ватрами», сьогоднішня, можна сказати, має велику конкуренцію в реґіоні. Чи така ситуація впливає на плани щодо організування наступних заходів?
Дійсно, останніми роками поруч з «ватрою» в повіті організовані ще інші заходи, але ми не вважаємо їх конкуренцією, навіть навпаки… З їх появою на «ватрі» нема великого натовпу людей, тому менша небезпека, менша можливість якихось конфліктних ситуацій. Навіть охоронці, які пильнують порядок на «ватрі», й технічна обслуга заходу говорять, що вражені культурою учасників нашого свята. Нам, українцям, дуже приємно чути такі слова. «Ватра» 25 років тому була просто вогнищем, яке організовано передусім з думкою, щоб гуртувати українське середовище. Сьогодні теж так є, хоч треба зазначити, що в жодному разі ми не закриваємося від інших.
Цього року для учасників «ватри» перший раз введено оплату. Чому?
Це не оплата, а «цеглинка» на підтримку організування «ватри». Кошти такого заходу – великі. От і треба звідкись ці гроші брати. Цьогорічна програма була дуже широка й різноманітна. Думаю, що для людей це, хіба, нічого нового, бо, наприклад, на «ватрі» у Ждині теж платять за вступ. Інша справа, що вже нема такої кількості волонтерів, як колись. За все треба платити. Тішить нас, що нині приїжджають і допомагають підготувати «ватру» студенти. У нас у Битові дуже мало молоді, тому їхня допомога обмежена, тим більше, що часто для підготовки такого заходу просто треба взяти відпустку на роботі.
Як організувати чергові заходи, коли відомо, що вже через рік люди схочуть почути ансамблі такого ж рівня, як «Мандри»?
Цього року ми хотіли запросити «Океан Ельзи», але вони не могли приїхати. Після «Мандрів» ми розуміємо, що люди тепер чекатимуть на зірку подібного формату, отже тепер треба здобути на це кошти. Про музичний гурт, який мав би бути зіркою чергової «ватри», питаємо теж в анкеті. Тому чекаємо відгуків. Запрошуючи відомі гурти з України, ми хочемо притягнути до себе також українців-імміґрантів. Навіть у такому невеликому Битові є вже багато українців, які працевлаштовані тут на різних місцевих підприємствах. Поки що ці українці ще не відчувають потреби приєднатися до нас. Може, саме через такий концерт «Мандрів» вони захочуть ототожнюватися з українською спільнотою в Битові… ■
