Адам Вевюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №1, 2020-01-05

Людина, колі кінчит 18 років, стає ся повнолітня та од того часу так направду починат жити з повнима правами держави. Так што тот вік є барз важний та часто довго на нього ждеме. І такий власне 18-літній вік має юж лігницка Велія Народів, котра прошла 15 грудня в Академії рицерской.

▲ Вадим Грищук, Богдан Пецушок, Адам Вевюрка і Юрій Павлище

Як што рока в грудни на тим святі засіли до спільного стола меншини котрих житя привело до Лігниці. Можнс сьміло повісти што кожна меншина має свою історію як виглядав тот приїзд до Лігниці. В тих історіях є сизи, страх колі посмотриме на нашу долю, але і радіст, щастя, любов колі посмотриме хоц на французку чи гамериканьску меншину. Але гнеска вшитких нас єднає Лігниця. І то є думам краса што історія не ділит лігницки меншини а єднає. Свідоцтвом того є шторічна Велія Народів — Віґілія Народув.

В тим році до спільного стола засіли представники меншин таки як жиди, німці, французи, гамериканці, іспане, турки, греки, влохи-італянці, поляки та ми лемки разом з українцями як єдно історичні і культурово. Пристолі тим сідила молодіж з нашой школи з хору Полонина котра на сцені чудово колядувала. Того рока головном ведучом меншином билі німці.Тоти вшитки меншини єднає велія та різдвяний час хоц не до кінця колі посмотриме на жидів чи турків. Але думам ціж што різдво єднає вшитки народи світа бо то є час колі мир і згода є в кожним людским серці на землі.
В чим є краса лігницкого свята. По перше в відвазі вказаня публічно себе та будові спільноти медже лігницкима меншинами. По друге в вказаню різдвяного багацтва в колядах стравах та обрядах. По третє в будові толеранції в життї Лігниці. А гнеска то нам барз потрібне колі вказує ся часто люди інших наційом релігійом а найбарже інших кольором шкіри як люди поганих-злих.

Вертаючи до велії народів під нашим кутом. Наш лемківскій стів творили 2 організації ОЛ і С Л. То барз тішит што разм можеме вказати різдвяне багацтво регйону Лемковини.По лівій страні бив ціж наш велійний стів бо українскій де ціж вказане било лемківство бо люде за столом мают корені з Лемковини. Так што медже тима столами нияк границі не видно. А колі іщи почнемо 4олядувати то нич нас не ділит. Бо чи маме сфаритися котра коляда є лемківска а котра українска. В Різдвяний чвс бив би то велький гріх — особисто думам.
Вшитки меншини частувалі інших стравами повідалі о своїм різдві та передавалі різдвяні побажаня. Не мргло бракнути ціж оплатка просфори чи навіт галки а ми зо свой стани долучили чеснок котрий як все будит в публіції усміх і емоції.

18 Віґілія Народів перешла до історі. Тепер ждеме на Різдво 25 грудня і 7 січня котрн впровадят нас скоріше велії. Тоти велії будут певні барже богати в коляда стравах та обрядах. Але треба нам ціж віддати чест Вігільйом Народів од років бо свято те будує добро толеранцію та вказує што можна што треба будувати медже народами згоду. Веселих свят!

Фото Світлани Пецушок

Поділитися:

Категорії : Культура, Лемки, Події

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*