Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №43, 2020-10-25

У Варшаві 7 жовтня відбулося засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин. Представники громад не лише підсумували 15-річчя своєї роботи, а й обговорили актуальні проблеми. Найважливіше питання – чи з огляду на пандемію та спосіб фінансування організації «доживуть» до кінця року.

Освіта та медійна присутність

Засідання мало дві основні теми. Перша – це дискусія навколо відповіді урядових представників на рапорт про ситуацію національних та етнічних меншин і регіональної мови у Польщі. Під час засідання обговорювали, зокрема, становище освіти, медіа, історичної пам’яті. Представники громад вкотре вказали на ці проблеми, на яких наголошують уже роками.

Це, зокрема, фінансування меншинної освіти, адже велика кількість грошей із субвенції не передається на навчання для учнів-представників громад. Це підтвердив присутній на засіданні Артур Яблонський, який у 2008-2012 роках був співголовою комісії та представляв у ній кашубів.

«Було би краще, якби субвенцію на навчання меншин, яку зараз отримають ґміни, замінили державною дотацією. Я був у місцевому самоврядуванні і знаю цю проблему зсередини. Субвенцією ґміни можуть управляти як хочуть. Дотація мусить бути спрямована конкретно на навчання учнів з меншини», – пояснив Артур Яблонський.

Приклад нецільового використання грошей навів представник словацької меншини Людомир Моліторіс:

«Я знаю випадок, коли кошти, які мали бути виділені на навчання учнів з меншини, призначили на встановлення пам’ятника перед школою. Такий маразм щодо незрозумілого способу фінансування освіти меншин, а також друку підручників, спостерігається вже кільканадцять років».

Відповідальний за освіту в комісії Мацєй Копець сказав, що центральна влада не може втручатися у роботу самоврядування; до того ж, є двосторонні договори між державами.

«Ми виконуємо такі міжнародні угоди, які стосуються освіти меншин, зокрема і з Україною. Це питання треба ставити міністрові закордонних справ Польщі», – сказав Мацєй Копець. Ці слова не дуже сподобалися представникам громад.

«Якщо фінансування освіти залежить від договору між державами та від міністра, то навіщо наші дискусії в комісії про ці справи? Виходить, що наша робота не має значення», – різко відреагував Бернард Ґайда з німецької меншини.

Представник Міністерства освіти натомість запропонував попрацювати над питанням видання книг. Щодо цього він звернувся до університетів, зокрема, у справі підготовки підручників українською мовою. Інша його ідея – фінансування роботи експертів з навчання меншин на рівні воєводств.

Представники громад обговорили також проблему присутності – а радше невеликої присутності – меншинних передач на телебаченні. Порушили питання історичної пам’яті, відсутності відповідної урядової реакції на випадки негативного ставлення до пам’яті про жертви людей, що були громадянами Польщі, проте мали непольську національність.

Представники громад у комісії взяли до відома зміст рапорту, однак не схвалили його та ніяк не оцінили.

«Він не віддзеркалює реальну ситуацію нацменшин у Польщі», – сказав один з двох представників української меншини, історик Григорій Купріянович, який є співголовою Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин.

Пандемія та спрощення фінансування

Наступне питання, яке викликало бурхливу дискусію, – це ситуація національних та етнічних меншин в умовах пандемії. Наразі у Міністерстві внутрішніх справ та адміністрації (МВСіА), яке виділяє їм фінансування, підписали 92% всіх договорів. Більшість організацій з огляду на пов’язані з пандемією обмеження змінили термін реалізації своїх проєктів з весни на на літо або осінь. Також від 25 ініціатив меншинні організації відмовилися.

«Гроші, які не були використані, можуть повернути меншинам, адже є відкриті конкурси на реалізацію, зокрема, медіапроєкту», – розповів Анджей Сосновський, заступник директора Департаменту віросповідань та національних і етнічних меншин при МВСіА.

Ідеться про відкритий конкурс на виготовлення мультфільму, який має популяризувати меншини. Однак ніхто поки що не зголосився. «Не знаю, чи хтось знайдеться. Я розмовляв з продюсерською фірмою, яку заснували представники німецької  меншини. Проте ніхто за такий короткий час не зможе зробити мультфільм», – заявив Рафал Бартек, один з представників німців у комісії.

Григорій Купріянович розповів, що, на його думку, зараз найважливіше у дотаціях для меншин:

«Бухгалтерія, орендна плата за приміщення, для виживання організацій усе це зараз –  найважливіша проблема. Тому варто було би змінити «наголос» у системі фінансування. Більше грошей міністерство могло би виділяти на «суб’єктні дотації» (dotacje podmiotowe), завдяки яким ми фінансуємо поточну діяльність організації».

Проте проблема виявилася набагато ширшою, і допомога меншинам потрібна вже сьогодні. На це звернула увагу членкиня Головної управи Об’єднання українців у Польщі Стефанія Лайкош:

«Коли ми організували заходи, то мали якісь прибутки, отримували добровільні пожертви. Тепер, коли події проводяться онлайн, цього майже немає. А меншини мусять повертати невикористані гроші до міністерства. Я не кажу про наступний 2021 рік. Проблема з цим є уже в 2020-му».

Віцеміністр МВСіА Блажей Побожий наголосив – якщо організація вже знає, що до кінця року не зможе реалізувати якийсь проєкт, найкраще одразу повідомити про це у міністерство. Тоді можна буде провести новий конкурс. 

Маріола Абковіч, представниця караїмів, додала – може, меншини самі повинні вирішувати, на що збільшувати свій бюджет. Схоже запитання мала і Стефанія Лайкош.

 «Чи можна зробити так, аби після аналізу бюджету ми призначали невикористані гроші на проєкт, для якого нам бракує коштів? Завдяки цьому ми змогли би завершити ініціативи, які проводимо вже зараз», – зазначила членкиня Головної управи ОУП.

Натомість Григорій Купріянович попросив до кінця року оголосити через МВСіА два конкурси. Один – на закупівлю обладнання для організації онлайн-заходів та різних ініціатив. Другий – на додаткові фінансування поточної діяльності організації. Проте представники міністерства зазначили, що до договорів на цей рік треба готувати окремі додатки.

«Є можливість гнучких змін. Проте, наприклад, не можна за гроші, призначені на організацію фестивалю, придбати ноутбуки. Це вже буде незаконно», – пояснив Блажей Побожи. У відомстві наголосили: є закони та процедури, яких треба дотримуватися, тому важливо організовувати відкриті конкурси. При цьому меншини кажуть – навіть якщо такі конкурси проводитимуть, на це потрібен час, а до кінця року його залишилося не так багато.

На наступний рік громади подали вже 650 заяв на реалізацію своїх проєктів. На думку Григорія Купріяновича, варто задуматися над запровадженням системи багаторічного фінансування меншинних ініціатив, як це відбувається у сфері культури.

Цвинтар у Бялоґурах

Ще однією темою обговорення Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин cтало знищення кладовища старообрядців у cелі Бялоґури на Підляшші. Згідно з підрахунками, на сільському кладовищі спочивають близько 400 людей. У 1990-1991 роках ґміна Ґіби, до якої належить село, приватизувала багато землі. Вісім років тому ґміна продала ділянку над озером, де знаходиться цвинтар, а у травні минулого року нові власники заявили: у місцевому плані розвитку ця територія призначена для відпочинку, і в жодних документах немає навіть згадки про кладовище. Крім того, за їхніми словами, дозвіл на будівництво на ділянці був нібито виданий ще у 2016 році.  У ґміні заперечили. Проте нові власники вирішили проводити роботи далі і вирівняти ґрунт; під час роботи бульдозерів у землі знайшли людські кістки. Тоді втрутилася поліція, справою зайнялася також прокуратура.

Історія кладовища в Бялоґурах – це лише частина ширшого явища, бо на Сувальщині є багато забутих некрополів старообрядців, правовий статус яких треба встановити, які потребують догляду та вшанування пам’яті.

Схожі ситуації з українськими цвинтарями ми також описували у тижневику. Наприклад, коли на території українського цвинтаря в Ульгівку (Люблінське воєводство) встановили туалет. А подібних випадків зі своєрідним «впорядкуванням» пам’яток було більше. Зазвичай такі ситуації трапляються там, де немає кому опікуватися могилами, бо корінне населення поблизу вже не проживає. Із плином часу ці пам’ятники зникають під землею.

Фото автора статті

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*