Блоґ Ярослава Присташа ■ 2014-03-18
Багато громадян України українців, росіян та інших народів України послуговуються російською мовою як рідною. Я розумію тих українців, які з дитинства спілкуються російською мовою. Розумію також русифікованих українців, яким важко бути на щодень героєм і говорити державною українською мовою в морі російськомовних. Розумію росіян, представників національної меншини в Україні. Я сам є представником меншини в Польщі, і мова для мене це ідентифікаційний код.
Я не маю наміру і права вимагати, щоб такі люди українізувалися, вони повноправні громадяни, патріоти, навіть націоналісти своєї української держави. Просто так склалося. Їхнє право спілкуватися мовою, якою до них зверталися батьки.
Тепер, коли президент Росії Владимір Путін і самозвана окупована «Республіка Крим» наміряються захищати всіх російськомовних як членів «русского міра» в Східній Україні, варто подумати, як запобігти тому, щоб російськомовні громадяни України не були, як дотепер, імперським інструментом путінської Росії. Їхній ситуації не позаздриш.
Як би вони не переконували, що їхніх прав не ущемляють, Путін їх не слухатиме і може прийти з «братньою допомогою». З другої сторони, щоб не стати причиною наступу російської армії в Україну, російськомовні громадяни могли би добровільно перейти на українську мову, щоб позбавити Путіна від арґументів, і довести, що російськомовних в Україні нема, і вибирати, якою мовою говорити, це їхнє особисте право. Проте це може стати і протилежним арґументом для Путіна мовляв, насильно українізували. І що тоді?
Триста років русифікації Східної України, винищення Голодомором українського населення і колонізація росіянами Донбасу й Слобожанщини принесли свої наслідки.
Лише громадянське суспільство і почуття відповідальності кожного громадянина України, незалежно від мови спілкування, поможе створити європейську Україну. Це буде найкращою відповіддю Путінові.
