Наталя Кравчук, Ніна Паславська, Андрій Сидор, Анна Вінницька, Ярослав Михалик, Наталія Шелест, Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №49, 2013-12-08
ВАРШАВА
У православній церкві й на цвинтарі на Волі 23 листопада зібралися українці, щоб ушанувати пам’ять жертв Голодомору в Україні. Службу Божу відправив блаженнійший митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава. У проповіді він наголосив: «До голоду спричинився атеїстичний режим колишнього Радянського Союзу. Була це своєрідна кара за спротив хліборобів колективізації, а також брак віри, пошани і любові до другої людини. Ця жадоба влади стала причиною такої великої трагедії».
Православні священики, глава Православної церкви, віряни, серед них також і греко-католики зі своїм парохом о. Петром Кушкою, українські дипломати, посол Маркіян Мальський панахидою і словом біля пам’ятника вшанували пам’ять мільйонів українців, убитих штучно створеним голодом.
Отець проф. Маріан Бендза закликав сучасні покоління українців заглибитися в історію свого народу, зокрема Голодомору, щоб зрозуміти, що всі національні прориви відбувалися під покровительством Пресвятої Богородиці. «Так і сьогодні про мир і спокій для українського народу молимося під омофором Божої Матері», – зауважив отець.
«ХХ століття дарувало Україні багато трагедій, але 30-ті роки були жахливими тільки тому, що народ, мирне населення України хотіло спокійно жити. За це вбивали мільйони. Сьогодні скорботним мовчанням і запаленою свічкою віддаємо шану жертвам Голодомору в Україні», – сказав посол України.
Про подвійний злочин того часу говорив колишній голова ОУП Юрій Рейт: «Чорнозем вкривався трупами невинних людей, які вмирали голодною смертю. Тимчасом світ мовчки забув про цю трагедію. Геноцид українського народу – це пересторога для майбутніх поколінь».
«Добре, що світ говорить про тоталітарний режим, жертвами якого стали мільйони невинних людей. Настав час світові зрозуміти, що Україна повинна увійти в об’єднану Європу, бо страждальний народ і жертви заслужили це», – зазначив депутат Сейму РП Мирон Сич, схиляючи голову перед символічним меморіалом.
Суботнім пополуднем у всеукраїнську годину пам’яті на православний цвинтар також прийшла молодь, щоб об’єднатися з усіма, хто вшановував пам’ять жертв. Учні українського міжшкільного пункту навчання у Варшаві підготували скорботну програму.
Попереднього дня в Центрі освіти ІНП проф. Омелян Вішка виступив з доповіддю про Голодомор та показано фільм «Живі» Сергія Буковського. А 1 грудня греко-католицька спільнота Службою Божою та історичною зустріччю теж вшанувала роковини Голодомору.
Увечері 24 листопада українську громаду в Польщі згуртував фільм «Технологія геноциду», який показали в польському телебаченні. Спланований і реалізований комуністичним режимом Голодомор та масові політичні репресії поставили під сумнів існування нації. Технологія Голодомору – це знищення українства, контроль, смерть удома, бо від розв’язання справи України залежало майбутнє комуністичної влади. Масовий голод – це спосіб підкорити непокірних, який споконвіку був знаряддям можновладців. Голод 1921 р. тестували на українському народі, а вповні його застосовано в 1932–33 роках. Вражали розповіді очевидців, як-от і рефлексія старенької жінки: «Ніколи не було правди в моєму 100-літньому житті…».
Вся Україна у той час була зоною голоду і смерті. Люди вмирали цілими селами. Тільки за 500 днів вимерли всі сім’ї одного села, 1124-ро людей. Голод був страшнішим від війни, – стверджували ті, хто пережив його.
Голодомор був геноцидом проти українського народу. Те, що ми нині можемо і зобов’язані робити, – це пам’ятати. Пам’ятати, яку ціну – жахливу ціну – заплатила нація за право жити на власній споконвіку землі і збирати плоди зі своїх (не чужих!) родючих ґрунтів. На жаль, «народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв. Тавро 1933 р. горить і досі на чолі нашого буття». Запам’яталися мені ці слова, які сказав колись наш поет Іван Драч. Тому «Вічная пам’ять» повинна лунати щорічно у всіх громадах українців світу. ■
Наталя Кравчук
______________________________
ҐДАНСЬК
Для відзначення 80-х роковин Голодомору в Україні Ґданська громада зібралася 23 листопада на Лостовицькому кладовищі, щоб спільно помолитися під пам’ятним хрестом жертвам Голодомору 1932–1933 років. Панахиду відправляв о. митрат Йосиф Улицький. Присутні були генеральний консул України у Гданську проф. Мирон Янків та консул Оксана Денис. Під хрестом були покладені квіти й запалені свічки.
В неділю миряни молилися у храмі св. Варфоломія і Покрову Пресвятої Богородиці за жертви всіх голодоморів, які досвідчили Україну у 20-х, 30-х та 40-х роках ХХ ст. Святу Літургію та панахиду відслужив о. Й. Улицький. Консул України О. Денис подякувала всім присутнім за спільну молитву за душі тих, кого зложено у гробі часто без жодної молитви, без гідності, без похоронного обряду.
Після богослужіння у домівці ОУП у Ґданську відбулася презентація проф. Степана Філіпчука про Голодомор. Зустріч закінчилася авторською презентацією Юрія Гаврилюка його книжки «Від Володимирових походів до лінії Керзона», тобто першої частини видання «Землі на українському обрії: Лемківщина, Бойківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя». ■
Ніна Паславська
______________________________
КЕНТШИН
Українці Кентшина та околиць приєдналися до всеукраїнської акції з ушанування пам’яті жертв Голодомору в Україні у 1932–1933 роках. У суботу 23 листопада в місцевій греко-католицькій церкві відправлялася літургія і панахида.
У проповіді о. Мирослав Підлипчак ЧСВВ ствердив, що Голодомор був спланованою дією Москви проти українського селянства, яка мала на меті ліквідувати селян – основу української нації і національного відродження. Наслідки геноциду проявляються і сьогодні через брак пошани до іншої людини, свого народу, мови, традиції, Церкви. Отець підкреслив: «Без наукових досліджень наслідків Голодомору та засудження цього злочину демократичні перетворення в державі – неможливі». На закінчення він закликав мирян до роздумів і молитви за всіх, хто постраждав унаслідок комуністичного режиму, який спирався на позбавлену Бога мораль.
Натомість 24 листопада, в неділю, після літургії молодь з Кентшина і діти з пункту навчання української мови представили зворушливе видовище на сцені. В символічний спосіб вони зобразили трагедію багатьох українських сімей у 30-ті роки, коли-то головною темою був голод і благання про шматочок хліба. Цю виставу підготували с. Міріам ЧСВВ та вчителька української мови Єва Клек. Організатором заходу був місцевий гурток ОУП. Парафіяни Асунів і Байорів-Малих також ушанували пам’ять жертв Голодомору.
Ми не забули,
ми пам’ятаємо!
Андрій Сидор
______________________________
КРАКІВ
Заходи, пов’язані з відзначенням 80-х роковин Голодомору в Україні у 1932–1933 роках, українська громада організувала 23 та 24 листопада. У греко-католицькій церкві о. Петро Павлище 23 листопада відправив поминальне богослужіння і панахиду за жертви Голодомору. Після цього з участю близько 200 осіб відбулося покладення квітів до меморіальної дошки жертвам Голодомору на вул. Ольшевського, яку відкрито 2008 р. З офіційними промовами про історію трагічних подій виступили генеральний консул України в Кракові Віталій Максименко, голова краківського гуртка Об’єднання українців у Польщі Оксана Баранівська, професор Володимир Мокрий, а також представник влади міста Кракова – директор відділу культури і національної спадщини міської адміністрації Станіслав Дзедзиц. На заході був також присутній директор краківського відділу Інституту національної пам’яті д-р Марек Лясота, який урочисто відкрив виставку, присвячену жертвам Голодомору. У церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору брали участь і молоді студенти з України, які навчаються у вищих навчальних закладах Кракова.
Натомість 24 листопада українці Кракова мали змогу послухати доповідь д-ра Павла Секули з кафедри українознавства Яґелонського університету на тему: «Великий голод 1932–33: проблема геноциду», а також подивитися документальний фільм про Голодомор.
Свічки і квіти при меморіальній дошці привернули увагу мешканців і гостей міста, які хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Голодомору. ■
Ярослав Михалик
______________________________
БАРТОШИЦІ
Для Комплексу шкіл з українською мовою навчання 21 листопада цього року стало Днем скорботи. У залі зібралася вся школа, щоб у 80-ті роковини Голодомору в Україні виразити глибоке співчуття його жертвам.
Зі вступним словом про Голодомор в Україні, роковини якого відзначають у всьому світі, виступила директор школи Любомира Тхір.
Про страшну статистику і жахливі факти Голодомору, штучно створеного сталінським режимом, розповів учитель історії Орест Ортинський. Після цього виступили діти з літературно-музичною композицією, яку підготувала вчителька української мови та музики Наталія Шелест.
«…Це було давно, тяжко нам було,
З голоду в страшні тридцяті
умирали ми,
Але все пройшло, й як там не було,
Пісню ми завжди співали…
„Україно, Україно! Ти матінко моя,
ти мила.
Україно, Україно! У серці ти єдина”»
Ці слова у виконанні хору «Лісова пісня» слухати без сліз було неможливо.
Учні в прозі та віршах пом’янули ті страшні події на нашій українській землі: «…Пам’ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни».
«Багато сторінок кривавих і чорних. Коли зараз читаємо, здригаємося від жаху. Особливо вражають ті, де смертним шрифтом вкарбовані слова і цифри про смерть, бо це було не стихійне лихо, а навмисно підготований Голодомор».
«Це остання хлібина, остання…
Очі горем налиті вщерть,
Батько й діти не їли зрання.
Це остання хлібина, остання…
Після неї – голодна смерть…»
(Б. Олександрів)
Ці фраґменти прозвучали під супровід «Реквієму» Вольфґанґа-Амадея Моцарта. Жодне серце дитини й дорослого не залишилося байдужим. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв геноциду українського народу, а запалені свічки від кожного класу під хрестом з квітами, який приготувала сестра Франциска Саламашик, були нашою даниною тим, хто пішов у вічність від нас у голодних 1932–1933 роках. ■
Наталія Шелест
______________________________
СЛУПСЬК
«Відняли скибку хліба,
відняли і життя…
Пам’яті мільйонів дітей, жінок і мужчин, приречених на голодну смерть комуністичним режимом в Україні в роки 1921–1923, 1932–1933 і 1946 р. у 80-ті роковини геноциду – українці Слупська й околиць.»
Такі слова видніють на обеліску жертвам Голодоморів, який установлено біля місцевої греко-католицької церкви. Освячення обеліску в присутності запрошених гостей, зокрема генерального консула України у Ґданську Мирона Янкова, здійснили священик Української греко-католицької церкви о. Богдан Піпка та священик Автокефальної православної церкви в Польщі о. Маріуш Синак. У греко-католицькому храмі відправлялося богослужіння і панахида та відкрито виставку Інституту національної пам’яті, присвячену цим трагічним подіям.
Присутній на врочистості сенатор Казимеж Клейна відзначив, що події 1932–1933 років в Україні відобразилися і на його поколінні. За його словами, про голод в Україні в польських школах часів Польської Народної Республіки ніхто не говорив, тому єдиним джерелом знання були українські сусіди. «Інформація також не передавалася на Захід. Багато політиків міжвоєнного періоду, хоч інформація про події в Україні до них і доходила, замовчували це, а навіть більше – дехто свідомо обманював, що в Україні нічого страшного не відбувається», – підкреслив К. Клейна.
Питання голодоморів в Україні обговорювалося під час наукової панелі з участю професорів Володимира Комара з Івано-Франківська, Ігоря Соляра зі Львова, Романа Дрозда з Поморської академії та Мирона Янкова.
«На жаль, в Україні вшанування пам’яті жертв Голодоморів відбувається більше на громадському, ніж загальнодержавному рівні. Активні акції в цьому плані проводить молодь та студенти, які вважають, що за допомогою таких заходів можна об’єднати всю Україну: як захід, так і схід», – підкреслив В. Комар.
На завершення суботньої зустрічі присутні мали можливість подивитися фільм про Голодомор. Скорботні врочистості організовував місцевий гурток ОУП. Коли йдеться про відзначення роковин Голодомору, то місцеві українці особливо дбають про пам’ять померлих під час цих страшних подій. Варто нагадати, що саме в Слупську до 70-х роковин Голодомору приурочено великий концерт-реквієм з участю декількох хорів, який зібрав найкращі рецензії. ■
Анна Вінницька
______________________________
ҐЛОТІВ
Передостанньої суботи листопада у Ґлотові біля Доброго Міста понад п’ятсот вірян ушанували пам’ять жертв штучно створеного більшовицькими ординцями голоду в Україні у 1932–33 роках. Хресний хід пам’яті організували Ельблонзький та Ольштинський деканати УГКЦ. Віряни в супроводі кільканадцяти священиків і монахинь на чолі з ольштинським деканом, парохом ҐуроваІлавецького отцеммитратом Іваном Лайкошем пройшли ходою пам’яті всі чотирнадцять зупинок Христової Голгофи. На кожній зупинці звучали молитви і твори Уляни Кравченко. Представники парафій несли хліб на вишиваних рушниках, лампадки зі скорботним вогнем, благаючи: «Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй нас» та «Отче наш».
На закінчення хресного ходу до віруючих звернувся о. Павло Поточний з ольштинської парафії УГКЦ. Він нагадав, що протягом десятиріч не можна було говорити про голокост, який спіткав мільйони українців. Нині, коли вже це дозволено, дехто не хоче вірити в оцю найстрашнішу з трагедій людства. Або заперечує її… Людей, які пережили страхіття Голодомору, вже майже нема серед живих, а нащадкам через 80 років після цього злочину не вкладається в голові, що можна було щось подібне придумати. І мешканців найбільш родючих земель у світі приректи на страшну смерть лише за те, що вони не відмовилися бути українцями. Дехто, хоч і знає правду, заперечує цей факт, бо продовжує плекати одну з найбільш злочинних і трагічних ідеологій, яку створило людство… На завершення процесії віряни один з одним символічно поділилися хлібом, взяли участь у панахиді, яка закінчилася гімном пошани жертвам Голодомору «Вічная пам’ять». ■
Степан Мігус
