«Український столик» у Білостоці

Людмила ЛабовичКУЛЬТУРА№19, 2016-05-08

У Білостоці в рамках «Білостоцької мовної кав’ярні» відбуваються зустрічі за «українським столиком». У новому році, після перерви, любителі розмов різними мовами світу почали зустрічатися в клубі «Gram off on».

Проект «Білостоцька мовна кав’ярня» існує з 2009 р. Він спрямований до всіх, хто хоче вивчати і використовувати на практиці знання мов, познайомитися з новими людьми та їхньою культурою. Реалізація ідеї відбувається у формі зустрічей один раз на два тижні, спершу в кав’ярні «Esperanto Cafe», тепер у клубі «Gram off on», під час яких можна присісти до будь-якого столика, на якому є табличка з назвою конкретної мови, порозмовляти або просто послухати. Вибір – великий: крім кількох столиків, за якими розмови ведуться англійською мовою, є столики з німецькою, російською, французькою, іспанською, данською, турецькою, китайською, польською, есперанто і багатьма іншими мовами.
Проект придумали білостоцькі есперантисти. Один з них, молода людина, Пшемислав Вєжбовський пояснює: «Це була ініціатива нашого волонтера, який приїхав до білостоцької організації есперантистів 2009 р. Ідея виводиться з Тулузи (Франція), де така мовна кав’ярня добре працювала. Ми вирішили теж спробувати і сім років тому вперше зорганізували зустріч „Білостоцької мовної кав’ярні”. Думали, що мало хто зацікавиться, але прийшло неймовірно багато людей, які сказали, що в Білостоці бракувало таких зустрічей».
Один з ініціаторів проекту П. Вєжбовський – це поліглот. Крім польської мови, він володіє російською, англійською, французькою, італійською, есперанто. Українською мовою теж розмовляє дуже гарно, почав її вивчати, як 2011 р. вперше поїхав в Україну на фестиваль молодих есперантистів. Тоді познайомився зі своєю майбутньою дружиною: «Я знав більш-менш російську мову, – розповідає, – однак вирішив, що треба вивчити українську, тому що мені завжди було неприємно розмовляти на вулицях російською, коли я чув довкола українську. Я переконаний, що треба вивчити хоча б підстави мови країни, до якої ми їдемо. Наприклад, коли я їду до Литви, вивчаю щонайменше десять литовських слів, щоб показати, що для мене важливо щось сказати цією мовою. Саме тому я почав вивчати українську. Потім ще з дружиною час від часу її вживав. До речі, ми розмовляємо нині трьома мовами – польською, українською та російською. Російською тому, що дружина походить зі східної України та її сім’я розмовляє російською».
«Український столик» з’явився наприкінці листопада 2014 р. Зустрічаються за ним передусім місцеві українці, але також ті, що приїхали до Білостока з України, зокрема студенти, які навчаються в білостоцьких вишах у рамках різних міжнародних проектів. «З’явилася можливість поспілкуватися з українцями з України, які щораз частіше приїжджають до Польщі, зокрема до Білостока, – говорить Андрій Давидюк. – Зустрічається при нагоді українське середовище цього міста. Тут у цікавий спосіб можна вивчати мову, бо говоримо з корінними носіями української мови, а це – неповторна нагода вивчати мову. Це найчастіше цікаві молоді люди, які подорожують, цікавляться світом. Вони, наприклад, переказують нам свою версію подій в Україні. Крім того, ці зустрічі показують, який у молодих українців погляд на нову Україну, але також на світ, Польщу. Тому-то цікаво поговорити».
«Український столик з’явився, коли приїхала до нас волонтерка з України – Надія з Харкова, – розповідає П. Вєжбовський. – Десь у той самий час до Білостока приїхала і моя дружина. Тобто були люди, які розмовляли українською. Такі були початки «українського столика». Через деякий час прийшли до нас українці з Підляшшя, що живуть у Білостоці, і так «запрацював» цей столик. Пізніше до Білостока прибули студенти в рамках програми «Еразмус», які вчилися в Білостоцькому університеті. На жаль, їх уже нема, тому що разом з кінцем семестру вони закінчили своє навчання в Польщі. Однак надіюсь, що будуть приходити нові».

«Український столик» – це хороша пропозиція для всіх, хто хоче підвищити рівень знань української мови та зустрітися у своєму українському оточенні, оскільки бракує в Білостоці місця, де можна проводити реґулярні зустрічі. З другого боку – це нагода показати, що в цьому місті є українське середовище. «Я думав, що в Білостоці і на Підляшші мало українців, – зізнається П. Вєжбовський. – До речі, мені здається, що багато поляків так думає: якщо хтось є з меншини, а тим більше православний, він мусить бути білорусом. Однак виявляється, що тут є також українці. Тепер, крім того, що зустрічаємося в мовній кав’ярні, ходимо з дружиною на різні зустрічі, наприклад, були в музеї в Козликах над Нарвою, поїхали на фестиваль „Підляська осінь”. Бачу, що українська меншина дуже активна, це мені подобається. Радію, що люди не забули мови, що розмовляють українською. Можна сказати, що я став частиною цієї меншини трохи й через дружину».
«Білостоцька мовна кав’ярня», у рамках якої відбуваються зустрічі за «українським столиком», – це волонтерський проект, який дозволяє полякам і представникам національних меншин зустрічатися та брати участь у найкращому мовному курсі світу – безкоштовній, вільній розмові з різними людьми. Зустрічі відбуваються вже сім років і весь час не бракує зацікавлених. А вибір дуже великий – за сім років у кав’ярні можна було розмовляти майже 20-ма мовами світу, у тому арабською та угорською, а навіть мовою жестів. Організатори зустрічей відкриті на будь-яку мову. Щоб спрацював черговий столик, вистачать дві зацікавлені особи. Для білостоцьких українців мовна кав’ярня – це можливість реґулярних зустрічей, яких після закінчення курсів української мови для дорослих у Білостоці просто не вистачало. Тому варто приходити, розмовляти і знайомитися з новими людьми. Зустрічі відбуваються кожного другого понеділка. Детальну інформацію про чергові зустрічі слід шукати на сайті: www.facebook.com/kawiarnia.jezykowa

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*