Ярослав Присташ, головний редактор «HC» ■ ПОГЛЯДИ ■ №17, 2015-04-26
Те, що Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія боролися за незалежність України, відомо віддавна. Політичний уклад сил в українському парламенті дозволив прийняти ряд декомунізаційних законів. З закулісних інформацій виникає, що закон був компромісом, але як же важливим для ветеранів УПА й ОУН.
Ці закони вдаряють передусім у російсько-совєтський міф «русского мира» і виходять назустріч встановленню національних цінностей України. За цим жестом має йти поширення ґрунтовних досліджень та їх популяризації. Саме тому відкрито архіви. Цим діям протидіятиме Росія, тим самим почнеться ідеологічна війна за історичну пам’ять. Прийнятий пакет антикомуністичних і національних законів є лише першим етапом десовєтизації українського суспільства. Далі мають бути відповідні зміни в підручниках та зняті історичні фільми.
Коли закріпиться в Україні демократія і стабілізується політична ситуація, прийдеться їй змірятися з методами боротьби за незалежність України, наприклад, зі злочинами УПА та ОУН проти поляків, євреїв, чехів. Це в інтересі, насамперед, України. Офіційна Польща терпеливо чекає на український жест, радикальна – різко протестує і вимагає, щоб Україна негайно розрахувалася за злочини українських військових структур. У Польщі «синдром Єдвабного» сколихнув громадською думкою. Подібне станеться колись і в Україні. Можна сперечатися про час схвалення цих законів, але коли дивитися на це очима поляків, то цей час ніколи не буде відповідним. Тим паче, що в Польщі виборча кампанія триватиме до осені.
Я чекаю, коли Польща почне досліджувати злочини «проклятих солдатів» чи Армії крайової. В Україні не пам’ятають про українські злочини на Волині, так само як у Польщі не бачать злочинів Війська польського, Громадянської міліції, АК та «проклятих солдатів» проти українського чи, наприклад, словацького населення.
Так як Україна не диктує, хто має бути героєм Польщі, так само Польща повинна стриматися в напучуванні України. Все ж таки закон про визнання борцями за незалежність України українських армій та організацій, що боролися з Польщею, не повинен перешкоджати в добрих польсько-українських відносинах. Кожна держава має своїх героїв, навіть якщо вони в очах сусіда злочинці.
Для нас у Польщі визнання Україною партизанів УПА борцями за незалежність України має символічне значення. Наші діди, дядьки, навіть бабусі чи тітки перестали бути в Україні бандитами, тим паче, що вони радше воювали на території теперішньої Польщі, захищаючи свої села від нападів польських партизанів, польського війська чи польської міліції. Їх також визнали борцями за волю України. Шкода, що багато з них до цього не дожили.
