Ярослав ПристашПОДІЇ2010-06-24

{mosimage}

XV Зустрічі з українською культурою, організовані у Валецькому культурному центрі 5-6 червня, зібрали чимало публіки, поміж якою не забракло й польської. Серед офіційних гостей захід відвідали староста Валецького повіту Богдан Ванкевич, віце-бурґомістр Валча Йоланта Веґнер і староста Кошалінського повіту Роман Шевчик.

Однак дійство прикрашали не гості, а виконавці. Дівчата з вроцлавських дитячих гуртків “Вроцлавські бандуристки” та “Будьмо…” заграли й заспівали кілька композицій для бандури, а молоді танцюристки виконали сучасні композиції на тему футбольного чемпіонату ЄВРО-2012 і пов’язані з народними мотивами.

Виявляється, можна знайти формулу активності дітей (у цьому випадку – дівчат) без надмірної експлуатації фольклору. І не треба до цього багато дітей.
Інша група нашої молоді – “Lemko Tower” зі Стшельців -Краєнських – приблизила валецькій публіці лемківський пісенний репертуар у сучасній фольк- обробці.
Шкода, що не довелося побачити активності місцевих дітей – думаю, тоді їхні батьки були б раді й горді. Окрасою свята були українські фольклорні колективи, які раніше виступали на Міжнародному фольклорному фестивалі “Буковинські зустрічі” в Ястров’ї та в Пилі. Цей тижневий захід організовують поляки – вихідці з Буковини. У Валчі гуцульський фольклор представив ансамбль пісні й танцю “Зґарда”* з Ростоків, буковинський – “Джерело” з Чернівців, а також ансамбль пісні і танцю з Цункова “Червона калина”.
Цей ювілейний захід не відбувся б, якби не організатор. Він, до речі, офіційно ховається під назвою “Рідна мова”, проте йдеться про двох людей – Марка та Христину Сирників. Виявляється, що вдвох можна організувати культурний захід з двома частинами: весняною та осінньою. Вистачить випрацювати механізм, який перевіряється роками. Схема двогодинних концертів також вдала: організатори розуміють, що не можна насильно тримати публіку довше, ніж це дозволяє фізична спроможність.
М. Сирник оцінює українську громаду навколо містечка на 5%, тобто приблизно в тисячу людей. Членами валецького гуртка є 50 осіб. У 80і рр. з реґіону масово виїхала українська молодь – “до папи”. Як зауважує М. Сирник, “тут бракує середнього покоління – і це відчувається; і хоч ця прірва потроху засипається, але громада через ці виїзди багато втратила”. Це відчутно б’є в потенціал громади, життя якої зосереджується біля греко- католицької церкви. Отець Аркадій Трохановський організовує дітям вогнища й запливи на байдарках, Шевченківські свята, а пані Олена Комар влаштовує щорічні відвідини рідних земель.
– Або ми повертаємося на рідні землі й робимо для цього все, або, якщо не повертаємося, то намагаємося про них не забути, – говорить М. Сирник. – Адже не можна забути, що ми тут є і чому ми тут є. Ми маємо дітей, онуків, тому треба знайти стимул для нашої роботи, знайти причину, чому варто далі підтримувати український дух. Не вдасться це зробити лише на спогаді про рідні землі, на спогаді про акцію “Вісла”. Наше життя не припинилося 1947 р. Ми повинні його творити далі. Треба віднайти для молодих людей чи дітей причину, чому вони мають бути українцями.
Хоч відносини в українській громаді Валча не є для мене зрозумілими, то все одно варто підтримувати цей захід. Кожна ж громада прагне похвалитися своєю активністю і, як видно, старається організувати в себе якийсь культурний захід. І Валч – не виняток. Можливо, валчани врешті зустрінуться на власній сцені?.. Адже ж місто і повіт від початку прихильно ставляться до цієї ініціативи і співфінансують українські зустрічі.

*зґарда – у гуцульському говорі: намисто з намистин, монет і хрестиків.

“Наше слово” №26, 27 червня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*