(гс) ■ ГРОМАДА ■ 2010-06-24
{mosimage}
У Доброму Місті, яке лежить на півночі Польщі, 5 червня уже вшосте відбувалися Зустрічі з українським фольклором, організатором яких є Ольштинський відділ і доброміська ланка Об’єднання українців у Польщі та міський будинок культури. Захід влаштовано в Парку друзів культури, який свій зелений простір віддав у володіння маленьких, трохи більш досвідчених і зовсім достойних за віком виконавців з Польщі та України.
Не уявляю собі сьогодні Вармінсько-Мазурського воєвідства без українців та української культури, – говорила зі сцени віце-маршалок Уршуля Паславська, захоплена атмосферою польсько-української забави, а депутат Мирон Сич відзначав, що такого роду заходи стали можливими разом із розвитком самоврядування в Польщі, яке цими днями відзначало 20 років існування. У ролі почесних гостей з України виступили солістка Марта Шпак та гурт “Маленькі бойки” з Перегінського на Івано-Франківщині. Традиційно широкою та різноманітною виявилася палітра реґіональних виконавців: танці – це площина, на якій діяли “Черемош” з Венґожева та ґурово ілавецька “Думка”; польські й українські народні пісні привезли “Решеляни”, а хор “Самітні серця” з Бартошиць довів, що молодість – то радше стан духу, ніж вікова категорія. З української школи в Бартошицях також приїхала сильна команда, й організатори дякували невтомній Наталії Шелест за працю з молодими виконавцями. Вечірній музичний марафон відкрив гурт “The Ukrainian Folk”, який нещодавно в Ґурові-Ілавецькому відзначав свій ХХ ювілей, а потім фольк- роковий марафон продовжили інші реґіональні колективи.
Доброміські зустрічі – це один з тих заходів у Польщі, які щороку показують, що культура є одним із найкращих способів розвитку нормальних польсько-українських відносин, перш за все між звичайними людьми. Опитування, проведене конферансьє зустрічей, показало, що українці володіють також талантом до внутрішньо-реґіональної інтеґрації, адже більшість рук помандрували вгору тоді, коли питали “хто приїхав з поза Доброго Міста?” Ще пізніше виявилося, що багато хто був колись в Україні, а вже точно всі хотіли б туди поїхати в майбутньому. “Шкода лише, що сама Україна не завжди вміє достатньо подбати про своїх умовних “послів” у Польщі”, – зазначив голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус, вручаючи два посвідчення закордонного українця. За його словами, щасливим власникам цей процес коштував усього… три роки клопотань!
“Наше слово” №26, 27 червня 2010 року {moscomment}
