Наталя Ткачик ■ КУЛЬТУРА ■ №29, 2017-07-16
У перші дні липня варшавська вулиця Зомбковська перетворилася на відкритий артпростір. Це відбувалось у рамках традиційного фестивалю на Північній Празі. Про те, що захід організовано власне в Польщі, свідчили хіба що вивіски «кнайп» і вуличні таблички: на перекритій від транспортного руху вулиці Зомбковській лунала українська, білоруська і литовська музика, майорів блакитно-жовтий прапор, притягувала погляди виставка гуцульських прикрас та галицької кераміки, на мурах красувалися білосніжні гігантські витинанки львівських майстринь, дітей навчали робити солом’яні ляльки-мотанки і всі могли пригоститися традиційними українськими варениками.
Адже організатори цьогорічного фесту «Говорить Зомбковська» Діана Баранська та Бен Коуп (об’єднання «Ми») родзинкою свята вибрали культуру «на схід від Вісли», об’єднавши митців з України, Білорусі та Литви насиченою програмою спільних творчих експериментів. Українську культуру представляли Дарія Альошкіна (велетенські витинанки), Софія Філіпчук (майстер-класи з ілюстрації та проект «Баба-Жаба»), Аліна Потемська (інсталяції «Алфавіт (НЕ)ПОРОЗУМІННЯ» і «Спільна візія»), Гордій Старух (концертування на корбовій лірі), Саша та Уляна Куртюм (майстер-класи малювання на глині), Олександра Пустова (лялькимотанки), Олена та Сашко Грідіни (художні вироби від «ҐоҐоДзів), Влад Гузман та Юлія Лащук (майстер-класи з креативного писання), Марія Попко (вуличні вареники) та ін. Івано-франківський гурт «Пенсія» на чолі з Яремою Стециком ранковими гімнастично-вокальними розігрівами та вечірніми інтерактивними концертами залучав перехожих до спільного запального дійства. А ще гості свята спільно з митцями розмальовували вуличний банер із зображенням музичних інструментів, який після фестивалю залишиться на Зомбковській як окраса відкритого вуличного простору і спогад про подію. Захід, фінансований міським урядом Варшави, об’єднання «Ми» організувало за співучасті Театру повшехного та низки громадських організацій, зокрема «Наш вибір», «Зміна», «Фокус-покус» та ін. Завдяки фестивалеві, на який завітало багато варшав’ян, вулиця Зомбковська і справді стала відкритим артпростором з мішаниною мов, звуків, стилів, кольорів та форм, які взаємопроникали та відкривали учасникам і гостям свята нові виміри культури.
КОМЕНТАРІ
Діана Баранська, організаторка (Товариство «Ми»)
«Одним з напрямків нашої діяльності є наближення вартісної амбітної музики Сходу до простих людей, які зазвичай не ходять на концерти і культурою не цікавляться. Більшість з них, імовріно, ніколи б не мали шансів познайомитися з такою музикою, адже не відвідують клубів, де вона лунає. От ми й хотіли донести до мешканців Варшави цікаві музичні тренди, особливо східні. Звісно, усім не вгодиш, і дехто з мешканців Зомбковської був невдоволений вранішнім гупанням у бубни просто на вулиці, та це поодинокі випадки. Свято вдалося на славу, люди щасливі й розважені, познайомилися з чимось новим. І погода нам теж неабияк посприяла».
66-річний пан Мірослав, мешканець Зомбковської
«Я не сподівався, що свято буде таким колоритним. Приїжджі музиканти так нас забавили, так всіх веселили, що я попросив організаторів, щоб наступного року їх усіх обов’язково знову запросили. Разом з ними співали і танцювали діти, молодь і старші люди, а навіть он той чоловік з милицями! І це все о’кей, ми всі – братислов’яни».
Ярема Стецик, лідер гурту «Пенсія»
Спеціально до події на Зомбковській ми ввели в репертуар ще дві пісні – французьку і польську. Організатори заходу часто приїжджали до нас в Івано-Франківськ, ми там мали спільні виступи, а зараз у Варшаві намагаємося щось спільно зробити у відкритому міському просторі. Але нам найцікавіші місцеві мешканці, бо під час наших вуличних виступів у них загоряються очі, і вони несподівано показують свою душу – проявляють таку собі „раптівку”. І з кожним концертом сміливіших ставало щораз більше».
Аліна Потемська, авторка інсталяції «Алфавіт (НЕ)ПОРОЗУМІННЯ»
На моїй інсталяції через переставляння стрічок алфавітними пунктами можна витворити власну форму, яка перегукується з притчею про слона, якого сліпі намагалися побачити через дотик. У результаті кожний з них бачив щось своє і кожен по-своєму мав рацію та водночас не мав її. Варто збагнути, що розуміння інших інколи дуже відрізняється від нашого і часом треба прикласти неабияких зусиль та бажання, щоб зрозуміти іншу людину.
Войцех Янковський, польський журналіст
Завдяки цій прекрасній ініціативі мешканці Варшави мали можливість познайомитися з музикою різних країн, зокрема Центрально-Східної Європи. І просто чудово, що сьогодні на Зомбковській лунає добрий роково-фолковий джейм-сейшин. Колись це місце між трьома вулицями, де відбувається фестиваль, називали трикутником смерті, адже ще 20 років тому тут було небезпечно з’являтися, бо могли натовкти пику. А тепер, зокрема завдяки організаторам, ця частина Варшави якісно змінюється. ■
